Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №468/2378/25 — Миколаївський апеляційний суд

23.03.26

22-ц/812/670/26

Провадження № 22-ц/812/670/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2026 року м. Миколаїв

справа № 468/2378/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 19 січня 2026 року під головуванням судді Муругова В.В., повне судове рішення складено 23 січня 2026 року,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 24 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 був укладений договір №490170-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, на умовах визначених офертою, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за яким остання отримала кредит у розмірі 25 000 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 зі сплатою 2% - за стандартною процентною ставкою та 1,1512369 % - за зниженою процентною ставкою за кожен день користування Кредитом. Відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за Договором № 490170-КС-002 на загальну суму 16210 грн коп.

Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість, що станом на 09 жовтня 2025 року складає 82 735грн53коп. з яких: 24 712 грн 19 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 57 869 грн 70 коп. - заборгованість за процентами; 153 грн 64 коп. – заборгованість за комісією.

Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 490170-КС-002 від 24.03.2024 року 67 290 грн 53 коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за договором № 490170-КС-002 від 24.03.2024 року в більшому розмірі – відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» 1962 грн 14 коп. судового збору.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Задовольняючи частково вимоги про стягнення процентів - в розмірі 42 424 грн 70 коп, суд першої інстанції врахував, що кредитний договір був укладений 24.03.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX, а тому умови договору мали бути визначені з урахуванням норм п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та розмір денної процентної ставки повинен відповідати описаним вище положенням вказаного закону. За такого вважав, що проценти за період з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року повинні розраховуватись за ставкою 1,5% в день та за період з 20.08.2024 року по 08.09.2024 року - за ставкою 1% в день.

В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес позика», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду змінити в частині загальної суми задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором: з 67 290 грн 53 коп. на 82 735 грн 53 коп.

Вважає, що судом першої інстанції помилково ототожнено поняття денної процентної ставки та процентної ставки в день; помилково вирішено зменшити розмір процентів, які нараховуються протягом строку кредитування. Так, згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір процентної ставки 1% встановлюється з 21.08.2024 року. Як вказує апелянт, виходячи з формулою, передбаченої в ч. 4 ст. 8 цього Закону, розмір денної процентної ставки за кредитним договором становитиме 0,95%, тобто не перевищуватиме 1% відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 57 869 грн 70 коп. підлягають до задоволення в повному обсязі. Відсотки по кредиту нараховані в межах строку дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та відповідно нормам ЦК України, умовам Договору та Правилам. Зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Під час розгляду судової справи у суді першої інстанції відповідачка у відповідності до принципу змагальності сторін не скористалася своїм правом на подання контррозрахунку заборгованості за кредитним договором та/або заперечень чи зауважень щодо наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором. Також апелянт зазначає, що чинне законодавство не наділяє суд правом зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм ЦК України

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Судом першої інстанції установлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 24 березня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №490170-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачкою у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктами 2.1., 2.4, 2.5, 2.6., 2.7, 2.11 Кредитного договору сторони визначили, що розмір наданого кредиту 25000 грн., стандартна процента ставка за кредитом 2% в день, знижена процентна ставка становить 1,15123690 % в день Комісія за надання кредиту становить 3750,00 грн. Термін повернення кредиту – 08.09.2024 року.

Пунктом 3.2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів.

Пунктом 3.2.3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору (в якому передбачено здійснення відповідачем платежів по сплаті тіла кредиту, процентів за користування кредиту та комісії за надання кредиту.

Відповідно до п. 3.2.2. сторони погодили, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженому графіку платежів, унаслідок чого виникла прострочка по Кредиту та строк цієї прострочки більше 7 календарних днів, то умови про нарахування процентів за кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність та з 8-го дня застосовується нарахування процентів за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п. 4.1.8 Кредитного договору продовження строку кредитування або строку дії Договору або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором.

У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надавши відповідачці грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника (а.с.70).

Разом із тим відповідачкою обов`язки по своєчасному поверненню передбачених кредитним договором платежів виконувались неналежним чином.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачці нараховано заборгованість за кредитним договором, яка станом на 09.10.2025 склала 82 735 грн 53 коп., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту 24712 грн 19 коп., сума прострочених платежів по процентам за користування кредитними коштами 57 869 грн 70 коп., 153 грн 64 коп. сума заборгованості за комісією. (а.с.21-29).

Відповідачка доказів погашення вказаної заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення позичальником кредиту у розмірі та строки, передбачені кредитним договором, не надала.

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів, комісії суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Водночас, суд правомірно керувався тим, що нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами здійснено з порушенням вимог закону. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка. Також Законом № 3498-ІХ розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17, яким було встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: перші 120 днів – 2,5 %, протягом наступних днів – 1,5 %.

Отже, суд першої інстанції правильно вважав, що нарахування відповідачем процентів за ставкою 2 % в день, починаючи з 27.05.2024 року суперечить вищевикладеним вимогам Закону. За такого суд дійшов вірного висновку, що за період з 27.05.2024 року по 19.08.2024 року проценти за користування відповідачкою кредитними коштами повинні розраховуватись за ставкою 1,5 % в день, а з 20.08.2024 року по 08.09.2024 року - за ставкою 1 % в день.

З огляду на викладене суд першої інстанції здійснив перерахунок заборгованості за процентами, виходячи з максимально допустимого розміру денної процентної ставки, та правильно встановив, що розмір процентів за період фактичного користування відповідачкою кредитом становить 42 424 грн 70 коп., у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині та відмову у стягненні процентів у решті заявленого розміру.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги в основному зводяться до твердження, що розмір денної процентної ставки за кредитним договором №490170-КС-002 від 24 березня 2024 року, не перевищує 1%, а суд першої інстанції помилково ототожнив поняття денної процентної ставки та процентної ставки за день користування кредитом.

Суд апеляційної інстанції зазначені доводи апеляційної скарги відхиляє, з огляду на нижчевиклпадене.

Так, позивач ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду з позовом, просив, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту, також просив стягнути заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитними коштами у розмірі 57869 грн 70 коп.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 24.03.2024 до 26.05.2024 вбачається, що позивач нараховував щоденно відсотки за ставкою 1,15123690 %, що узгоджується з п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». Водночас З 27.05.2024 позивач нараховував відсотки в розмірі 2 %, що не відповідає п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки з 22 квітня 2024 року вона повинна бути не більше 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року не більше 1 %.

Отже, суд першої інстанції вірно вважав, що розмір денної процентної ставки, передбаченої договором, не узгоджується із розміром денної процентної ставки, передбаченої Законом. А тому і розрахував проценти за договором, виходячи зі ставки 1,5% з 27.05.2024 року по 19.08.2024 року та з 20.08.2024 року по 08.09.2024 року виходячи з максимально допустимого розміру денної процентної ставки у розмірі 1%, з урахуванням п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що Закон України «Про споживче кредитування» не оперує поняттям «процентна ставка в день». Законодавцем визначено виключно поняття денної процентної ставки як розрахункової величини, що обчислюється відповідно до формули, встановленої частиною четвертою статті 8 Закон України «Про споживче кредитування», та для якої встановлено імперативне обмеження максимального розміру. Отже, посилання апелянта на розмежування «процентної ставки в день» та «денної процентної ставки» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Сама по собі та обставина, що відповідачем не заявлено зустрічних позовних вимог про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними, не є перешкодою для суду у перевірці аргументів відповідача на предмет відповідності умов кредитного договору вимогам закону.

Крім того, приписами частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то і відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених ТОВ «Бізнес Позика» за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 19 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 26 березня 2026 року