Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №132/3537/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 132/3537/25

Провадження № 33/801/314/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В.

Доповідач: Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Войтка Ю. Б.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року в справі про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

встановив:

Постановою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.

Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 20 жовтня 2025 року о 20 год. 12 хв. по вулиці Шкільній в селі Корделівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21114», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; почервоніння шкіри обличчя), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу під відеофіксацію, чим порушив пункт 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову незаконною та такою, що не відповідає обставинам правопорушення, тому просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки встановленим обставинам справи та дослідженим доказам, унаслідок чого дійшов передчасного й необґрунтованого висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилося те, що матеріали справи містять ряд процесуальних порушень, допущених працівниками поліції, які не були усунуті під час судового розгляду та, на думку сторони захисту, спростовують винуватість ОСОБА_1 .

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 20.10.2025 о 20 год 12 хв, водій нібито відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. При цьому зазначена подія фіксувалася на портативні відеореєстратори. Водночас інші письмові докази, надані працівниками поліції, містять суперечності між собою, що, за твердженням скаржника, свідчить про можливу фальсифікацію матеріалів справи.

Зокрема, матеріали справи містять направлення на огляд водія, складене 20.10.2025 о 20 год 13 хв, у якому зазначено посилання на протокол серії ЕПР1 №489195. Водночас із наявних у справі даних вбачається, що протокол було складено пізніше — о 21 год 13 хв 33 с, що свідчить про невідповідність хронології оформлення процесуальних документів. Крім того, у направленні зазначено, що працівником поліції нібито було доставлено ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проведення огляду, однак такі відомості спростовуються наданими відеозаписами, які не містять підтвердження фактичного здійснення зазначеної процесуальної дії.

Окремо скаржник звертає увагу на документ, долучений працівниками поліції як «особисті пояснення» ОСОБА_1 від 20.10.2025. Із його змісту вбачається, що зазначений документ фактично складено працівником поліції заздалегідь за підготовленим шаблоном, а підпис особи, від імені якої він поданий, відсутній у відповідних графах. Це, на думку сторони захисту, свідчить про недостовірність такого доказу та намагання штучного формування доказової бази.

Також скаржник зазначає, що з відеозаписів вбачається недотримання працівниками поліції процедури проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння відповідно до вимог Інструкції. Зокрема, зафіксовано, що ініціатива конфліктної поведінки виходила саме від працівників поліції, а не від ОСОБА_1 . При цьому з відеозаписів убачається, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а, навпаки, висловлював згоду пройти його у закладі охорони здоров`я, з огляду на те, що технічний засіб (прилад «Драгер») працював некоректно та не був придатний для проведення огляду. Зокрема, ним неодноразово висловлювалися пропозиції щодо проходження огляду в медичному закладі («Ну, давай поїхали», «Так, поїхали»).

Незважаючи на це, працівники поліції фактично проігнорували таку згоду, не вжили заходів щодо доставки особи до закладу охорони здоров`я та натомість склали протокол про адміністративне правопорушення за нібито відмову від проходження огляду.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення без належної перевірки його змісту та без урахування наведених суперечностей не може визнаватися належним і допустимим доказом у справі.

В судовому засіданні захисник Голівський В. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задовольнити. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши захисника Голівського В. В., перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ “Про національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 489195 від 20.10.2025 вбачається, що 20 жовтня 2025 року о 20 год.12 хв. по вулиці Шкільній в селі Корделівка Хмільницького району Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки (моделі) «ВАЗ-21114», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; почервоніння шкіри обличчя), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу під відеофіксацію, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; поясненнями; рапортом та дослідженим відеозаписом події.

Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд першої інстанції, діючи згідно зі ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я).

За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.

Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.

Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп`янінням у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.

Досліджений судом відеозапис є належним та інформативним доказом у справі, оскільки містить об`єктивну фіксацію подій за допомогою технічного засобу — нагрудного відеореєстратора працівників поліції. Такий доказ позбавлений ознак упередженості чи суб`єктивного сприйняття, має безсторонній характер та забезпечує можливість безпосереднього спостереження за перебігом подій. У зв`язку з цим він підлягає ретельному, повному та всебічному дослідженню у сукупності з іншими доказами у справі.

Зафіксовані на відеозаписі обставини безпосередньо стосуються події адміністративного правопорушення та дозволяють відтворити послідовність дій як працівників поліції, так і особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що має істотне значення для правильного вирішення справи.

Із відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб у зв`язку з виявленням технічної несправності — непрацюючих габаритних вогнів. Після зупинки транспортного засобу під час спілкування з водієм — ОСОБА_1 — працівники поліції звернули увагу на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, про що останнього було належним чином повідомлено.

У подальшому поліцейські запропонували водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу (приладу «Драгер»), так і в закладі охорони здоров`я. Як убачається з відеозапису, ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою зазначеного приладу.

Разом із тим, із відеозапису встановлено, що під час проведення огляду ОСОБА_1 неодноразово здійснював спроби продування приладу, однак ці спроби не були завершені належним чином, у зв`язку з чим прилад фіксував результат «перервано». З метою забезпечення належного проведення огляду працівники поліції неодноразово (п`ять разів) надавали водієві нові мундштуки (трубки) для продування, що свідчить про вжиття ними заходів для належної реалізації процедури огляду.

Таким чином, відеозапис підтверджує, що працівники поліції надали ОСОБА_1 реальну можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із дотриманням відповідної процедури, а сам процес огляду тривав протягом тривалого часу та супроводжувався неодноразовими спробами його проведення.

Водночас після неодноразових безрезультатних спроб проходження огляду ОСОБА_1 фактично припинив подальші дії, спрямовані на проходження тесту, що обґрунтовано було розцінено працівниками поліції як відмова від проходження огляду. Після цього працівники поліції роз`яснили йому правові наслідки такої відмови, а також його процесуальні права, що також зафіксовано на відеозаписі.

Оцінюючи зазначені обставини у їх сукупності, слід дійти висновку, що відеозапис є послідовним, узгодженим та таким, що не містить істотних суперечностей, а зафіксовані на ньому дії свідчать про дотримання працівниками поліції встановленої процедури проведення огляду. Поведінка ж ОСОБА_1 , яка полягала у неодноразових, але безрезультатних спробах (переривав процедуру, продував повз мундштук) продування приладу з подальшим припиненням участі в огляді, об`єктивно може бути розцінена як відмова від його проходження у розумінні вимог законодавства.

За таких обставин відеозапис не лише підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, але й слугує самостійним, належним та допустимим доказом у справі, який спростовує доводи апеляційної скарги щодо порушення процедури огляду та недостовірності доказів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що водій транспортного засобу зобов`язаний не лише формально погодитися на проходження огляду на стан сп`яніння, а й активно сприяти працівникам поліції у його належному проведенні, виконуючи законні вимоги та дії, необхідні для отримання об`єктивного результату такого огляду.

Зміст цього обов`язку полягає у тому, що водій повинен діяти добросовісно, не створювати перешкод для проведення огляду, чітко виконувати вказівки працівників поліції щодо порядку використання спеціального технічного засобу та вживати всіх залежних від нього заходів для завершення процедури огляду належним чином.

Формальне висловлення згоди на проходження огляду саме по собі не може вважатися належним виконанням обов`язку водія, якщо його подальша поведінка фактично унеможливлює проведення такого огляду або призводить до відсутності його результату.

Як убачається з дослідженого відеозапису, ОСОБА_1 було надано достатньо можливостей для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу, при цьому працівники поліції неодноразово роз`яснювали порядок проведення огляду та забезпечували належні умови для його здійснення.

Разом із тим, неодноразові безрезультатні спроби продування приладу, які супроводжувалися фіксацією результату «перервано», свідчать про те, що огляд фактично не був доведений до завершення з причин, що залежали від поведінки водія.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що поведінка ОСОБА_1 , яка полягала у невиконанні необхідних дій для завершення огляду, за своїм змістом прирівнюється до відмови від його проходження, незалежно від формально висловленої згоди на його проведення.

Відтак, доводи апеляційної скарги про недотримання працівниками поліції процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не знаходять свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.

Посилання скаржника на те, що ініціатива конфліктної поведінки виходила від працівників поліції, є оціночними та не підтверджуються об`єктивними даними. Із відеозапису не вбачається протиправних чи провокаційних дій з боку поліцейських, які б могли вплинути на волевиявлення водія або перешкодити реалізації його права на проходження огляду. Натомість зафіксовано, що працівники поліції діяли в межах наданих повноважень, коректно спілкувалися з водієм та послідовно реалізовували передбачену законом процедуру.

Щодо доводів про нібито надання ОСОБА_1 згоди на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд зазначає, що такі твердження вирвані з контексту загальної поведінки водія та не відображають фактичного перебігу подій, які можуть свідчити про намір пройти огляд у медичному закладі, однак у сукупності з іншими обставинами вони не свідчать про чітке, послідовне та належне волевиявлення особи на проходження такого огляду.

При цьому з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу, однак у подальшому не забезпечив належного виконання необхідних дій для його завершення. Неодноразові спроби продування приладу, які завершувалися результатом «перервано», свідчать не про несправність приладу, а про недотримання водієм інструкцій щодо порядку проведення огляду. При цьому працівники поліції неодноразово надавали водієві нові мундштуки та роз`яснювали порядок дій, що свідчить про створення належних умов для проходження огляду.

Щодо доводів про наявність істотних процесуальних порушень та суперечностей у письмових доказах, апеляційний суд зазначає таке.

Посилання на невідповідність часу складання окремих документів не відповідає дійсності, оскільки саме протокол про адміністративне правопорушення складається, коли у уповноваженої на це особи є всі підстави вважати про вчинення особою інкримінованого правопорушення, а тому він складається після акту огляду.

Щодо доводів про недостовірність «особистих пояснень» ОСОБА_1 , в яких зазначено про відмову останнього від надання пояснень, то вони не спростовують висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, який ґрунтується на сукупності доказів, ключовим з яких у даному випадку є відеозапис, що безпосередньо відображає перебіг подій.

Таким чином, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та вибіркового тлумачення окремих обставин справи, однак не спростовують установлених судом першої інстанції фактичних даних і не дають підстав для висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 .

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння була дотримана, надані докази є належними, допустимими та достатніми, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази, правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку зібраним доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та до спроби їх переоцінки без наведення нових істотних обставин чи доказів, що могли б поставити під сумнів законність та обґрунтованість постанови. Водночас суд першої інстанції дослідив матеріали справи у їх сукупності, надав оцінку кожному доказу окремо та всім доказам у взаємозв`язку, дотримався принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів.

З цього випливає, що зазначені доводи скаржника не можуть спростовувати правильність висновків суду щодо законності та обґрунтованості складених працівниками поліції протоколу та інших матеріалів справи.

Також, апеляційний суд також вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Інші доводи, на які посилається скаржник, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, яке могло призвести до неправильного вирішення питання. Докази, які б спростовували вину скаржника не надано.

З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення, суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.

За таких обставин постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 25 лютого 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко