Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №137/970/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/970/25

Провадження № 33/801/184/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Верещинська Я. С.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Ковальчука Ярослава Васильовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Літинського районного суду Вінницької області від 21 січня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 21 січня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави Україна судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, що єдиним доказом, яким стверджується, що він керував транспортним засобом, є постанова слідчого Колодніцького Р.В. від 30 квітня 2025 року про закриття кримінального провадження. Така постанова сама по собі не є доказом, що свідчить про вчинення ним адміністративного правопорушення, а лише констатує закриття кримінального провадження на підставі доказів, здобутим слідчим в ході досудового розслідування. Факт керування ним транспортним засобом не підтверджується жодним належним доказом. Допитані в судовому засіданні свідки спростовують обставини, викладені в постанові слідчого про закриття кримінального провадження. Суд розглянув справу поверхнево і формально, не допитавши усіх свідків, зокрема ОСОБА_2 , покази яких стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності. Суд під час розгляду справи був упередженим.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Ковальчука Я.В., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

06 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000258 було внесено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2026 року витребувано з Вінницького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області (відділ поліції № 3) матеріали вищезгаданого кримінального провадження.

Встановлено, що 30 квітня 2025 року т.в.о. заступника начальника СВ ВП №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Колодніцьким Р. винесено постанову про закриття кримінального провадження, та про направлення копії матеріалів кримінального провадження для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України за ст. 124 та ст. 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №312806, складеного ПОГ СВГ ВП №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Марчуком П.В., 06 квітня 2025 року о 14 год. 35 хв. в с. Пеньківка по вул. Грушевського, 102, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував мотоциклом Shineray моделі «xy250gy-6c». Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я в приміщенні відділення ДСЗ «Вінницьке обласне БСМЕ» та підтверджений висновком експерта №1106 від 06 квітня 2025 року, виявлено етиловий спирт у концентрації 1,4%. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).

В рамках кримінального провадження проводилась відповідна медична експертиза на предмет перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП.

Висновком експерта за №1106 у межах вказаного кримінального провадження встановлено, що при судово-медичній експертизі крові ОСОБА_1 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,4 проміле.

У підпункті а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, зважаючи на наступне.

Мотиви апеляційної скарги на постанову суду в загальному зводяться до незгоди апелянта з обставинами, встановленими слідчим в рамках кримінального провадження.

Зокрема, апелянт намагається довести ту обставину, що він не керував мотоциклом. Керував мотоциклом ОСОБА_3 , який і спричинив ДТП. Свідчення очевидця ДТП – ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 був єдиним керманичем мотоциклом, є неправдивими, адже його показання писав слідчий, який залякував останнього. Інші обставини справи, які встановлені слідчим, теж не відповідають дійсності.

Закриваючи кримінальне провадження, слідчий прийшов до підсумкового висновку: ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3(б), 2.9(а), 12.1, 12.4 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди, тобто останній отримав тілесні ушкодження з власної ініціативи, інші учасники дорожнього руху у даній ДТП відсутні.

По-перше, постанова слідчого, висновки якої базуються на наявних в кримінальному провадженні доказах, ОСОБА_1 не оскаржувалась. В разі оскарження постанови, ОСОБА_1 має право, зокрема, стверджувати про незаконність дій слідчого, які призвели до безпідставного (чи помилкового) закриття кримінального провадження та про невідповідність описаних слідчим обставин дійсним обставинам справи, зокрема і про неправдивість показань свідків, тощо.

На наполегливу вимогу апелянта в судове засідання викликався свідок ОСОБА_4 , який також викликався судом першої інстанції, однак останній не з`явився ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції. І така поведінка свідка є логічною і передбачуваною, адже ОСОБА_4 , який під присягою надав свідчення в рамках кримінального провадження, не може змінити їх, адже усвідомлює наслідки таких дій.

Саме ОСОБА_4 був єдиним свідком, який показав, що за кермом мотоцикла в той день в момент ДТП був ОСОБА_1 , отже на переконання апеляційного суду, матеріалами кримінального провадження доведено факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ..

По-друге, без скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, матеріали якого стали підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, не можливо стверджувати про свою невинуватість. Тобто, спочатку потрібно спростувати обставини, встановленні в рамках кримінального провадження, а спростувавши їх, обґрунтувати свою невинуватість іншими доказами (або відсутністю доказів, які підтверджують вину).

Апеляційний суд наголошує, що в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення неможливо спростовувати обставини, встановлені в кримінальному провадженні.

Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Літинського районного суду Вінницької області від 21 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало