Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №751/10225/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/10225/25

Провадження №3/751/135/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року місто Чернігів

СУДДЯ НОВОЗАВОДСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ МІСТА ЧЕРНІГОВА

Овсієнко Ю.К.

за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2025 о 21 год 29 хв м. Чернігів, по вул. Дніпровська, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря-нарколога за адресою м. Чернігів, вул.ж Івана Мазепи, 3, що підтверджується висновком лікаря № 1557, від 18.11.2025. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «А» ПДР.

За даним фактом відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, надав письмові пояснення, узагальнений зміст заперечень зводився до того, що при продутті алкотестера, той нічого не показував спочатку, а потім показав спочатку один результат, а через деякий час результат був вже інший і більший, що вказує на несправність даного приладу. В разі притягнення до адміністративної відповідальності, просив розстрочити сплату штрафу на один рік і не позбавляти права керування.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.2.9 «А» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень ч.1 ст.130 КУпАП, складом адміністративного правопорушення є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. Тобто, у даному випадку, доказуванню підлягає факт керування особи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів.

В силу положень ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію та обставини правопорушення, а доказами у справі є, зокрема, пояснення особи, що притягується до відповідальності, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.

З досліджених в судовому засіданні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 517081 та відеозапису з портативного відео-реєстратора встановлено, що 18.11.2025 о 21 год 29 хв м. Чернігів, по вул. Дніпровська, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY», д.н.з. НОМЕР_1 . Факт керування транспортним засобом не заперечував ОСОБА_1 і після його зупинки працівниками поліції.

Враховуючи не оспорювання факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що співвідноситься з поясненнями самого водія як на місці зупинки транспортного засобу так і в судовому засіданні, які підтверджується матеріалами відеофіксації, долучених до протоколу, суд вважає доведеним факт керування транспортним засобом «VOLKSWAGEN CADDY», д.н.з. НОМЕР_1 саме ОСОБА_1 .

Відтак, ОСОБА_1 є водієм, а отже і суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

Проаналізувавши обставини проходження ОСОБА_1 відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння в КНП «ЧОПНЛ», суд приходить до наступного висновку.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд на стан сп`яніння.

Суд звертає увагу на відеозапис з відео-реєстратора поліцейського, що є засобом об`єктивного контролю, оскільки не залежить від суб`єктивного сприйняття кожного з учасників події, і є достатнім доказом для прийняття несуперечливого рішення по справі.

Згідно відеозапису з портативного відео-реєстратора вбачається, що водій ОСОБА_1 в м. Чернігів по вул. Дніпровська, 2 о 21 год 29 хв 18.11.2025 р., керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції на підставі п.3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Суд наголошує, що питання поважності чи неповажності причин зупинки транспортного засобу поліцейськими не впливає на встановлення складу правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП та вказує лише на дотримання працівниками поліції положень ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Наявність у водія хоча б однієї вищевказаної ознаки сп`яніння є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 з приводу порушення ним правил дорожнього руху у останнього було виявлено чітко виражені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота та різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Вказані ознаки алкогольного сп`яніння були об`єктивними та реальними.

Оголошення працівником поліції виявлених у водія ознак передував його детальний огляд, і лише після виявлення в нього запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук та різкої зміни забарвлення шкіряного покриву обличчя, давали більш чим обґрунтовані підстави для підозри про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.

При цьому суд підкреслює, що визначення ознак сп`яніння, відповідно до Інструкції, є прерогативою саме поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України, при цьому вказана Інструкція не зобов`язує визначати саме три ознаки алкогольного сп`яніння, а тому за об`єктивної неможливості на стадії судового розгляду справи перевірити відсутність чи наявність запаху алкоголю з порожнини рота водія, суд приходить до переконання про достатність інших об`єктивних ознак алкогольного сп`яніння для висновку, що інспектором поліції було правомірно запропоновано водієві ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу.

Натомість водій ОСОБА_1 , заперечуючи факт вживання алкоголю, категорично відмовився пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу (21:33 відеозапису).

Відповідно до п.7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Враховуючи відмову від проходження огляду на місці зупинки на стан сп`яніння, працівником поліції, на виконання вимог Інструкції, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, на що останній погодився.

В приміщенні КНП «ЧОПНЛ» ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-наркологом. Під час використання технічного засобу «Драгер», було виявлено вміст алкоголю у видихуваному ОСОБА_1 повітрі, а саме: 0,22 проміле та 1,03 проміле з дотриманням часового проміжку між проведенням першого та другого вимірювання.

Встановлені судом обставини, не суперечать положенням Інструкції, а тому суд констатує проведення огляду з дотриманням встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1557 від 18.11.2025 р., ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. При ознайомленні з висновком останній будь-яких заперечень чи зауважень не зазначив, що підтверджується його особистим підписом.

Вказані обставини, а саме результати огляду у медичному закладі, свідчать про те, що поліцейським вірно визначено наявність ознак алкогольного сп`яніння та підставно запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про відсутність помилки у візуальному визначенні працівником поліції ознак такого сп`яніння у водія.

На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, інспектором поліції було надано можливість ОСОБА_1 подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Останній у відповідній графі протоколу зазначив, що «не порушував правил, його зупинили і повідомили, що не працює під світка номерів».

Згідно з п.7 розділу 2 Інструкції встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Аргументи ОСОБА_1 про несправність технічного приладу, є абсолютно непереконливими, оскільки носить характер припущень, та оцінюються судом як захисна версія для уникнення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Після складення адміністративного протоколу, поліцейські на виконання вимог ч.1 ст.266 КУпАП, відсторонили водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, крім того, згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 18.11.2025 автомобіль «VOLKSWAGEN CADDY», д.н.з. НОМЕР_1 було евакуйовано на спеціальний майданчик.

Суд, проаналізувавши наявні у справі матеріали в їх сукупності, приходить до переконання, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.9 «А» ПДР, скоїв правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є об`єктивними, переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в допустимих доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Вищезазначені письмові докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Суд також враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, хоча рапорт і не є окремим доказом, проте вказаний документ містить інформацію, яка повністю узгоджується з іншими доказами по справі та не суперечить їх змісту.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Згідно положень ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, у справі не встановлено. Підстав для звільнення від адміністративної відповідальності суд не вбачає.

З врахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особи порушника, ступеню його вини та відношення до скоєного адміністративного правопорушення, відсутність відомостей про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а тому на нього необхідно накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті.

Суд звертає увагу, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства і становить реальну небезпеку невизначеному колу учасників дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, а відтак призначення адміністративного стягнення в межах санкції вказаної статті відповідає характеру вчиненого ним правопорушення і меті адміністративного стягнення.

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а вживання алкоголю за кермом знижує і без того негарантовану межу контролю над цим джерелом.

Відповідно з врахуванням цього факту та наслідків, які можуть мати керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння законодавець встановив більш суворі санкції у порівнянні з іншими правопорушеннями.

При цьому склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, не визначає настання наслідків як обов`язкову умову для притягнення до відповідальності, а тому відповідні доводи відхиляються судом як безпідставні.

Доводи ОСОБА_1 про те, що без автомобіля він не зможе добиратись до лікарні, магазину, аптеки та хворої тещі, за якою доглядає і для цього йому потрібне право керування транспортними засобами, не стали для нього стримуючими обставинами від вчинення адміністративного правопорушення, не спростовують його вини, і так само не можуть бути підставою для звільнення від накладення обов`язкового додаткового покарання.

Щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про розстрочення суми штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 298 КУпАП, постанова про накладання адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Згідно зі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 статті 33 даного Закону передбачене право особи за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою вирішення судом питання про відстрочку або розстрочку виконання є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

ОСОБА_1 має ІІ групу інвалідності загального захворювання, у нього пошкоджена ліва ногана, має скрутне матеріальне становище, а тому суд вважає, що зазначені обставини ускладнюють виконання постанови суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розстрочення сплати суми штрафу на строк 12 місяців.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП суд стягує з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, 33, ч. 1 ст. 130, 245, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцяти тисяч) грн (отримувач коштів: ГУК у Чернігівській області/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37972475, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA528999980313070149000025001, КБКД: 21081300, призначення платежу*21081300, серія протоколу, № протоколу, ПІБ), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Розстрочити ОСОБА_1 сплату штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., строком на дванадцять місяців з дня набрання законної сили постановою суду, тобто до 03 березня 2027 року, встановивши щомісячну суму виплати штрафу в розмірі 1416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн 00 коп, а в останній місяць – 1424 (одна тисяча чотириста двадцять чотири) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп на користь ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача – Казначейство України, МФО 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова.

Суддя: Ю. К. Овсієнко