Вирок від 01 березня 2026 р. у справі №739/1003/25 — Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1003/25

Провадження № 1-кп/739/39/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілої – ОСОБА_4 ,

представника потерпілої – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за №12025270320000155 від 19.04.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Смяч, Новгород-Сіверського району Чернігівської області, українця, громадянина України, із повною загальною середньою освітою, тимчасово не працюючого, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, не маючого державних пільг та нагород, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

18 квітня 2025 року, близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поруч з домогосподарством по АДРЕСА_1 , з мотивів особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, наніс один удар правою ногою в область грудної клітини зліва ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра є особою похилого віку та матір`ю його дружини – ОСОБА_7 , спричинивши першій, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №04 від 24.04.2025, тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому десятого ребра зліва по паховій лінії, яке відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я на термін більше трьох тижнів.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS № 210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), п.b ст.3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 , згідно ст.1, ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вчинив домашнє насильство у формі фізичного насильства.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, і показав, що дійсно 18 квітня 2025 року у денний час він разом з дружиною був під будинком тещі у с. Смяч Новгород-Сіверського району Чернігівської області у стані алкогольного сп`яніння та намагався забрати автомобіль у дружини, яка сідала за кермо. Теща підбігла і почала відштовхувати його від машини, після чого він наніс один удар ногою потерпілій в область грудної клітини, після чого виявилось, що у неї зламане ребро. На момент розгляду справи він попросив пробачення у потерпілої і вони помирились. У вчиненому він щиро розкаюється, погоджується з усіма доказами, зібраними органом досудового розслідування і які доводять його вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду та просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі, оскільки він єдиний годувальник в сім`ї. Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні просили суд не позбавляти волі обвинуваченого, оскільки він вибачився перед потерпілою і вона пробачила зятя та хоче зберегти нормальні сімейні відносити.

За таких обставин відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, переконавшись в істинності та добровільності позиції обвинуваченого про відмову у дослідженні доказів, його правильному розумінні недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та позбавлення права на оскарження фактичних обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, вважає визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись тільки допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням характеризучих матеріалів, та документів, що стосуються речових доказів. Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ознаками ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 50, 65-67 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Відповідно до ст.66 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд відносить щире каяття. Обставинами, що згідно ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 судом визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Аналізуючи в сукупності наведені обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, враховуючи особу ОСОБА_6 , який працює, посередньо характеризується за місцем проживання, тяжких наслідків від вчинення ним кримінального правопорушення не настало, йому слід призначити покарання з іспитовим терміном та покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді обмеження волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Цивільного позову у справі не заявлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не обирати.

У кримінальному провадженні судові витрати відсутні. Речові докази у справі: оригінал медичної картки та рентгенівський знімок №3917 на ім`я ОСОБА_4 , передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 – підлягають залишенню у потерпілої ОСОБА_4 ..

Керуючись ст. 374-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один ) рік. Покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Речові докази у провадженні: оригінал медичної картки та рентгенівський знімок №3917 на ім`я ОСОБА_4 , передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4 – підлягають залишенню у потерпілої ОСОБА_4 ..

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1