Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №734/430/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 3/734/493/26 Справа № 734/430/26

ПОСТАНОВА

іменем України

26 березня 2026 року селище Козелець

Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І., за участю: секретаря судових засідань Ієвлевої О.В., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Сікачова С.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №571522 від 21.01.2025, громадянин ОСОБА_1 20.01.2026 року о 06 год. 40 хв. в с. Кіпті, дорога М01, 97 км. керував автомобілем Suzuki Jimny д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 11.06.2025 року на 12 місяців, що підтверджується постановою за ч. 4 ст. 126 ЕНА 5366938, та вчинив вказане порушення повторно протягом року.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 винним себе у інкримінованому адміністративному правопорушенні не визнав та пояснив, що є діючим військовослужбовцем. 20.01.2026 року на виконання бойового завдання у відповідності з маршрутним листом керуючи транспортним засобом, рухався до населеного пункту Сновськ. У с.Кіпті був зупинений працівниками патрульної поліції за порушення проїзду на знак «Стоп» та за відсутність заднього номерного знаку. Під час встановлення його особи, поліцейські з`ясували, що він не має права керування транспортними засобами. Він їм пояснив, що виконує бойове розпорядження командира, яке не виконати не було можливості. Іншої особи, окрім нього, виконати дане розпорядження не було. На підтвердження своїх доводів намагався показати поліцейськім відповідні документи, але останні ніяк не відреагували, та склали відносно нього протокол.

Захисник Сікачов С.Ю. просив суд закрити провадження у справі на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв`язку із вчиненням даного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності, про що подав відповідне письмове клопотання, яке обґрунтував тим, що орган, який склав протокол в даній справі не довів наявність всього складу вчиненого адміністративного правопорушення. Захисник наголошує про наявність обставин, що виключають адміністративну відповідальність (крайня необхідність). Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 бойового розпорядження від 20.01.2026 р.: згідно з розпорядженням старшого командира, для виконання наказу міністра оборони України по особовому складу №8 від 06.01.2026, старшому лейтенанту ОСОБА_1 , начальнику зв`язку — начальнику групи зв`язку та кібербезпеки штабу, прибути в стройову службу штабу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) для здачі посади, в зв`язку з переводом в іншу частину. Переміщення здійснити особистим транспортом в термін не пізніше 12:00 21.01.2026. Командиру ВМЗ забезпечити пальним з розрахунку маршруту руху: Мар`янське — Кривий Ріг — Кропивницький — Сміла — Золотоноша — Бориспіль — Бровари — Чернігів — Сновськ. У даному випадку ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який діяв на підставі бойового розпорядження та був зобов`язаний прибути транспортом у визначений час 21.01.2026 р., що зазначено у бойовому розпорядженні. Отже, керування транспортним засобом було безпосередньо пов`язане з виконанням службового обов`язку. У даній ситуації ОСОБА_1 перебував у стані вибору між невиконанням наказу (з можливими наслідками, передбаченими ст.402 КК України) та формальним порушенням правил дорожнього руху. Фактор воєнного стану і статусу ОСОБА_1 (військовий офіцер) додатково підсилює цей аргумент і показує неможливість діяти по іншому в даному випадку. Це все відповідає ознакам крайньої необхідності, що передбачені КУпАП. Відповідно до Бойового розпорядження командира мпб 143 омбр. №БР-42/22/дкс, КСП - Мар`янське для виконання наказу міністра оборони України по особовому складу №8 від 06.01.2026 старшому лейтенанту ОСОБА_1 начальнику зв`язку – начальнику групи зв`язку та кібербезпеки штабу, необхідно було прибути в стройову службу штабу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) для сдачі посади, в зв`язку з переводом в іншу частину. Переміщення необхідно було здійснити особистим транспортом в термін не пізніше 12 год 00 хв 21.01.2026 року.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Вищевказані у протоколі про адміністративне правопорушення дії, вчинені ОСОБА_1 під час воєнного стану в Україні, введеного на Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2023р. №64/2023, затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2023р. №2102-ІХ, який продовжений до теперішнього часу.

Положеннями пункту 2 вищезазначеного Указу Президента України було зобов`язано військове командування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Як вбачається з правових норм статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок, до якого входить, у тому числі, проходження військової служб, полягає у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. І це є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Приписами пункту 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено обов`язок військовослужбовця виконати наказ командира сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_1 отримавши наказ про прибуття в стройову службу штабу військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) для здачі посади, в зв`язку з переводом в іншу частину, переміщення необхідно було здійснити особистим транспортом в термін не пізніше 12 год 00 хв 21.01.2026 року, самостійно поїхав на автомобілі, щоб виконати невідкладний наказ.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Вищевказані дії вчинені ОСОБА_1 під час воєнного стану в Україні, введеного на Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2023 №64/2023, затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2023 №2102-ІХ, який продовжений до теперішнього часу.

Положеннями пункту 2 вищезазначеного Указу Президента України було зобов`язано військове командування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Як вбачається з правових норм статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок, до якого входить, у тому числі, проходження військової служб, полягає у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. І це є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Приписами пункту 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено обов`язок військовослужбовця виконати наказ командира сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Отже, отримавши наказ командування про виконання службових обов`язків, пов`язаних з захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ОСОБА_1 як військовослужбовець повинен був сумлінно та своєчасно виконати цей наказ. І з огляду на наявні можливості та відповідну обстановку, ним було прийняте рішення про виконання наказу командира саме у той спосіб, який в подальшому став підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Такі дії ОСОБА_1 вчинив з метою виконання бойового розпорядження. При цьому заподіяна шкода (порушення Правил дорожнього руху) є менш значною, ніж відвернена шкода. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що небезпека вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, могла бути усунута іншими засобами, враховуючи обстановку воєнного часу та суворий обов`язок військовослужбовців дотримуватися приписів Дисциплінарного Статуту ЗСУ та виконувати накази командиру, які пов`язані з обороною України.

Відповідно до ст. 18 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно з п. 4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Таким чином, проаналізувавши усі встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п. 4 ст. 247 КУпАП, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , оскільки дії вчинені ним у стані крайньої необхідності.

Керуючись ст. ст. 17,18, 126, 247, 283, 284, 287, 288 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити відповідно до п. 4 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із вчиненням даного адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена протягом 10-денного строку до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Суддя