Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №766/13493/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/13493/25

н/п 1-кп/766/2882/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілі у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025231080000801 від 20.06.2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Токарівка Білозерського району Херсонської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою ст. 185, частиною четвертою ст. 296 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним та статті КК України, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

1.1. Суд встановив, що ОСОБА_4 на початку червня в денний час доби, переслідуючи прямий злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом віджиму металопластикового вікна, таємно проник до приміщення житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , звідки викрав телевізор торговельної марки «SAMSUNG» моделі «LE32T51B», який перебував у використанні, був у справному стані, у базовій комплектації, містив незначні потертості та подряпини на корпусі, вартістю 2500 грн; телевізор торговельної марки «Philips» моделі «32PFL9604H», який перебував у використанні, був у справному стані, у базовій комплектації, містив незначні потертості та подряпини на корпусі, вартістю 3383, 33 грн; мікрохвильову піч торговельної марки «LG» моделі «MC-7642ES», яка перебувала у використанні, була у справному стані, у базовій комплектації, містила незначні потертості та подряпини на корпусі, вартістю 2733,33 грн та велосипед торговельної марки «Avanti» моделі «Galant» із діаметром коліс 26 дюймів, із 21 швидкістю, який перебував у використанні, знаходився у справному стані, у базовій комплектації, містив незначні потертості та подряпини на поверхні, вартістю 5513,86 грн, належні потерпілій ОСОБА_6 , після чого покинув місце вчинення злочину і розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Вищевказаними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_6 , матеріальні збитки на загальну суму 14130,52 грн.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою ст. 185 КК України, формою об`єктивної сторони якого є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

1.2. Суд також встановив, що ОСОБА_4 10 липня 2025 року, близько 20 год. 35 хв., на фоні раптово виниклого злочинного наміру на вчинення грубого порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, знаходячись в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , взяв у руки предмет спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень – 4,5 мм пневматичну пружинно-поршневу гвинтівку моделі «Socom 1250» №04-1С-717027-11, виробництва фірми «GAMO» (Іспанія), яка належить ОСОБА_7 , власнику квартири, в якій проживає ОСОБА_4 , вийшов на відкритий загальний балкон восьмого поверху, який виходить на подвір`я багатоквартирного будинку, яке є громадським місцем та у якому перебували громадяни. Реалізуючи задумане, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, із хуліганських спонукань, прагнучи показати своє явне нехтування до існуючих у суспільстві правил поведінки та норм моралі, проявляючи особливу зухвалість, виражаючи явну не повагу до оточуючого суспільства та зверхність, демонструючи свою явну перевагу над громадянами, які перебували на загальному подвір`ї багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , із застосуванням вказаної 4,5 мм пневматичної пружинно-поршневої гвинтівки моделі «Socom 1250» №04-1С-717027-11, виробництва фірми «GAMO» (Іспанія), безпідставно, спорядив її кулею, направив в бік потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив не менше 1-го пострілу із зазначеного предмета в бік потерпілої, яка знаходилась на території подвір`я поряд з під`їздом зазначеного багатоквартирного будинку, де перебували та відпочивали громадяни, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в результаті чого спричинив потерпілій ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді вогнепальної кульової сліпої рани м`яких тканин основ шиї справа, після чого, будучи поміченим свідками, покину місце вчинення злочину.

Отже, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

ІІ. Позиції сторін кримінального провадження

2.1. Прокурор у судових дебатах вважав, що пред`явлене обвинувачення є доведеним. Вина обвинуваченого ОСОБА_4 також доведена, а його дії кваліфіковані правильно, а саме - вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 4 ст. 296 КК України.

2.2. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_4 під час його допиту усі обставини інкримінованих кримінальних правопорушень ним підтверджено в повному обсязі, вину визнано.

2.3. Прокурор просив Суд при призначенні покарання обвинуваченому врахувати як відсутність обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, так і відсутність обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України.

2.4. Прокурор також просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,

- за ч. 4 ст. 296 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом складання призначених покарань остаточне покарання призначити у виді 8 років позбавлення волі

2.5. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз і залучення експертів.

2.6. Вирішити питання щодо долі речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

2.7. Обвинувачений вину і фактичні обставини кримінальних правопорушень визнав. Під час допиту щодо епізоду за ст. 296 КК України зазначив, що в той день повертаючись з маркету піднявся з Альоною на 8 поверх. Приготували вечерю. Обвинувачений пішов постріляти з «воздушки» (з гвинтівки). Перед пострілом ОСОБА_10 покликала вечеряти. Було чутно, бо вікно було відкрито. Обвинувачений поклав зброю на перила, щоб її не заносити. Не подумавши вистрілив вниз. Обвинувачений просив вибачення у потерпілої та у мешканців цього будинку. Повністю визнав вину і готовий понести покарання.

Під час допиту щодо епізоду за ст. 185 КК України обвинувачений зазначив, що за цим будинком доглядав з коханою дівчиною. Будинок належить родичці коханої дівчини - Валентині. Обвинувачений вказав, що не хотів присвоювати собі викрадену техніку, а хотів тимчасово покористуватися нею. Два тижні техніка була у обвинуваченого, потім його замучила совість і він подзвонив на 102, повідомивши про крадіжку.

В судових дебатах та під час останнього слова обвинувачений щиро покаявся, просив вибачення та призначити мінімальне покарання з іспитовим строком.

2.8. Захисник проти призначеного покарання заперечував. Зазначив, що вісім років це максимальне покарання, передбачене санкцією частини четвертої статті 185 КК України. Така міра є надмірною з огляду на обставини справи. Обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, раніше не судимий, має позитивну характеристику та не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Наявні пом`якшуючі обставини, які повинні бути враховані судом. Просив призначити за одним епізодом 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України 5 років позбавлення волі як мінімальний строк. На підставі принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити 5 років позбавлення волі. Крім того, просимо суд застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк на розсуд суду.

2.9. Потерпілі в судове засідання не з`явилися, звернулися із заявами, в яких просили проводити судовий розгляд кримінального провадження без їх участі у зв`язку з безпековою ситуацією в м. Херсон.

ІІІ. Докази, що досліджені Судом у судовому засіданні

3.1. Визначаючи обсяг доказів, які мають досліджуватись під час судового розгляду цього кримінального провадження, Суд, з`ясувавши позицію сторін кримінального провадження, яка полягала у застосуванні спрощеного порядку дослідження доказів, передбаченого частиною третьою ст. 349 КПК, із зазначених підстав ухвалив:

визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються,

допитати обвинуваченого,

дослідити документів, що підтверджують процесуальні витрати,

дослідити матеріали, що характеризують обвинуваченого.

3.2. При цьому Суд зважає на висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 349 КПК, який полягає в тому, що повне визнання обвинуваченим вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду доказів за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КК. (постанова ВС 02.02.2021року у справі №640/4713/19, провадження № 51-2155 км 20)

3.3. Суд, дотримуючись вищезазначених висновків Верховного Суду, у судовому засіданні роз`яснив обвинуваченому у доступній, чіткій та конкретизованій формі суть даної норми з метою однакового, правильного і точного розуміння ним її змісту та переконався у добровільності його позиції.

3.4. На переконання Суду, обвинувачений повністю розуміє суть обвинувачення, підтвердив обставини кримінальних правопорушень, позиція обвинуваченого щодо визнання вини є добровільною.

Мотиви і висновки Суду

3.5. Обвинуваченому інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

3.6. Предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і є чужим для винної особи: речі (рухомі й нерухомі), грошові кошти, тощо. Розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків – за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. Вказана позиція визначена постановою Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності». (постанова ККС ВС від 07.06.2018 року у справі №477/2255/16-к (провадження № 51- 3110 км 18))

3.7. Зі змісту показань обвинуваченого вбачається, що він усвідомлював те, що майно, яке він викрадав, є чужим для нього, розумів, що викрадає майно, таємно для оточуючих, оскільки потерпілої під час викрадення не було вдома, усвідомлював, що вчиняє інкриміновані діяння під час дії в Україні правового режиму воєнного стану. Про причини скоєного пояснив, що хотів покористуватися майном. Викрадене майно видав працівникам поліції добровільно.

3.8. Обвинуваченому також інкримінується діяння, формою об`єктивної сторони якого є хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

3.9. Суд вважає, що для юридичної оцінки діяння як хуліганства обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема мотиву явної неповаги до суспільства (постанова ККС ВС від 5 березня 2024 року у справі № 202/716/22 (провадження №51-5296км23)).

Головною рушійною силою хуліганського мотиву є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Протиправне діяння вчиняється за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

3.10. Зі змісту показань обвинуваченого та його поведінки під час допиту вбачається, що він вчинив дії, які було кваліфіковано як хуліганство, з мотивів протиставити себе оточуючим та показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, тим самим, за переконанням Суду, продемонструвавши тим самим дівчині, з якою у обвинуваченого, на його думку, налагоджуються стосунки, свою мужність, незалежність, значимість, готовність ризикувати своїм життям (долею) заради неї без очікування винагороди тощо.

3.11. Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, а також проаналізувавши ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку, Суд доходить висновку про допустимість, належність, достовірність та достатність доказів для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

частиною четвертою ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану,

частиною четвертою ст. 296 КК України, а саме у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням іншого предмета спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень. .

ІV. Призначення покарання

4.1. Санкцією частини четвертої ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до семи років.

Санкцією частини четвертої ст. 296 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до шести років.

4.2. Суд вважає, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до частини першої ст. 66 КК України, є щире каяття.

4.3. Під час судового розгляду Суд не встановив обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до частини першої ст. 67 КК України.

4.4. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення – згідно із статтею 12 КК України інкриміновані діяння відносяться до тяжкого злочину;

- особу обвинуваченого, а саме: на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, згідно з наданою характеристикою, за місцем служби характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, раніше не судимий, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності,

- наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

4.5. Також Суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

4.6. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.

4.7. Суд також вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання – відсутні.

4.8. У зв`язку із викладеним, Суд дійшов висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,

- за ч. 4 ст. 296 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

4.9. Суд, керуючись ст. 65 КК України вважає, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.

4.10. Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань до обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.

4.11. Проте Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку, тобто обвинуваченого припустимо звільнити від відбуття покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

4.12. В цій ситуації відіграє значення прагнення обвинуваченого продовжити військову службу під час збройної агресії російської федерації проти України.

4.13. У зв`язку зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, необхідно покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

V. Запобіжні заходи

5.1. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

5.2. Суд вважає за доцільне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.07.2025 року, стосовно ОСОБА_4 скасувати і до набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

VІ. Вирішення питань, пов`язаних з арештом

6.1. Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

6.2. Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14.07.2025 року накладено арешт на майно, а саме: металевий предмет зовні схожий на кулю; предмет, зовні схожий на пневматичну гвинтівку чорного кольору, на якій наявний напис «Socom», разом із чохлом та прицілом.

Суд вважає за доцільне скасувати накладений арешт на майно.

VІІ. Вирішення питань, пов`язаних з процесуальними витратами

7.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

7.2. Відповідно до обвинувального акта процесуальні витрати за залучення експертів і проведення експертиз становлять:

за висновком експерта №CE-19/122-25/4056-БЛ від 08.08.2025 в сумі 2674,20 гривень;

за висновком експерта №СЕ-19/122-25/4057-БЛ від 18.07.2025 в сумі 1782,80 гривень;

за висновком експерта №СЕ-19/122-25/3652-ТВ від 30.06.2025 в сумі 2674,20 гривень;

за висновком експерта №СЕ-19/122-25/3653-ТВ від 30.06.2025 в сумі 2674,20 гривень;

за висновком експерта №СЕ-19/122-25/3626-ТВ від 25.06.2025 в сумі 2674,20 гривень;

за висновком експерта №СЕ-19/122-25/3866-ТР від 30.06.2025 в сумі 5348,40 гривень.

Усього процесуальні витрати становлять 17 8286,00 гривень, які підлягають стягненню на користь держави.

VІІІ. Вирішення питань щодо долі речових доказів

8.1. Згідно з частиною дев`ятою статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України, Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального документи, надані сторонами.

8.2. Речові докази: телевізор торговельної марки «SAMSUNG» моделі «LE32T51B», опломбований биркою №UPU4333209, мікрохвильову піч торговельної марки «LG» моделі «MC-7642ES» опломбований пломбою №В443937; велосипед торговельної марки «ALUMINUM AVANTI 6061» опломбований биркою №UPU4333210, Суд вважає за необхідне повернути власнику.

ІХ. Вирішення цивільного позову

9.1. Доказів подачі цивільного позову матеріали кримінального провадження не містять.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374, 376, 392-395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

2. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

3. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі частини першої ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

4. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку в 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

5. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

5.1. періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

5.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

6. Початок іспитового строку ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.

7. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 13.07.2025 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – скасувати.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з під варти негайно.

8. До набрання законної сили вироком суду застосувати стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладанням на нього таких обов`язків:

8.1. прибувати до суду за першим викликом;

8.2. докласти зусиль для відновлення на військовій службі;

8.3. повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця перебування, служби.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

9. Відповідно до ст. 100 КПК України документи, що надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази: телевізор торговельної марки «SAMSUNG» моделі «LE32T51B», опломбований биркою №UPU4333209, мікрохвильову піч торговельної марки «LG» моделі «MC-7642ES» опломбовану пломбою №В443937; велосипед торговельної марки «ALUMINUM AVANTI 6061» опломбований биркою №UPU4333210 – повернути власнику.

10. Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14.07.2025 року, а саме на: металевий предмет зовні схожий на кулю; предмет, зовні схожий на пневматичну гвинтівку чорного кольору, на якій наявний напис «Socom», разом із чохлом та прицілом - скасувати.

11. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати за проведення експертиз і залучення експертів на користь держави в сумі 17 828,00 грн (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень 70 коп.).

12. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

13. Прокурор, обвинувачений, захисник, потерпілі мають право на апеляційне оскарження цього вироку шляхом подання апеляційних скарг до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

14. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору, захиснику та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

СуддяОСОБА_1