Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №572/22/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 572/22/26

3/583/199/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Савєльєвої А.І.,

за участю секретаря Доценко Т.Г.,

представника особи, яка

притягається до відповідальності Абрамовича О.В.,

розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

28.12.2025 о 09:30 по вул. Варшавська, 9В в м. Сарни Рівненської області водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом з цистерною LDS, державний номерний знак НОМЕР_3 , не був уважним, не стежив за дорожньої обстановкою, під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та спричинив наїзд на транспортний засіб MERCEDES-BENZ, державний номерний знак НОМЕР_4 з напівпричіпом SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_5 , який перебував у нерухомому стані. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 10.9 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , до суду не з`явився, надав заяву, згідно з якою просить проводити розгляд адміністративного матеріалу без його участі.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 цього кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 вину не визнає. Зазначає, що ДТП ОСОБА_1 не вчинював. У протоколі про адміністративне правопорушення та письмових поясненнях ОСОБА_1 підписався тільки тому, що працівники поліції зобов`язали його це зробити, повідомивши, що в іншому випадку його автомобіль буде направлено на штрафмайданчик. Враховуючи, що ОСОБА_1 автомобіль був необхідний для виконання своїх трудових обов`язків, останній вимушений був підписати протокол та письмові пояснення, щоб транспортний засіб не забрали на штраф майданчик. Докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. Зокрема, в п. 10 протоколу в адміністративних матеріалах стосовно ОСОБА_1 міститься протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 552831 від 28.12.2025, у пункті 10 якого зазначено, що фіксація правопорушення здійснена за допомогою технічного засобу відеозапису: 472822/471202. Разом з тим, матеріали справи не містять такого відеозапису. Крім того, фототаблиці з місця події не дають можливості чітко ідентифікувати, який саме автомобіль на них зображений, та в результаті чого він отримав механічні пошкодження.

Заслухавши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчиши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку.

Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд згідно з положеннями ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При ухвалені постанови, суд бере до уваги п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП може бути будь-яка особа, яка безпосередньо бере участь у процесі руху на дорозі, як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення «Правил дорожнього руху» України..

В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», передбачено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом, зокрема щодо з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, перевірки пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, свідків події, працівника ДАЇ, який склав протокол та надання їм відповідної оцінки, надання аналізу доказам, що містяться в матеріалах справи, в тому числі протоколу та схеми дорожньо-транспортної пригоди, що вплинуло на правильність прийнятого рішення.

Відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП, настає за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року позбавлення права керування.

Згідно з п.1 0.9 ПДР – під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 ДТП до суду надано: схему місця ДТП, яка сталася 28.12.2025, та фототаблицю до неї, письмові пояснення ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд вважає, що по суті вчинених правопорушень вони є належними доказами, проте як кожен окремо, так і в сукупності, є недостатніми, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме – є недоведеним факт, що саме ОСОБА_1 вчинив ДТП 28.12.2025.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Суд звертає увагу на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов`язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд зазначає, що в п. 10 протоколу серії ЕПР1 № 552831 від 28.12.2025 вказано, що велася відеофіксація за допомогою технічного засобу 472822/471202. Разом з цим, працівниками поліції відеозапис не додано до матеріалів справи.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Абрамович О.В. у судових засіданнях 03 березня 2026 року та 16 березня 2026 року заявляв клопотання про витребування зазначеного відеозапису з місця події, мотивуючи його тим, що зазначений у протоколі відеозапис повинен міститися в матеріалах справи, ОСОБА_1 свою вину не визнає, тому представник позивача наполягав на дослідженні даного відеозапису.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.03.2026 задоволено клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Абрамовича Олексія Володимировича та постановлено витребувати від Управління патрульної поліції в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14а) відеозапис фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення згідно складеного протоколу серії ЕПР1 № 552831 від 28.12.2025.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.03.2026 задоволено клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Абрамовича Олексія Володимировича та постановлено повторно витребувати від Управління патрульної поліції в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Степана Бандери, 14а) відеозапис фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, який зроблено за допомогою технічного засобу відеозапису: 472822/471202, зазначеного в п. 10 протоколу серії ЕПР1 № 552831 від 28.12.2025.

17.03.2026 до суду від Управління патрульної поліції в Рівненській області надійшла відповідь про неможливість надання зазначеного відеозапису у зв`язку з його знищенням за закінченням строку зберігання, який становить 30 діб.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.124 КУпАП встановлений Розділом ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Однак, судом встановлено, що надана схема місця ДТП не відповідає вимогам «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року, з подальшими змінами. Так, в ч.5 п.3 вказаної «Інструкції…» зазначено, що схема дорожньо-транспортної пригоди – це графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставин, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин. Відповідно до п. 1 цього розділу у разі виявлення порушень учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, складається протокол про адміністративні правопорушення стосовно усіх осіб, в діях яких наявні порушення Правил дорожнього руху. До протоколу в обов`язковому порядку додаються схема місця ДТП, пояснення учасників пригоди та свідків, показання засобів фото- та/або відеоспостереження, інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

В силу п. 4 Розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» на схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються ділянка дороги, на якій сталося ДТП, інші сліди та предмети, що стосуються пригоди, розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття. Відповідно до п.5 при складанні схеми місця ДТП рекомендується деталізувати ту чи іншу ділянку схеми пригоди.

Так, з наданої схеми неможливо встановити обставини зіткнення та особливості ділянки дороги, на якій воно відбулося. Зокрема, у схемі не вказано сталі орієнтири, до яких здійснена прив`язка об`єктів та слідів, а також координати місця зіткнення відносно сталих орієнтирів. Єдиним орієнтиром є прямокутник, підписаний «ДВІ ПЕЧІ». Разом з тим, суд не має можливості ідентифікувати даний об`єкт.

Долучені до матеріалах справах фотографії з місця події не дають можливості встановити, у якому місці та в який час отримав механічні пошкодження автомобіль, частина якого зображена на зазначених фотографіях. Крім того, на фотографіях відсутній номерний знак зазначеного автомобіля, що перешкоджає його належній ідентифікації.

З огляду на наведені вище обставини, за відсутності відеозапису з місця події, про наявність якого зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення (п. 10), з наданих схеми місця ДТП та фотографій, на яких зображено пошкоджену частину автомобіля MERCEDES-BENZ, не вбачається, що таке пошкодження здійснено саме в результаті керування ОСОБА_1 транспортним засобом MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом з цистерною LDS, державний номерний знак НОМЕР_3 ,та порушення ним вимог п. 10.9 ПДР України, а тому неможливо встановити факт, що саме ОСОБА_1 спричинив механічні пошкодження автомобіля MERCEDES-BENZ за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Жодних інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа “Коробов проти України” №39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25). Крім того, у справі «Paul and Audrey Edwards v. the United Kingdom» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Враховуючи викладене вище та приймаючи остаточне рішення у справі, враховується, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

Так, згідно з рішенням у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачить на її користь.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності

Формальний підхід до розгляду справи є неприпустимим, тому суд вважає, що наявних у матеріалах справи доказів недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи недоведеність вини ОСОБА_1 належними та допустимими доказами в їх сукупності, суд дійшов висновку про сумнівний характер наявності протиправних дій ОСОБА_1 , а всі сумніви відповідно до правил ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності, тому справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, зважаючи на недоведеність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності «поза розумним сумнівом».

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, п. 1 ст. 247, ст.ст. 221, 283, 284 КУпАП, суддя -

п о с т а н о в и в :

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 – закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.І.Савєльєва