Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №351/2876/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/2876/23

Провадження № 22-ц/4808/524/26

Головуючий у 1 інстанції КАЛИНОВСЬКИЙ М. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Луганської В. М., Томин О. О.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Раздорський Руслан Анатолійович, на ухвалу Снятинського районного суду від 29 січня 2026 року, у складі судді Калиновського М. М., у справі за заявою адвоката Раздорського Руслана Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про заміну сторони у виконавчому листі,

в с т а н о в и в:

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кошти на відшкодування майнової шкоди в розмірі 493291,87 грн, судовий збір у розмірі 4 932,92 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

У листопаді 2025 року адвокат Раздорський Р. А. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі по справі №351/2876/23 про відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_3 на правонаступника ОСОБА_1 . В обґрунтування заяви посилався на те, що стягувач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. ОСОБА_1 є єдиним її спадкоємцем.

Ухвалою Снятинського районного суду від 29 січня 2026 року у задоволенні заяви адвоката Раздорського Р. А. в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про заміну сторони у виконавчому листі – відмовлено.

Представник ОСОБА_1 адвокат Раздорський Р. А. подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду. Вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам щодо законності розумності, справедливості та об`єктивності.

На виконання рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області 17 жовтня 2025 року було видано виконавчий лист для пред`явлення його до примусового виконання до органу державної виконавчої служби України. Згідно даного виконавчого листа сторонами є боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягувач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виконавчий лист не був пред`явлений до примусового виконання оскільки станом на дату постановлення рішення суду (06 травня 2025 року) позивач (стягувач) померла.

Згідно ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до положень ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Вказані положення застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Зазначає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження надійшла до суду 17.11.2025, а рішення по справі було прийнято 29.01.2026, що порушує принцип розумності строків розгляду справи та вимоги ч. 3 ст. 442 ЦПК України, що є підставою для скасування ухвали суду.

Вважає, що суд першої інстанції формально дослідив обставини справи та не застосував практику Верховного Суду, яка підлягала застосуванню.

Представник скаржника зазначає, що цивільна правоздатність виникла у померлої особи на момент відкриття провадження у справі, однак у зв`язку із неповідомленням попереднім адвокатом суду про смерть особи, в процесі розгляду справи не відбулась заміна на правонаступника ОСОБА_1 . Тому на завершальній стадії судового провадження - виконання рішення суду, було подано заяву про заміну стягувача у виконавчому документі правонаступником ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 49/02-14 від 17 жовтня 2025 року, виданої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Апрінцевою С. О., ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину як за законом, так і за заповітом. Заяв від інших спадкоємців про прийняття спадщини не надходило.

Вважає, що за наведених обставин виникає необхідність усунути невизначеність у правовідносинах шляхом заміни сторони стягувача – померлої особи на правонаступника ОСОБА_1 для можливості в подальшому реалізувати ним свої права на пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання до органу виконавчої служби.

Підставою для правонаступництва у виконавчому провадженні є правонаступництво у матеріально-правових відносинах (смерть фізичної особи, яка була стороною у правовідносинах, в яких допускається правонаступництво у формі переходу прав та обов`язків від однієї особи до іншої).

Процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, включно зі стадією апеляційного, касаційного перегляду, а також на стадії виконання судового рішення, в тому числі примусового. Оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового процесу, процесуальне правонаступництво можливе лише за умови збереження спірних матеріальних правовідносин та їх правонаступності.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження і необхідною умовою реального захисту прав особи. Без його виконання право на справедливий суд втрачає зміст. Суд, який ухвалив рішення, повинен контролювати його виконання для забезпечення ефективного поновлення прав.

Вважає, що процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального, а суд лише фіксує перехід прав і обов`язків, який уже відбувся на підставі норм матеріального права.

Просить скасувати ухвалу суду повністю та ухвалити нове рішення, здійснивши заміну сторони стягувача у виконавчому документі на правонаступника ОСОБА_1 . В разі недостатності переконання в необхідності скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції - скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористався.

В судовому засідання апеляційного суду представник ОСОБА_4 – адвокат Раздорський Р. А. підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, що відповідно до положень ч. 2 с. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника Андріящука Д. З., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист виданий на ім`я особи, яка померла до дати ухвалення судового рішення, відтак підстави для заміни сторони позивача у виконавчому листі, виданому на підставі такого рішення відсутні.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти на відшкодування майнової шкоди в розмірі 493291,87 грн, судовий збір у розмірі 4 932,92 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

На виконання рішення суду 17 жовтня 2025 року було видано виконавчий лист для пред`явлення його до примусового виконання до органу державної виконавчої служби України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 стягувач ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

На підставі частини п`ятої вказаної статті у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив..

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), правонаступництвом, а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Відповідно до вказаних положень вибуття кредитора у спірних правовідносинах має відбутися саме на стадії виконавчого провадження.

У справі, що переглядається, кредитор у спірних правовідносинах вибув ще до моменту ухвалення рішення суду по суті спору, тобто у поданій заяві ОСОБА_1 фактично йдеться про заміну неналежного позивача на стадії виконання судового рішення, що не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Подібний із наведеним за змістом правовий висновок виклав Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 686/1134/18 (провадження № 61-2210св20), та у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 641/6120/14-ц (провадження № 61-3676св19).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Розгляд справи було призначено на 27 березня 2025 року,

05 травня 2025 року представник позиваки ОСОБА_3 адвокат Шалар І. В. подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі та участі ОСОБА_3 .

Також у 06.08.2025 адвокат Шалар І. О. подав заяву про надіслання копії судового рішення поштою.

Таким чином, ні адвокат, ні правонаступник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 не повідомляли суд протягом більш ніж двох місяців про смерть позивачки.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, ризики, пов`язані з неповідомленням суду про смерть позивачки, лежать на її спадкоємцеві, який обрав такий процесуальний спосіб захисту своїх прав.

Частиною 1 статті 1230 ЦК України передбачено, що до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях, або право на відшкодування збитків, що належало спадкодавцеві відповідно до закону.

Разом з тим, суд зауважує, що заявник ОСОБА_4 як єдиний спадкоємець померлої ОСОБА_3 не позбавлений права звернення до суду з позовом про відшкодування збитків майнової шкоди, завданої померлій.

З огляду на зазначене, підстави для скасування ухвали суду з наведених апелянтом підстав відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Раздорський Руслан Анатолійович, залишити без задоволення, а ухвалу Снятинського районного суду від 29 січня 2026 року– без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 березня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: В. М. Луганська

О. О. Томин