Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №642/7892/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

25 березня 2026 року

Справа № 642/7892/25

Провадження № 3/642/123/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 березня 2026 року Суддя Холодногірського районного суду міста Харкова Пашнєв В.Г., розглянувши розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2025 року о 10 годині 31 хвилини в м. Харкові по вул. Лозівській, 2 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Octavia номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд на стан сп*яніння проводився на місці із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6810, результат огляду 0,55 проміле, з результатом огляду згоден.

ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП адвокат Бреславець М.Г. надала клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП з підстав того, що працівниками поліції були порушені вимоги Закону України «Про національну поліцію» щодо зупинки транспортного засобу, порушення процедури проведення огляду на стан сп*яніння, зокрема не зазначення працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння, відсутній факт керування транспортним засобом, невідповідність часу подій та порушення безперервності відеофіксації та незалучення ВСП.

Дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених дозастосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду роз`яснено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Із аналізу наведених доказів та норм законодавства слід зробити висновок, що водій транспортного засобу має право відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, про що складається відповідний протокол про адміністративне правопорушення. При цьому, така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції із застосовунням технічних засобів відеозапису (ч. 2 ст. 266 КУпАП, п.6 Розділу 1 Інструкції № 1452/735), що в даному випадку і було виконано працівниками поліції.

Частиною 1 ст.130КУпАП передбачена відповідальність передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.

Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп`яніння, передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, і так само ухиленні осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) та керує транспортним засобом.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проведено огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, результат огляду 0,55 проміле.

З довідки газоаналізатора Драгер вбачається, що ОСОБА_1 підписав зазначений документ, що свідчить про його згоду з результатом огляду.

Крім того, судом переглянуто відеозапис зі службових відеокамер, який долучено до адміністративного матеріалу.

Допитаний в судовому засіданні 16.03.2026 інспектор 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Харківській області молодший лейтенант поліції ОСОБА_2 пояснив, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній погодився, також йому було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що останній відмовився. Права, передбачені ст. 268 КУпАП ОСОБА_1 були роз`яснені.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених під час розгляду справи матеріалів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №528575 від 01.12.2025, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зафіксовані, в тому числі і виявлені, ознаки алкогольного сп`яніння, довідкою до протоколу, переглянутими судом відеозаписами зі службової бодікамери, які долучені до матеріалів адміністративної справи, на яких зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, рапортом працівника поліції, поясненнями інспектора поліції Довбуша В.С. в судовому засіданні.

Суд враховує, що рапорт поліцейського за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, хоча рапорт і не є окремим доказом, проте вказаний документ містить інформацію, яка повністю узгоджується з іншими доказами по справі та не суперечить їх змісту.

В матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.12.2025 ОСОБА_1 .

Доводи захисника про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і така зупинка є незаконною, є безпідставними, оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху України, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

До того ж, наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягають доказуванню у даній справі.

Крім цього, доводи захисника щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не беруться судом до уваги також й у зв`язку з тим, що з огляду на правовий аналіз норм ПДР України, не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений п.2.5 ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Також суд зазначає, що у випадку не згоди особи з причинами зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 мав можливість, відповідно до п.п. д) п.2.14 ПДР України оскаржити дії поліцейського у встановленому законом порядку.

Таким чином доводи про те, що зупинка ОСОБА_1 була незаконна, не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, оскільки поліцейським роз`яснено підстави зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується відеозаписом, рапортом інспектора УПП в Харківській області Волощука А. та його поясненнями в судовому засіданні, у зв`язку із чим зупинка автомобіля під керуванням ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Твердження захисника про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно, що суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, які мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, згідно п. 5 розділу II якої, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, - не є переконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

По-перше, до матеріалів справи додано відеозапис, на якому відображаються події щодо зупинки автомобіля ОСОБА_1 , його поведінки та проходження огляду, чого цілком достатньо для прийняття судового рішення.

По-друге, ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, не містять приписів про обов`язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення повного відеозапису з моменту зупинки.

Так згідно п. 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 6 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 7 листопада 2015 року, згідно п. 1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Поліцейським долучено до протоколу необхідні фрагменти відеофайлів, які підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Відеозапис здійснено працівниками поліції на підставі п. 1ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення. Вказаний відеозапис має високу інформативність, безсторонній характер, позбавлений упередження та суб`єктивного ставлення, надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і береться судом до уваги, оскільки, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів захисника про те, що огляд ОСОБА_1 має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, що, на думку захисника, обумовлює визнання огляду недійсним, належить зазначити таке.

Відповідно до приписів ч.1, 2 ст. 266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Аналіз положень ст.266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення ст.266-1 КУпАП стосуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України.

Вимогами п. 2 ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водії військових транспортних засобів зобов`язані виконувати передбачені законом вимоги поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Крім того належить зауважити, що спеціально створеного суб`єкту владних повноважень - військової поліції на цей час не створено, їх повноваження за колом осіб спеціальним законом не визначено.

В розумінні логічного застосування правових норм, щодо яких законодавець на момент вчинення правопорушення ще не вніс відповідних змін, які відповідали б суспільним інтересам та певним обставинам (подолання часової прогалини у законодавстві) суд вважає належним не обмежуватись категорією «водій військового транспортного засобу» та застосовувати під час розгляду цієї справи цю категорію в значенні «водій військового транспортного засобу, який виконує бойове завдання або службовий обов`язок з використанням цивільного автомобіля».

В такому разі водій має підтвердити зазначене відповідними документами. Навіть і тоді, зазначене не обумовлює не виконанням водієм військового транспортного засобу вимог, передбачених ч.2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» щодо виконання законних вимог поліцейського.

З дослідженого судом доданого до протоколу відеозапису вбачається, що хоча ОСОБА_1 , будучи зупиненим на цивільному автомобілі і повідомив про те, що він є військовослужбовцем, однак про виконання ним бойового завдання, а також про виконання ним безпосередніх посадових обов`язків поза межами військової частини працівників поліції не повідомив, будь-яких відомостей з цього приводу матеріали справи не містять та ОСОБА_1 або його захисником до суду не надано.

Судовим розглядом встановлено, що водій ОСОБА_1 був зупинений співробітниками патрульної поліції поза межами території будь-якої військової частини, відповідних документів на підтвердження того, що під час зупинки транспортного засобу він виконував обов`язки військової служби, не надано.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст. 266, 266-1 КУпАП та Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», Закону України «Про дорожній рух» у їх невід`ємному зв`язку, а також те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 в час вчинення правопорушення виконував бойове завдання або безпосередні посадові обов`язки поза межами військової частини з використанням цивільного транспортного засобу, суд приходить до висновку про належне та правильне дотримання працівниками поліції вимог чинного КУпАП та вважає їх дії щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 законними. Натомість суд вважає твердження захисника про те, що огляд військовослужбовців, які керують транспортними засобами має проводитись співробітниками ВСП відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП суб`єктивними та безпідставними.

Щодо інших доводів сторони захисту, суддя зазначає, що відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Разом з цим, в матеріалах справи відсутні заперечення, зауваження ОСОБА_1 щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст. 251 КУпАП.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції мало місце необ`єктивне або упереджене ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи та спростовують доводи захисника, викладені у поясненнях.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Положення ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Суд дійшов висновку, що дії поліції відповідають вимогам Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» .

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу судом не виявлено та захисником до суду не надано.

Оцінюючи відомості цих доказів у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування особою, що притягається до адміністративної відповідальності транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою, ОСОБА_1 не скористався процесуальною можливістю та не звертався із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі (ст. 267 КУпАП). Також ОСОБА_1 не надано відомостей про те, що він звертався до суду в порядку, передбаченому ст. 5, 20, 286 КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб - працівників поліції.

Таким чином, невизнання ОСОБА_1 своєї вини жодним чином не підтверджене, спростовується вищенаведеним і розцінюються як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене, разом з тим надано достатньо доказів в підтвердження вчинення порушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вини у цьому ОСОБА_1 , підстав сумніватися в їх достатності та достовірності немає.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При таких обставинах, вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст.ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність накладення на адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 665 грн. 60коп. в дохід держави.

На підставі викладеного, ч.1 ст.130 КУпАП, керуючись ст. ст.40-1,33,36,279,280,283,284 КУпАП, суд-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Холодногірський районний суд м. Харкова.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Суддя В.Г. Пашнєв