Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №216/2390/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2390/26

провадження 1-кп/216/711/26

ВИРОК

іменем України

26 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження № 42025052210001635 від 06.05.2025 з обвинувальним актом стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх або інших осіб не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України:

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

Військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, будучи обізнаним про те, що з 24 лютого 2022 року на території України діє правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, 21.09.2025 приблизно о 15:00 год., знаходячись на території домоволодіння № 18 СТ «Прогрес» по вул. Пожарського в Центрально-Міському районі м. Кривий Ріг, де скориставшись тимчасовою відсутністю потерпілого та реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, та вони носять таємний характер, викрав акумуляторну дриль-шуруповерт Dnipro-M CD-200BC ULTRA (2021) вартістю 3944, 90 грн., в якому знаходилася акумуляторна батарея Dnipro -М ВР - 240 4 Аг, вартістю 1910,68 грн.

Після цього, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши його на свою користь, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 5855,58 грн.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище, розмір майнової шкоди спричиненої потерпілому. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Повідомив, що засуджує свої дії та на теперішній час відшкодував потерпілому у повному обсязі матеріальні збитки. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію, обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, на час вчинення кримінального правопорушення був військовослужбовцем за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , на час постановлення вироку командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 надано згоду на продовження проходження військової служби обвинуваченим у вказаній військовій частині, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей або інших утриманців, на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій.

Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання та необхідності вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням таких критеріїв, як співрозмірність вказаного рішення характеру вчиненого діяння та його наслідкам (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).

Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення в межах санкції ч.4 ст.185 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Захисник та обвинувачений, посилаючись на щире каяття обвинуваченого та повне відшкодування завданих збитків просили призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до умисних тяжких злочинів характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, вказані вище, визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому більш суворого покарання.

Зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України на строк 3 роки.

Окрім того, суд зазначає, що ухвалою Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2026 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби.

Кримінальне провадження в частині пред`явленого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - закрито, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зобов`язано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.

Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 після набрання ухвалою суду законної сили забезпечити продовження проходження військової служби ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином лише призначення покарання без реального його відбуття з випробуванням у порядку, передбаченому ст. 75 КК України забезпечить можливість виконання вищезазначеної ухвали та виконання обвинуваченим його Конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Виконання вказаного обов`язку на думку суду має пріоритетне значення.

Суд вважає вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо запобіжного заходу

Ухвалою слідчого судді Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 листопада 2025 року було застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, якій в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Центрально – Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року.

Частиною 1 ст. 377 КПК України встановлено, що якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Оскільки вказаним вироком суд звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, то на підставі ч. 1 ст. 377 КПК України його необхідно звільнити з-під варти в залі судового засідання, скасувавши запобіжний захід, а в строк його покарання необхідно зарахувати строк тримання під вартою з 26 листопада 2025 року по 26 березня 2026 року.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. 128-129, 369-371, 373-377 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого такі обов`язки :

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 26 листопада 2025 року по 26 березня 2026 року.

Речові докази, а саме: акумуляторну дриль-шуруповерт Dnipro-M CD-200BC ULTRA (2021) в якому знаходилася акумуляторна батарея Dnipro -М ВР - 240 4 Аг - передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - вважати повернутим законному володільцю.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 26 березня 2026 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_9