Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №759/12936/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 759/12936/25

Провадження № 2/216/713/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, -

в с т а н о в и в:

10 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Позовна заява мотивована тим, що вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.01.2023 № 216/7770/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та встановлено, що внаслідок шахрайських дій останнього позивачу було задано матеріальної шкоди на суму 98 000 грн.

Крім того, протиправною поведінкою відповідача позивачу, як військовому було завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, відчуттям безсилля, розпачу, через те, що в умовах війни люди цілеспрямовано та усвідомлено наживаються на військових. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 15 000 грн. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.01.2024 № 216/7770/23, який набрав законної сили 20.02.2024, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та установлено, що в ході листування у мессенждері «Viber», ОСОБА_1 домовився з невстановленою слідством особою про передоплату за купівлю автомобіля «Hyundai Tucson» у розмірі 98 000 грн, яку необхідно було здійснити на картковий рахунок АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який раніше згідно розподілених ролей був наданий останнім, та в подальшому повідомлений невстановленій слідством особі, для здійснення передоплати. Будучи введеним в оману, ОСОБА_1 впевнившись у виконані взятих на себе обов`язків щодо продажу автомобіля, 26.01.2023 в якості передоплати, перерахував грошові кошти декількома платіжками в загальній сумі 98 000 грн на вищезазначений рахунок. Цивільний позов в кримінальному провадженні ОСОБА_1 заявлено не було.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди – це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частин першої – третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Тобто частина перша статті 1167 ЦК України визначає: по-перше, особу, відповідальну за моральну шкоду, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин.

В ході слухання справи судом встановлено, що відповідачем завдано позивачу майнової шкоди внаслідок кримінального правопорушення на загальну суму 98 000 грн, яка не була відшкодована на досудовому розслідуванні, та під час розгляду кримінального провадження в суді, а тому вимога позивача в цій частині є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказуванню не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди, є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

Разом з тим, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» від 28.05.1985), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Суд вважає доведеним, що злочинними діями відповідача встановленими вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.01.2024 № 216/7770/23, позивачу було завдано моральну шкоду. Позивач відчував безсилля, розпач, докладав зусилля зі сприяння органами поліції у пошуку та притягненні до відповідальності винних осіб, в результаті неправомірних дій відповідача.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Так, визначаючи позивачу розмір моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує ступінь негативного впливу на життя та свідомість останнього, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які він поніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав, характер, обсяг та тривалість душевних страждань, зміни в житті, та вважає за можливе стягнути моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн, а відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167, 1177 ЦК України суд –

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду завдану злочином в розмірі 98 000 грн, моральну шкоду в розмірі 15 000 грн, та судовий збір в розмірі 1211,20 грн, а всього – 114 211 (сто чотирнадцять тисяч двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В.Онопченко