Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №191/227/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/227/26

Провадження № 3/191/79/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Чорна О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст.187 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №956073 від 05.01.2026 року зазначено, що 01.01.2026 року ОСОБА_1 , знаходячись під адміністративним наглядом за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ухвали суду, не з`явився для реєстрації до Синельниківського РУП, чим порушив правила адміністративного нагляду, встановленими судом. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 187 КУпАП.

Крім того, 12.01.2025 року близько 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 , знаходячись під адміністративним наглядом за адресою АДРЕСА_1 , був відсутній за місцем мешкання, чим порушив ухвалу суду про адміністративний нагляд. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 187 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Також судом було застосовано примусові приводи в судові засідання, які було призначено на 11.02.2026, 03.03.2026, 24.03.2026, проте явка працівниками поліції не була забезпечена.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року наголосив, що «сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Враховуючи вищевикладене а також те, що дії ОСОБА_1 , які виразилися у неявці за викликом в судове засідання, який був повідомлений належним чином, тоді як відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, суд оцінює як безпідставне, умисне затягування справи, зловживання правом та вважає розглянути справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до приписів ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи ст.280 КУпАП.

Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 порушення правил адміністративного нагляду був виявлений 01.01.2026 та 12.01.2026, проте протоколи складено лише 05.01.2026 та 14.01.2026. З огляду на це суд дійшов висновку про недотримання уповноваженою особою встановленого порядку складання протоколу, а саме допущення порушення строку його складання.

Частиною 1 ст. 187 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду особами, щодо яких встановлено такий нагляд, а саме: 1) неявка за викликом органу Національної поліції у вказаний термін і ненадання пояснень; 2) неповідомлення про зміну місця роботи чи проживання або про виїзд за межі району; 3) порушення заборони виходу з будинку (квартири) у визначений час; 4) порушення заборони перебування у визначених місцях; 5) нереєстрація в органі Національної поліції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення та винність особи. Обов`язок щодо збирання доказів, згідно зі ст. 129 Конституції України, покладається на уповноважених осіб, які складають протокол. Суд розглядає справу виключно в межах обставин, зазначених у протоколі, та не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що оцінка доказів ґрунтується на всебічному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Проте обставини, викладені у протоколах щодо ОСОБА_1 , не підтверджуються належними матеріалами.

До матеріалів справи на підтвердження вини ОСОБА_1 додано рапорт ДОП СДОП ВП Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Носенко Д. від 02.01.2026; рапорт помічника чергового Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Луценко С.Р. від 12.01.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 ; ОСОБА_1 ; довідка про звільнення ОСОБА_1 ; копія ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 про встановлення адміністративного нагляду відносно ОСОБА_1 .

Рапорт не містить відомостей про те, в який саме спосіб посадовою особою було встановлено відсутність ОСОБА_1 за місцем проживання (наприклад, шляхом відібрання пояснень у сусідів чи складання акта перевірки, відеозапису з місця події, тощо).

Оцінюючи рапорт як доказ, суд зазначає, що це внутрішній службовий документ, який відображає суб`єктивне бачення працівника поліції. Він не є самостійним джерелом фактичних даних у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складається зацікавленою стороною. Протокол про правопорушення також не є беззаперечним доказом; викладені в ньому обставини мають бути підтверджені іншими незалежними даними, що усувають будь-які сумніви.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 01.02.2026 та 02.01.2026 він перебував на підробітку, а 12.01.2026 близько 00 год. 15 хв. він знаходився вдома за адресою м. Синельникове, вул. Стадіонна, 35, але через те, що в цей день був на підробітку, міцно спав та не чув коли приходили поліцейські для перевірки. Оскільки ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, а працівники поліції неодноразово не виконали привід, суд позбавлений можливості опитати самого ОСОБА_1 з тим, щоб встановити фактичні обставини справи (тобто об`єктивну сторону правопорушення), зокрема, чи був вдома ОСОБА_1 під час перевірки його місцезнаходження працівниками поліції в вечірній час доби, чи ні, неможливо також встановити поважність чи неповажність причин неявки на реєстрацію, наявність умислу від її ухилення (суб`єктивної сторони).

За змістом статті 284 КУпАП, умовою визнання винуватості та накладення адміністративного стягнення, є визначення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, тобто, наявність в діях особи його складу.

В разі відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення, або ж відсутності події адміністративного правопорушення, застосовуються норми ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви, щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У практиці Європейського Суду з прав людини також існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії»), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

В даній ситуації, надані суду докази не доводять наявності винних протиправних дій з боку ОСОБА_1 , вчинених ним з умислом, чи з необережності та взагалі складу в його діях адміністративного правопорушення передбаченого ст. 187 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, з урахуванням не доведеності самого факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення і його вини, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.

З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає, а судові витрати у справі суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. 24, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 252, 280, 283,284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 187 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.

Постанова набуває чинності через 10 днів, якщо не буде оскаржена.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення.

Суддя О. В. Чорна