Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №204/1343/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/1343/26

Провадження № 3/204/430/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Безрук Т.В., розглянувши справи про адміністративні правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої продавцем, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2, ч. 3 ст. 184 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 не виконувала свої батьківські обов`язки відносно сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у тому, що 23.01.2026 о 20:05 ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння за адресою: м. Дніпро, вул. Титова, біля перинатального центру. Порушення вчинено повторно протягом року.

Крім того, 10.02.2026 близько 20:45 за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, 172 у приміщенні аптеки «Бажаємо здоров`я», у громадському місці, неповнолітній ОСОБА_2 здійснив хуліганські дії відносно працівника аптеки ОСОБА_3 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим принижував честь та гідність останньої. Своїми діями неповнолітній ОСОБА_2 порушив вимоги законодавства, однак не досяг віку адміністративної відповідальності.

Також, 18.02.2026 близько 17:00 за адресою: АДРЕСА_2 неповнолітній ОСОБА_2 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, вчинив хуліганські дії, висловлювався нецензурною лайкою.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином.

10.03.2026 через канцелярію суду ОСОБА_1 подала письмову заяву, у якій просила суд розгляд справи провести без її участі. Зазначила, що вину у вчиненні правопорушень визнає в повному обсязі. При винесенні рішення просила врахувати, що на даний час дитина відвідує психолога з метою корекції емоційного стану та поведінки.

На підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП, суд розглядає адміністративні матеріали за відсутністю особи, стосовно якої складено адміністративний протокол.

Доказами, що повністю підтверджують вину останньої у вчиненому адміністративному правопорушенні є: протоколи про адміністративне правопорушення: серії ВАД № 954588 від 06.02.2026, серії ВАД № 954589 від 18.02.2026, серії ВАД № 954548 від 27.02.2026; рапорти інспекторів поліції; письмові пояснення ОСОБА_1 , які містяться в матеріалах справи; письмовими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, відповідно до яких 23.01.2026 близько 12:00 він пішов гуляти з друзями. Близько 14:00, попросивши перехожого придбати алкоголь, він з друзями, знаходячись у парку «Зелений гай» вжили алкогольні напої. 10.02.2026 він разом з друзями зайшов до приміщення аптеки «Бажаю здоров`я», де висловлювався нецензурною лайкою на адресу фармацевта; копія постанови Чечелівського районного суду міста Дніпра від 03.12.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.02.2026, відповідно до якого прийнято заяву про вчинення правопорушення, а саме хуліганських дій від ОСОБА_3 ; письмовими поясненнями ОСОБА_3 , які містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, № 2402-III, статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, № 789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Проаналізувавши докази у справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 184 КУпАП, а саме:

- в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року;

- у вчиненні неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст. 13, 33 КУпАП при накладенні стягнення, суд доходить висновку про необхідність накладення на винну адміністративних стягнень в межах санкцій ч.2, ч. 3 ст. 184 КУпАП, а саме: за ч. 2 ст. 184 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч. 3 ст. 184 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу про адміністративні правопорушення України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

На підставі ст. 36 КУпАП необхідно остаточно призначити стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 184 КУпАП у вигляді накладення штрафу на користь держави в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника, ступеню її вини, і буде достатнім для її виховання та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 40-1, 280, 283-285 КУпАП,суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2, ч. 3 ст. 184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення:

- за ч. 2 ст. 184 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 (три тисячі чотириста) грн;

- за ч. 3 ст. 184 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

На підставі ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3400 (три тисячі чотириста) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснити правопорушнику, що накладений за вчинення адміністративного правопорушення штраф вноситься в установу банку України.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова буде надіслана для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра протягом 10 днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці.

Суддя Т.В. Безрук