Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №175/16531/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/16531/25

Провадження № 1-кп/175/1857/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року селище Слобожанське Дніпровського

району Дніпропетровської області

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024052390000416 від 06.03.2024 за обвинувальним актом відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Краматорська, Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресами: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення

Судом встановлено, що 02.03.2024 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 перебував біля зупинки громадського транспорту по вул. Шкільна в м. Краматорську, яка розташована на перехресті з вул. Краєвидна, де спілкувався з раніше невідомою йому жінкою похилого віку – ОСОБА_6 , в якої побачив мобільний телефон. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, яке належить ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введено на території України відповідно до Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України від 06.02.2024 № 10456 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (тобто до 13.05.2024 включно), ОСОБА_4 пішки прослідував за ОСОБА_6 по вул. Краєвидна в м. Краматорську та приблизно о 14 годині 33 хвилини, перебуваючи на перехресті з АДРЕСА_5 , підбіг ззаду до ОСОБА_6 , яка на той час пішки йшла у напрямку свого місця мешкання, де діючи відкрито, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, руками вирвав пакет з майном, яке належить ОСОБА_6 , а саме:

-мобільний телефон SAMSUNG Galaxy J5 (2016) (номер моделі SM-J510H), вартістю 1160 гривень 00 копійок;

-грошові кошти у сумі 650 (шістсот п`ятдесят) гривень.

Після чого, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1810,00 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Позиція сторін кримінального провадження

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, сторона кримінального провадження вважає доведеним те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України. Вважає, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об`єктивній істині як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду надала показання про те, що 02.03.2024 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, вона була в магазині «Фреш-маркет», біля магазину стояв хлопець, якого вона упізнала як обвинуваченого ОСОБА_4 , який провів її до зупинки громадського транспорту по вул. Шкільна в м. Краматорську, яка розташована на перехресті з вул. Краєвидна, де вона загубила сумку. Обвинувачений через тиждень через третіх осіб передав грошові кошти та гаманець. Претензій матеріального характеру до обвинуваченого вона не має, сумку вона загубила на зупинці, обвинувачений ОСОБА_4 з її рук сумку не виривав. До поліції звернулась за порадою сина самостійно, в слідчих діях під час досудового розслідування приймала участь добровільно, однак протокол підписувала не читаючи. Вона зазначила, що не надавала правової оцінки діям чоловіка, а лише повідомляла правоохоронним органам обставини події так, як вона їх сприймала. Потерпіла також підтвердила, що під час впізнання за фотознімками впізнала особу, яка забрала її сумку. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що винуватим у вчиненні грабежу ОСОБА_4 щодо неї обвинуваченого не вважає.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав частково та суду надав показання,що 02.03.2024 року приблизно о 14 годині 30 хвилин, він спілкувався з потерпілою ОСОБА_6 в магазині «Фреш-маркет», виїшли разом з магазину дійшли до зупинки громадського транспорту по вул. Шкільна в м. Краматорську, яка розташована на перехресті з вул. Краєвидна, потім він з нею попрощався та пішов, а коли через деякий час повернувся до зупинки громадського транспорту по вул. Шкільна в м. Краматорську, яка розташована на перехресті з вул. Краєвидна, побачив господарську сумку та він її забрав собі. В сумці були гаманець,грошові кошти, телефон, якими він розпорядився на власний розсуд. Пояснив також, що після того, як стало відомо, що майно (були гаманець,грошові кошти, телефон) належить потерпілій, їй було повернуто все, окім телефону, він сплатив у відшкодування за викрадений телефон 1000 грн., його батько приблизно 10 000 грн. У тому, що заволодів майном, яке належить потерпілій ОСОБА_6 щиро розкаявся, пояснив, що двічі просив в неї вибачення. Поряд з цим, факт заволодіння сумкою, яка належить потерпілій ОСОБА_7 шляхом ривка заперечував.

Його захисник – адвокат ОСОБА_5 зазначив, що прокурором не доведено і доказами зібраними у цьому кримінальному провадженні не підтверджено, що його підзахисний вчинив саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж). Вважав, що досудовое розслідування проводилось упереджено щодо ОСОБА_4 . Просив також врахувати, що допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 претензій до обвинуваченого не має, його вибачила, а його підзахисний повністю визнає себе винуватим у вчиненні крадіжки в чому щиросердно розскаюється.

Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин

Судом було досліджено письмові докази:

-Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 120240523900000416 від 06.03.2024;

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.03.2024 ( а.к.п.4 );

-протоколу огляду місця події з ілюстрованою таблицею від 06.03.2024 (а.к.п. 5-6);

-протоколи огляду предмету - мобільного телефону марки «SAMSUNG Galaxy J5 (2016) (номер моделі SM-J510H) від 06.03.2024 банківської картки та гаманця шкіряного жіночого з фототаблицями до них (а.к.п. 8-14);

-протокол огляду предмету – виписки з банківської картки (а.к.п. 28-30);

-протокол огляду предмету від 07.03.2024 – DVD-R диска з відеозаписом з камери спостереження, розташованої по вул.Трьохгірна та Цегельського, який було переглянуто в судовому засіданні, та на якому видно, що по вулиці 02.03.2024 о 14:33 біжить чоловік в темному одязі, далі по вулиці зафіксовано жінку похилого віку, яка вдягнута в темне пальто та хустинку (а.к.п. 33-35);

-висновком експерта № 882 від 08.03.2024 року (а.к.п. 17-23);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.03.2024 за участі потерпілої ОСОБА_6 (а.к.п. 24-26);

-протокол проведення слідчого експерименту від 28.04.2024 за участі потерпілої ОСОБА_6 (а.к.п. 50-55).

Судом також переглянуто за клопотанням учасників кримінального провадження відеозапис допиту потерпілої ОСОБА_6 , який був проведений під час досудового розслідування 29.03.2024 (а.к.п. 56-58).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засідання пояснила суду, що ОСОБА_4 знає з дитинства, він є її сусідом, знав, що вона хотіла купити телефон. 03.03.2024 пішла до магазину «Фрешмаркет», виходячи з магазину, ОСОБА_4 стояв на виході з магазину, запропонував купити телефон за 1700 грн, ОСОБА_4 не повідомив чий це телефон, повідомив, що він не крадений, документи не запитував. 04.03.2024 бачила, як ОСОБА_4 здійснював покупки в магазині. Зазначила, що 06.03.2024 приїхала поліції, сказали, що це крадений телефон, після чого, добровільно віддала працівникам поліції мобільний телефон.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила суду, що більше року тому, більш точну дату не пам`ятає, була на зміні у магазині «Фрешмаркет», прийшла потерпіла, жалілась, що в неї хтось вирвав та вкрав сумку, гаманець. Потім приходив до магазину ОСОБА_4 скупився, згодом стало відомо, що картка, якої розраховувався ОСОБА_4 належить потерпілій. Додатково зазначила, що ОСОБА_4 та потерпілу знає як покупців магазину, особисто не знайомі. Потерпілу впізнала за особливостями обличчя.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що в магазині «Фрешмаркет» за адресою вул. Проїзна, 113 працює касиром, близько півтора роки тому в магазині «Фрешмаркет» прийшла потерпіла, повідомила, що в неї вкрали сумку (молодий чоловік), просила повернути, якщо підкинуть. Зазначила, що вади на обличчі – як характерні прикмети потерпілої. Додала, що обвинуваченого не знає, потерпілу знає як клієнтку магазину.

Свідок ОСОБА_12 надав суду показання, що 02.03.2024 року був вдома. Його мати - потерпіла ОСОБА_6 пішла до магазину. Коли повернулась, сказала, що в неї молодий хлопець вирвав сумку, описавши його, як молодого чоловіка, зовнішні ознаки, одяг. Вона його не наздогнала. Потім сам ОСОБА_12 пішов шукати, нікого не знайшов. Після чого, потерпіла звернулась в поліцію. Наступного дня, вони разом з потерпілою їздили машиною по околицях, коли їхали, вздовж дороги йшов чоловік, якого потерпіла впізнала. Зазначив, що через спільних знайомих дізнався, що обвинуваченого звуть ОСОБА_13 . Додатково зазначив, що вони всі живуть в одному району.

Дослідивши, та аналізуючи наведені докази, спів ставляючи їх з іншими доказами дослідженими під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що покази обвинуваченого та потерпілої мають характер логічних, послідовних та таких, що у сукупності з цими та іншими наведеними доказами дозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, що надані стороною обвинувачення докази є допустимими, належними, достовірними, узгодженими між собою, а сукупність вказаних доказів у їх взаємозв`язку є достатньою для висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого чч.4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Як зазначено в обвинувальному акті, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, який введено на території України відповідно до Закону України «Про оборону України», Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України від 06.02.2024 № 10456 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (тобто до 13.05.2024 включно), ОСОБА_4 пішки прослідував за ОСОБА_6 по вул. Краєвидна в м. Краматорську та 02.03.2024 приблизно о 14 годині 33 хвилини, перебуваючи на перехресті з вул. Трьохгірна поблизу буд. № 1, підбіг ззаду до ОСОБА_6 , яка на той час пішки йшла у напрямку свого місця мешкання, де діючи відкрито, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, руками вирвав пакет з майном, яке належить ОСОБА_6 , а саме:

-мобільний телефон SAMSUNG Galaxy J5 (2016) (номер моделі SM-J510H), вартістю 1160 гривень 00 копійок;

-грошові кошти у сумі 650 (шістсот п`ятдесят) гривень.

Після чого, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року N 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Змінюючи кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд враховує, що чинний КК України визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Натомість грабіж відповідно до ст. 186 цього Кодексу - це відкрите викрадення чужого майна. Тобто ці склади злочинів відрізняються за способом їх вчинення.

Крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. Грабіж як і крадіжка вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном. Якщо особа, яка протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування, залежно від характеру насильства чи погрози, як грабіж чи розбій.

Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Допитані в судовому засіданні свідки не були безпосередніми очевидцями події, а покази потерпілої, які надані під час досудового розслідування суд відхилає, оскільки положеннями ч. 4 ст. 95 КПК України, регламентовано, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Показання потерпілої ОСОБА_6 , які були надані під час досудового розслідування не були депоновані в порядку ст.225 КПК України.

Суд уважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч.1 ст.94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: справедливого судового розгляду, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Суд зазначає, що потерпіла була єдиною особою, яка могла надати свідчення про стверджувані події 02 березня 2024 року. Сторона обвинувачення не надала будь-яких інших, незалежних від цього джерела, відомостей, які підтверджують прямо чи непрямо обставини, що стали підставою для висунення ОСОБА_4 обвинувачення саме за ч.4 ст. 186 КК України.

Суд не залишає поза увагою, що сторона обвинувачення докладала зусиль, щоб знайти інші докази, однак кримінально правова кваліфікація вчиненого ОСОБА_4 за ч.4 ст. 186 КК України діяння не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки досліджені судом докази свідчать про те, що його умисел був скерований на таємний характер викрадення чужого майна. Доказів, що ОСОБА_4 мав умисел на відкрите викрадення чужого майна, суду не надано.

Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій.

Як крадіжка, так і грабіж, вважаються закінченим кримінальним правопорушенням з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо).

За цих обставин при розмежуванні крадіжки і грабежу також визначальним критерієм є визначення моменту викриття протиправних дій винної особи потерпілим або іншими особами.

Отже, якщо дії винної особи були розпочаті як крадіжка та без їх викриття доведені до моменту реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном, такі дії кваліфікуються як крадіжка навіть у тому випадку, якщо винну особу було викрито та затримано після виникнення такого моменту.

Щодо обставин даної справи, то за встановленими доказами у справі з`ясовано, що потерпіла ОСОБА_6 усвідомила протиправність дій обвинуваченого, яка полягала у вчиненні ним крадіжки майна на зупинці громадського транспорту набагато пізніше від моменту події. Інших безпосередніх очевидців події немає, доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 заволодів майном потерпілої ОСОБА_6 відкрито шляхом ривка - суду не надано.

Так, у даному кримінальному провадженні судом встановлено, що момент безпосереднього заволодіння сумкою потерпілої ОСОБА_6 не був сприйнятий ані самою потерпілою, ані будь-якими іншими особами. В судовому засіданні також не підтверджено того факту, що обвинувачений підбіг ззаду до ОСОБА_6 , Потерпіла послідовно пояснювала обставини, які мали місце в день вчинення кримінального правопорушення з моменту її приходу до магазину «Фрешмаркет» й до залишення зупинки громадського транспорту по вул. Шкільна в м. Краматорську, яка розташована на перехресті з вул. Краєвидна, в тому числі той факт, що з магазину до зупинки вони йшли разом з ОСОБА_4 поруч, а реакція потерпілої виникла лише після того, як вона помітила її відсутність, що вказує на те, що заволодіння обвинуваченим цим майном відбулося поза безпосереднім сприйняттям потерпілої та інших осіб, без відкритого протистояння чи негайного викриття, що вказує про таємний характер дій обвинуваченого та не заперечується ним.

Судом не встановлено доказів того, що обвинувачений, розпочавши таємне викрадення, виявив, що його дії стали помітними для інших осіб, і попри це продовжив вилучення майна. Також жодним доказом у справі не підтверджено твердження потерпілої, що викрадення майна у неї відбулось шляхом ривка відкрито, а згодом безпосередньо в судовому засіданні самою потерпілою ОСОБА_6 було спростовано.

Оцінюючи письмові докази, в яких зафіксовано повідомлення потерпілою про вчинення саме відкритого викрадення майна, судом встановлено, що вона не є фахівцем у галузі права та не розуміє різниці між юридичними поняттями «грабіж» та «крадіжка», у зв`язку з чим формулювання, використані у окремих процесуальних документах, не відображають її усвідомленої позиції щодо правової кваліфікації події.

За таких обставин сам по собі факт використання в окремих процесуальних документах термінів «відкрите заволодіння майном» не може бути вирішальним для правової оцінки дій обвинуваченого, оскільки відповідно до вимог кримінального процесуального закону юридична кваліфікація діяння належить виключно до компетенції суду і повинна ґрунтуватися на встановлених фактичних обставинах, а не на формулюваннях, використаних особою, яка не має спеціальних правових знань.

В межах повноважень суду щодо перекваліфікації злочину, окреслених нормою зч.3ст.337КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжкий злочини, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану, на ч.4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Обставинами, у відповідності до ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є визнання вини за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, відшкодування шкоди потерпілій, повернення їй викраденого майна.

Обставин, у відповідності до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Мотиви призначення покарання

При визначені виду та міри покарання обвинуваченим суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 є особою молодого віку, раніше не судимий, офіційно не працює, на обліку у лікарів психіатра та нарколога як особа, яка страждає будь-якими захворюваннями наркологічного та/або психічного характеру, не значиться.

Суд, враховуючи, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є тяжким злочином, матеріальна шкода внаслідок скоєння яких відшкодована, обставини, які пом`якшують покарання, особистість обвинуваченого та його поведінку, вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у межах, визначених відповідною санкцією статті (частиною статті). Також суд, враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якого обвинувачений за вчинені ним кримінальні правопорушення не уникнув, другорядну роль кари як мети покарання, вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України, з покладенням на нього передбачених ст. 76 КК України обов`язків. Саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Поряд з цим, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_14 перебуває під вартою з 11 вересня 2025 року (з моменту фактичного затримання).

Тому, на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 покарання строк попереднього ув`язнення з 11 вересня 2025 року(з моменту фактичного затримання) із розрахунку - один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд

У цьому кримінальному провадженні обвинуваченому було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, оскільки цим вироком обвинувачений визнається винним, але звільняється від відбування покарання, тому суд вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили скасувати, а обвинуваченого звільнити з-під варти у залі судового засідання.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує за правилами ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ч.4 ст.186 КК України на ч.4 ст.185 КК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки, якщо він протягом цього іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч.ч.1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 11.09.2025 по 26.03.2026 року включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати покарання обраховувати з часу приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили скасувати, звільнивши його з-під варти в залі судового засідання.

Речові докази:

- гаманець жіночий коричневого кольору з позначенням «DE EURO»; банківську картку ПриватБанк НОМЕР_1 , мобільний телефон SAMSUNG Galaxy J5 (2016) (номер моделі SM-J510H) - залишити потерпілій ОСОБА_15 , за належністю;

- виписки по банківських картках ПриватБанку на двох аркушах, в яких міститься інформація (виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ) на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з транзакціями використанням грошових коштів за 03.03.2024 - 04.03.2024 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диск з відео файлами з камери спостереження приміщення магазину «Фреш- маркет», за адресою: м. Краматорськ, вул. Проїзна 112 за 02.03.2024 та 04.03.2024 – залишити в матеріалах кримінального провадження;

- DVD-R диск з відео файлом з камери спостереження розташованої за адресою: м. Краматорськ, вул. Цегельського 1, поблизу місця скоєння злочину за 02.03.2024 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому та його захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Повний текст вироку складено 26 березня 2026 року. У відповідності до положень ч.15 ст.615 КПК України в судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1