Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №336/9884/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/9884/25 Головуючий в 1 інст. Савеленко О.А.

Провадження №33/807/445/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Батій Т.М. (в режимі відео конференції), потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не встановлений,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Суд першої інстанції встановив, що 19 вересня 2025 року о 12 годині 00 хвилин в м. Запоріжжя, вул. Спартака Маковського, буд. 3, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mersedes-benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, здійснив наїзд на громадянку ОСОБА_2 та її майно, а саме три банки пива. В результаті ДТП завдано матеріальні збитки, незначні ушкодження отримала пішохід ОСОБА_2 . Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій вказав на невідповідність висновків судді обставинам справи, а також на порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що із схеми пригоди, наявної в матеріалах справи, вбачається, що місце ДТП являє собою стоянку автотранспорту, а не пішохідну доріжку чи тротуар. Поліцейським патрульної поліції, як і судом першої інстанції, не встановлювалася причина, з якої потерпіла ОСОБА_2 знаходилася на проїзній частині автотранспорту.

Наголошує, що судом першої інстанції не були витребувані жодні докази, ні від потерпілої, ні від працівників патрульної поліції, які складали протокол. Проігноровано клопотання про наявність відео, де чітко зафіксовано як ОСОБА_1 зменшив швидкість руху для здійснення паркування, зупинився, попросивши пішохода звільнити місце для паркування автотранспорту та не створювати перешкоду для руху автомобіля, що знаходився позаду, застосував звуковий сигнал, з метою привернення уваги потерпілої.

Звертає увагу, що приписами п. 1.4 Правил визначено, що «Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила».

Посилається на те, що його захисник - адвокат Батій Т.М. ознайомлюючись з матеріалами справи в судовому засіданні 03 грудня 2025 року прохала суд про призначення справи з урахуванням її відпустки. Однак, достеменно розуміючи, що адвокат не зможе бути присутньою у судовому засіданні, дата визначалася саме у період її відсутності. При цьому, позиція, суду щодо затягування розгляду справи з його боку, не може ним сприйматися, оскільки судом справу розглянуто за 20 днів, без всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставини справи.

Наголошує, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою клопотання адвоката Батій Т.М. про виклик потерпілої для огляду відеозапису з парковки, оскільки потерпіла не надала жодного підтвердження, приналежності їй пошкодженого пива, а також жодного доказу отриманих в результаті наїзду на неї синців, жодного свідка і відео з боді камери поліцейського, а позиція потерпілої більше схожа на наклеп.

Просить постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2025 року скасувати, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Окрім вимог щодо скасування даної постанови, просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причини його пропуску.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що судом не прийнято до уваги його заяву про відкладення розгляду справи, внаслідок чого ні він, ні його захисник участі в розгляді справи не приймали, копія оскаржуваної постанови, останнім не надсилалась.

Отже вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови судді суду першої інстанції, ним пропущений з поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що матеріали справи не містять даних, які б спростовували викладені в клопотанні доводи, суддя апеляційного суду, з урахування положень ст. 294 КУпАП, вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2025 року.

Враховуючи належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, шляхом доставки смс повідомлення (згідно вимог Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2003 р. п. №28), присутність його захисника адвоката Батій Т.М., потерпілої ОСОБА_2 , суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_3 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України.

Щодо заявленого клопотання адвоката Батій Т.М. про виклик свідка - інспектора поліції ОСОБА_4 , то суддя апеляційного суду відмовляє у його задоволенні, оскільки наявні в справі письмові докази та відеозапис події є достатніми для формування позиції з приводу складеного відносно ОСОБА_1 протоколу за ст.124 КУпАП.

Під час апеляційного перегляду справи адвокат Батій Т.М. підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити. Зазначила, що ПДР України забороняють пішоходам створювати перешкоди транспортним засобам. Натомість ОСОБА_2 створила перешкоду автомобілю під керуванням ОСОБА_1 . Наголосила, що ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження заподіяної їй шкоди.

ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Вказала, що попереджала водія ОСОБА_1 про те, що за нею приїде транспортний засіб, який забере її та попрохала його проїхати далі, оскільки на парковці було 2 вільних місця, однак ОСОБА_1 здійснив рух на неї.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши адвоката Батій Т.М., потерпілу ОСОБА_2 , перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання судді апеляційного суду, вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Відповідно до ст. 124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого цим законом, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Суд на підставі перевірки та належної оцінки зібраних по справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху України, за наведених у протоколі обставин, які знаходяться в прямому причинному зв`язку із виникненням дорожньої-транспортної пригоди.

Правильність такого висновку підтверджується дослідженими у судовому засіданні даними:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 458590 від 19 вересня 2025 року, який було складено за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19 вересня 2025 року о 12 годині 00 хвилин в м. Запоріжжя, вул. Спартака Маковського, буд. 3, де водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mersedes-benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, здійснив наїзд на громадянку ОСОБА_2 та її майно, а саме три банки пива. В результаті ДТП завдано матеріальні збитки, незначні ушкодження отримала пішохід ОСОБА_2 . Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

- схемою місця ДТП від 19 вересня 2025 року, на якій зображено напрямок руху транспортного засобу «Mersedes-benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , місце наїзду, яка складена за участю водія ОСОБА_1 та підписана останніми без зауважень (а.с.2);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , в яких зазначено, що 19 вересня 2025 року о 11-45 год., вона вийшла з магазину АТБ на вулиці Спартака Маковського, 3 та підійшла до паркувального майданчику, де поставила пак з пивом на вільне місце, заздалегідь попередивши автомобіль, який під`їжджав, що паркувальне місце зайняте, оскільки за нею під`їжджав автомобіль, який стояв за пішоходом. Однак, водій не зреагував та поїхав прямо на неї, не давши прибрати речі, мало не наїхавши на неї і зіпсувавши її товар. Державний номерний знай ТЗ, який здійснив на неї наїзд НОМЕР_1 Мерседес. Внаслідок ДТП було завдано шкоду її майну. (а.с.4);

- фотознімками події (а.с. 5);

- відеозаписом з камер вуличного відео спостереження з магазину «АТБ-маркет», яким зафіксовано, як водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mersedes-benz», здійснює наїзд спочатку на речі залишені ОСОБА_2 на паркувальному місці, а потім продовжуючи рух, здійснює наїзд на потерпілу ОСОБА_2 (а.с.49).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій транспортного засобу повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи засвідчують те, що вищезазначені норми ОСОБА_1 не були дотримані.

Так, з огляду на матеріали справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.10.1 ПДР України, та про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З огляду на пошкодження особистих речей ОСОБА_2 , зафіксовані на фотознімках події та зафіксований камерою вуличного відео спостереження з магазину «АТБ-маркет» наїзд на потерпілу ОСОБА_2 вбачається, що дорожня – транспортна пригода відбулась внаслідок допущених порушень водієм ОСОБА_1 вимог, передбачених п.10.1 ПДР України, а саме через те, що він перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод, здійснив наїзд на громадянку ОСОБА_2 та її майно, а саме три банки пива. В результаті ДТП завдано матеріальні збитки, незначні ушкодження отримала пішохід ОСОБА_2 .

Викладені обставини свідчать про те, що водій автомобіля ОСОБА_1 розпочав здійснювати рух всупереч п. 10.1 ПДР України.

Таким чином, посилання сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги про відсутність будь-яких доказів заподіяння ОСОБА_2 шкоди до уваги не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема фотознімками та відеозаписом події.

Посилання сторони захисту щодо безпідставної відмови суддею місцевого суду в задоволенні клопотання про відкладення справи не є слушними, оскільки суд аргументовано розцінив дії як ОСОБА_1 так і його захисника як зловживання процесуальними правами з метою затягування судового розгляду та з урахуванням положень ст.268 КУпАП та дотримання строків визначених ст.38 КУпАП, розглянув справу за відсутності останніх.

При цьому, вирішення клопотань, зокрема щодо відкладення справи відноситься до дискреційних повноважень суду та є правом суду, а не його обов`язком.

Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суддя апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже, фактів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суддя апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.10.1 Правил дорожнього руху України та визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого за ст. 124 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 336/9884/25