Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №333/6246/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.03.2026 Справа № 333/6246/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6246/24

Провадження №22-ц/807/670/26

Головуючий в 1-й інстанції – Ковальова Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

секретарКамалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Трачук Наталії Іванівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2025 року, ухвалене м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року позивач звернулась до суду з позовом (з урахуванням уточнень) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю, обґрунтовуючи позов наступним. Позивачці ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 13 січня 2014 року належить магазин літ. А-1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м. Право власності на зазначений об`єкт підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16074951 від 13.01.2014 р. та технічним паспортом. Зазначене приміщення знаходиться на земельній ділянці площею 0,1677га, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, право користування якою перейшло до позивача на підставі ст.120 ЗК від попереднього користувача цієї земельної ділянки ОСОБА_3 . Співвласником приміщення, що межує зі спірним приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 є відповідач згідно інформаційної довідки від 05.08.2024, який придбав це приміщення 07.09.2018 у Запорізької обласної спілки споживчих товариств. Між належними позивачці та відповідачу приміщеннями був розташований прохід шириною 6,20 м для проходу на ділянку проїзду (спільного користування). Відповідач самовільно, без дозволу та погодження з позивачкою закрив цей прохід з обох боків металевим профілем на металевому каркасі. Неодноразові звернення позивачки до відповідача з цього приводу з проханням припинити порушення її прав як суміжного землекористувача залишено без задоволення. У зв`язку з викладеним, позивачка була вимушена звернутися до судового експерта Майстренка І.О. та замовити висновок експерта. За результатами проведеного земельно-технічного дослідження, відповідно до висновку № 0097 від 21.06.2024 року, виявлено порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010. У позові позивач просить усунути їй перешкоди в користуванні належним нежитловим приміщенням магазином літ. А-1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м. шляхом зобов`язання відповідача, ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» демонтувати металевий профіль на металевому каркасі, встановлений на наскрізному проході (простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП) шириною 6,20 м .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2025 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Плюс 2018» про усунення перешкод у користуванні власністю, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Трачук Наталії Іванівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позов подано до ТОВ «Атлант Плюс 2018», як до забудовника та до особи, яка повинна знести самовільну будівлю, реєстрація в процесі розгляду справи права власності на самовільну будівлю за іншою особою не свідчить про подання позову до неналежного відповідача.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Атлант Плюс 2018» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правовому природу та як наслідком винесено обґрунтоване та законне рішення. В зв`язку з наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під час ухвалення рішення суд у відповідно до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У відповідності до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України унормовано, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 13 січня 2014 року належить магазин літ. А-1 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 246,2 кв.м., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 16074951 від 13.01.2014р.

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 13 січня 2014 року, відчужуваний магазин розташований на земельній ділянці площею 0,1677га, яка знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, що підтверджується витягом НВ-2300575402013, виданим 06.12.2013 ГУ Держземагентства у Запорізькій області. Вказана земельна ділянка передана Запорізькою міською радою продавцю в оренду, що підтверджується договором оренди землі від 17.09.2008 року.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 441008846 від 26.08.2024, власником вищевказаної земельної ділянки площею 0,1677га, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010 є територіальна громада, орган місцевого самоврядування, Запорізька міська рада, орендарем є ОСОБА_4 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 389697385 від 05.08.2024, на підставі договору купівлі-продажу від 07.09.2018 року відповідач ТОВ «Атлант плюс 2018» набув право власності на нежитлову будівлю (чотириповерховий учбовий корпус з двоповерховими прибудовами) літ. А-4, А1, А2 з підвалом, нежитлова будівля, об`єкт житлової нерухомості: Загальна площа (кв.м): 3950.9, Опис: Згідно даних матеріалів технічної інвентаризації, на земельній ділянці розташовані: будівля літ. А-4, 41,А2 з підвалом адреса: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з копії заяви ОСОБА_1 від 22.03.2023, адресованої до інспекції з благоустрою м. Запоріжжя, з січня 2020 року між нею та власником будівлі за адресою: АДРЕСА_2 існує спір щодо перекриття проїзної арки між їх приміщеннями металевими листами і використання її для зберігання горючих матеріалів. Вказано, що на день подання зазначеної заяви вже проведені роботи з бетонування стовпів для наступної установки воріт та паркану на проїзній частині дороги.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеного земельно-технічного дослідження, № 0097 від 21.06.2024 року, наданого позивачем, при співставленні даних, зазначених у технічній документації з розподілу території, обмежень, обтяжень користувачам земельною ділянкою для оптово-торгівельної контори облпотребсоюзу магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_3 , виготовленого ДКП «Градпроект», кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, виготовленого ПП ОСОБА_4 топографічному плані виготовленого сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_5 , з результатами візуально-інструментального огляду на території досліджуваної земельної ділянки встановлено порушення меж земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (детальний опис наведено в дослідницькій частині). В дослідницькій частині вказано, що виявлено, що за рахунок закриття наскрізного проходу (простір між будівлями магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та МАУП) унеможливлюється доступ до стіни будівлі для проведення ремонту і обслуговування. Також за рахунок закриття вказаного проходу унеможливлюється доступ із земельної ділянки А (зона розміщення будівель і споруд) через земельну ділянку Б(зона благоустрою і озеленення) до земельної ділянки В (зона проїзду спільного користування)(позначення А,Б,В у проекті розподілу території, обмежень та обтяжень…Схема із зображення місця розташуванням порушення меж земельної ділянки графічно відображена у додатку 5 до цього висновку.

Відповідно до акту, складеного представником Департаменту управління активами Запорізької міської ради Шевелою А.І. від 07.08.2025 р., наданого представником відповідача, земельна ділянка кадастровий № 2310100000:03:023:0010 та кадастровий № 2310100000:03:023:0036 мають спільну межу. Крім того, на земельній ділянці кадастровий № 2310100000:03:023:0036 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знаходиться майно ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018», а саме: будівля (складові: літ.А-4, літ. А2, літ. А1 з прибудовою літ. Е) та інші допоміжні споруди, а на земельній ділянці з кадастровим № 2310100000:03:023:0010, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, знаходиться майно фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: магазин літ. А"-1. Факт наявності (знаходження) інших об`єктів нерухомого майна (в т.ч. елементів/частин будівель) в межах земельної ділянки кадастровий №2310100000:03:023:0010 не виявлено. Розташована на суміжній земельній ділянці (кад. № 2310100000:03:023:0036) прибудова літ. Е, яка входить до складу основної будівлі та належать ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» має спільну стіну з магазином літ. А"-1, який належить ОСОБА_1 відповідно. - Земельні ділянки упорядковані, знаходяться в належному санітарному стані. Паркани (огорожі) відсутні. Викладені в акті факти підтверджуються технічним паспортом будівлі за адресою АДРЕСА_4 , а також витягом з державного реєстру речових прав нерухомого майна.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 441002796 від 26.08.2024; наданої на запит суду Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Запорізької міської ради копії поданої замовником до Інспекції декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1), зареєстрованої 22.07.2025 року за № ЗП101250721381, а також витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, на підтвердження реєстрації такої декларації; наданих на запит суду Департаментом адміністративних послуг Запорізької міської ради копій документів з реєстраційних справ № 3163042723101 та № 1638979523101 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.07.2025 зареєстровано зміни об`єкта речових прав-будівлі за адресою: АДРЕСА_2 - додано закінчений будівництвом об`єкт , змінено загальну площу з 3950,9 на 4066,7 кв.м.

05.11.2025 року судом, за участю представників сторін та судового експерта Тернових В.А., було проведено огляд доказу за місцезнаходженням (м. Запоріжжя, вул. Закарпатського Легіону, 2). За результатами вказаної процесуальної дії було складено Протокол огляду доказу від 05.11.2025.

Під час огляду доказу за місцезнаходженням та в судовому засіданні 05.11.2025 року експертом Тернових В.А. зазначено, що як в результаті огляду, так і згідно технічного паспорта на будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , спірна споруда значиться під літерою Е та є складовою будівлі А1, дата реконструкції-2025 рік; знаходиться між двома будівлями, наявність залізобетонного фундаменту, як вказано в технічному паспорті, неможливо встановити з огляду на відсутність доступу всередину будівлі. Доступ до входу до приміщення позивача не обмежено, доступ до стіни будівлі позивача з боку спірного об`єкта – відсутній, обслуговування будівлі позивача можливо на підставі правил добросусідства.

Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його права у користуванні належним йому приміщенням магазину, який розташований на земельній ділянці, власником якого є Запорізька міська рада, орендарем є ОСОБА_4 . В ході огляду спірного об`єкта встановлено відсутність перешкод до входу в магазин, під`їзних шляхів до магазину. Що стосується унеможливлення доступу до стіни будівлі позивача для проведення ремонту та обслуговування, позивачем не надано доказів такої необхідності, звернення до відповідача з таким питанням, відмови останнього у наданні такого доступу, наявність факту дійсного порушення відповідачем його прав та які конкретно несприятливі наслідки спричинило для нього це порушення тощо. Крім того, власник земельної ділянки - Запорізька міська рада не залучений позивачем в якості належного відповідача. Більш того, 31.10.2025 зареєстровано зміну власника будівлі за адресою: АДРЕСА_2 з ТОВ «Атлант плюс 2018» на ТОВ «Міська академія управління і права». Таким чином, позов пред`явлений до неналежного відповідача.

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону чинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст.91, 96, 103 ЗК України).

Відповідно до статті 91 ЗК України землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (стаття 103 ЗК України).

Відповідно до приписів ст. 120 ЗК України, в редакції, чинній на дату набуття власності на спірне майно позивачкою, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, у разі набуття права власності на нерухомість, яка розташована на частині земельної ділянки, наданій іншій особі на праві постійного користування, право на оформлення землекористування для обслуговування такої нерухомості виникає автоматично в силу принципу єдності долі нерухомості і земельної ділянки та не вимагає отримання згоди постійного землекористувача. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного суду від 23 листопада 2023 року, cправа № 916/3030/22.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач не вчинив дій з юридичного оформлення земельних правовідносин у відповідності із вимогами земельного законодавства.

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відтак, аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення його права у користуванні належним йому приміщенням магазину, який розташований на земельній ділянці, власником якого є Запорізька міська рада.

Крім того, в ході огляду спірного об`єкта встановлено відсутність перешкод до входу в магазин, під`їзних шляхів до магазину. А що стосується унеможливлення доступу до стіни будівлі позивача для проведення ремонту та обслуговування, то позивачем не надано доказів такої необхідності, звернення до відповідача з таким питанням, відмови останнього у наданні такого доступу, наявність факту дійсного порушення відповідачем його прав та які конкретно несприятливі наслідки спричинило для нього це порушення тощо.

Окрім цього, позив не довів суду, що обмеження його доступу до стіни будівлі є співмірним з його позовними вимогами.

Власником земельної ділянки площею 0,1677 га, кадастровий номер 2310100000:03:023:0010, на якій розташовано магазин позивача, є територіальна громада, орган місцевого самоврядування, Запорізька міська рада, однак, власник земельної ділянки не залучений позивачем до участі у справі

Більш того, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 31.10.2025 зареєстровано зміну власника будівлі за адресою: АДРЕСА_2 з ТОВ «Атлант плюс 2018» на ТОВ «Міська академія управління і права».

З наведеного слідує, що в ході тривалого розгляду справи в суді першої інстанції, змінився власник будівлі, до якого було заявлено позов. При цьому новий власник позивачем не був залучений до участі у справі.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 48 ЦК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина перша статті 50 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів апеляційного суду, правильно встановивши фактичні обставини справи які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи позивачки та подані нею докази, дійшов мотивованого висновку, що позов не пред`явлено до належного відповідача.

Суд був не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів, а мав вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 296/6156/22 (провадження № 61-13723св24) та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Трачук Наталії Іванівни залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 26 березня 2026 року.

Головуючий С.В. Кухар

Судді: Е.А. Онищенко

Д.А. Трофимова