Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №466/11023/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11023/25

Провадження № 2-а/466/29/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2026 року м.Львів.

Шевченківський районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Білінської Г.Б.

секретаря судового засідання Ханас С.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Кіт Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

у с т а н о в и в

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову ГБВ №904943 від 23.07.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

В обгрунтування вимог покликається на те, що 22.07.2025 р близько 22:00 год. за адресою м. Львів, проспект Вячеслава Чорновола, буд. 16-В, щодо неї було вчинено сексуальне насильство, про що вона повідомила 23.07.2025 р. о 15 год. ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області. Прибувши за місцем виклику, працівники ВП №1 провели розмову з позивачкою, разом із нею здійснили виїзд до квартири, де було вчинено сексуальне насильство, за адресою АДРЕСА_1 , де відібрали пояснення у хлопця, з яким вона зустрічалась напередодні, який заперечив факт вчиненого ним сексуального насильства відносно ОСОБА_1 . Після цього працівники поліції разом із позивачкою та цим хлопцем здійснили виїзд до ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП з метою подальшого з`ясування обставин події. Перебуваючи у ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, позивачка протягом тривалого часу піддавалася багаторазовим опитуванням щодо пережитого насильства. Під час цих опитувань працівники поліції поводилися некоректно, що спричинило додатковий психологічний дискомфорт та стрес для позивачки. Під тиском працівників поліції позивачка відмовилась від подальшого з`ясування обставин вчиненого щодо неї насильства. Після цього працівниками ВП була винесена постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП за завідомо неправдивий виклик поліції щодо скоєння відносно неї сексуального насильства , хоча такого насправді не відбулось.

Вважає таку постанову неправомірною та просить її скасувати, оскільки повідомлення на «102» про вчинення відносно неї сексуального насильства було обгрунтоване, дії особи, щодо якої було її повідомлення в поліцію, дійсно мали характер сексуального насильства, оскільки ця особа без її згоди торкалась інтимних частин її тіла, намагався її цілувати, роздягався сам і вимагав його торкатись.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заяву та дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, направив відзив на позовну заяву , у якому вимоги заперечив, просить проводити судовий розгляд за його відсутності.

Заслухавши доводи позивачки, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що постановою ГБВ №904943 від 23.07.2025 р. ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 23.07.2025 р. о 15.25 год. за адресою АДРЕСА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик, а саме телефонувала на лінію «102» та повідомила, що відносно неї було скоєно сексуальне насильство, хоча цього факту насправді не було.

Допитана ОСОБА_1 в якості свідка пояснила, що по Інтернету познайомилась із хлопцем, з яким якийсь час вела переписку і домовилась про зустріч 22.07.2025 р. о 22.00 год У домовлений час вона прийшла за адресою будинку АДРЕСА_1 . Спочатку думала, що це офісне приміщення, але хлопець запросив її в свою квартиру. В квартирі без її на це згоди почав приставати, торкатись до її інтимних частин тіла, хоча вона категорично заперечувала і намагалась вийти із квартири. Однак, він її не відпускав, почав сам роздягатись. Тоді у неї сталась панічна атака, їй стало погано, він налякався і викликав для неї таксі. На наступний день їй все ще було погано, вона була налякана від дій цього хлопця. Розуміючи, що він вчиняв щодо неї незаконні дії, які вона реально сприймала, як насильство, вирішила повідомити про це поліцію. Після цих подій тривалий час відвідувала психолога, про що надала відповідні докази. Умислу на безпідставний виклик поліції не мала.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику спеціальних служб, в т.ч. поліції, а дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких служб. Правопорушник викликає представника спеціальної служби нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, при цьому особа точно, достовірно знає, що здійснений нею виклик відповідних служб є неправдивим, тим самим усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій.

Підставами для виклику поліції в Україні є будь які правопорушення, загрози безпеці, злочини або надзвичайні ситуації, ДТП, порушення громадського порядку \ шум, хуліганство\,загроза життю\майну, підозрілі особи або предмети, а також необхідність допомоги, тобто у всіх випадках, коли особа вважає, що є потенційна загроза для її прав чи безпеки.

Суд не вважає за необхідне у даному випадку надавати оцінку дій позивачки, пов`язаних із обставинами знайомства із особою по імені « ІНФОРМАЦІЯ_1 », його поведінки стосовно ОСОБА_1 у квартирі на АДРЕСА_1 , де мала місце їх зустріч.

Однак, зважаючи на пояснення позивачки, допитаної у судовому засіданні в якості свідка, а також наданих нею документів про надання їй психологічної допомоги, спрямованої на стабілізацію емоційного стану та зниження рівня стресу, який вона отримала після спілкування із особою « ОСОБА_2 » та його дій щодо позивачки, суд прийшов до переконання, що позивачка, у ситуації, що склалась під час зустрічі, враховуючи особливості її характеру, сприйняття дійсності, високого рівня емоційності, могла реально сприймати дії « ОСОБА_2 », як загрозу її життю та здоров`ю, що спонукало її до повідомлення про обставини події на лінію «102» та звернення в органи поліції.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого у адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верхвного Суду від 08.07.2020 р. у справі №463\1352\16а, де зазначається, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає до застосування у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи трактуються в користь особи, яка притягується до відповідальності .

У даному випадку, суд вважає, що уповноважена службова особа ВП№1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, виносячи оскаржувану постанову та притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, невірно оцінила її суб`єктивне відношення до здійснення виклику поліції та повідомлення про вчинення щодо неї насильства.

Суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 в силу свого емоційно-психологічного складу та обставин події, могла реально сприймати дії особи \» ОСОБА_2 »\ як загрозу своєму здоров`ю, у неї був відсутній умисел на завідомо неправдиве повідомлення органів поліції про загрозу її правам та законним інтересам, а тому у неї були підстави для повідомлення про таку подію органи поліції.

Щодо решти доводів сторін суд зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".

Внаслідок вказаного, решти доводів сторін є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду.

Відтак, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскаржувана постанова є неправомірною, факт завідомо неправдивого виклику спеціальних служб, в т.ч. поліції не знайшов свого підтвердження, відтак позовна заява підлягає до задоволення

Керуючись ч. 1 ст. 6, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст.2, 5,6, 20, 139,160, 161,168 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області Воробель І.М. ГБВ №904943 від 23.07.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду..

Суддя Г. Б. Білінська