Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №465/9299/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/9299/25

2/465/774/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

24.03.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Гулієвої М.І.,

за участі секретаря судових засідань Столярської Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Позов мотивують тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в розмірі частини кожний, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29.03.2001р., посвідченого приватним нотаріусом Мельник О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 661 і, відповідно Реєстраційними посвідченнями від 30.03.2001 р., реєстраційний № 5158 та від 30.03.2001 р., реєстраційний № 5158, виданими Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. 07.12.2024р. відбувся витік води зі стояка. Вони в телефонному режимі звернулися до ЛКП «Аварійна служба» із заявою про затоплення, зусиллями якої порив води було ліквідовано, про що свідчить довідка Інформаційного порталу Львова. Залиття приміщення ванни у їхній квартирі відбулося внаслідок забиття каналізації у квартирі АДРЕСА_2 ,що розташована поверхом вище, власником якої являється ОСОБА_3 , про що свідчить лист ЛКП «Вулецьке» та Акт від 11.12.2025р., затверджений директором ЛКП «Вулецьке» . Внаслідок таких неправомірних дій Відповідачки їм заподіяно матеріальну в розмірі 16822грн. та моральну шкоду в розмірі 4000грн., відшкодовувати яку остання відмовляється. Враховуючи вищевикладене, просять стягнути з відповідачки по 8411,00 грн. завданої матеріальної шкоди та по 2000, 00 грн. завданої моральної шкоди кожному,а також витрати по сплаті судового збору.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, від представника позивачки та позивача до суду надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримали та просили такий задоволити, щодо ухвалення заочного рішення судом не заперечили.

Відповідачка в судове засідання повторно не з`явилась, хоча й була повідомлена належним чином про дату, час та місце проведення такого шляхом скерування судової повістки про виклик до суду засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу її зареєстрованого місця проживання,а також гляхом оголошення на сайті суду.

Оскільки, відповідач в судове засідання не з`явилася,про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не подала, хоча належним чином була повідомленою про час та місце розгляду справи, суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України уразі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін, достатньо для її розгляду у відсутності відповідача .

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в розмірі частини кожний, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 29.03.2001р., посвідченого приватним нотаріусом Мельник О.Є. та зареєстрованого в реєстрі за № 661 і, відповідно Реєстраційними посвідченнями від 30.03.2001 р., реєстраційний № 5158 та від 30.03.2001 р., реєстраційний № 5158, виданими Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки.

Відповідно до акту, складеного комісією в складі менеджера з логістики ЛКП «Вулецьке» ОСОБА_4 , слюсара – сантехніка ОСОБА_5 , покрівельника ОСОБА_6 , затвердженого директором ЛКП «Вулецьке» Костик О. І. 11.12.2024 року, внаслідок того, що була забита каналізація в квартирі АДРЕСА_3 були залиті стеля ванної кімнати площею 3,1 м? та стіни площею 5.6 м? в квартирі АДРЕСА_4 .

Згідно акту від 14.05.2001 р. складеного комісією в складі головного інженера ЖЕК – 203 Т. М. Стельмах, майстра 3-ї дільниці ОСОБА_7 , майстра 1-ї дільниці ОСОБА_8 з виходом на місце за адресою: АДРЕСА_5 де проживає ОСОБА_2 і кв. АДРЕСА_6 , де проживає ОСОБА_3 , встановлено, що кв. АДРЕСА_6 розташована на другому поверсі над квартирою АДРЕСА_4 . Власником квартири АДРЕСА_6 проводився капітальний ремонт, а саме: самовільно демонтовано цегляну перегородку між санвузлом і ванною, пробито дверний проріз з кухні в кімнату, влаштовано дві цегляні перегородки в квартирі, демонтовано в кухні дерев`яну підлогу і по верх дерев`яних балок влаштовано бетонну підготовку товщиною 100-120 мм, самовільно демонтовано існуючий вертикальний чугунний стояк фекальної каналізації. В капітальній стіні, де встановлені димовентеляційні канали, встановлено новий пластмасовий стояк з влаштуванням 2-х колін, у зв`язку з чим розгерметизовано димо – вентканали і один із вентиляційних каналів (кв. АДРЕСА_4 ) засмічено будівельним сміттям. У зв`язку із влаштуванням коліна в каналізаційному стояку, низ чаші унітазу піднято на рівнем існуючої підлоги до 250 мм. При обстеженні квартири АДРЕСА_4 , встановлено, що в стелі тиньку кухні появились 2 тріщини вздовж балок і дві поперечні довжиною до 1.4 м. кожна із широною їх розкриття до 10 мм.

З відповіді ЛКП « Вулецьке» № 557 від 10.04.2025 р. вбачається, що квартира АДРЕСА_3 приватизована, власник – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( реєстраційне посвідчення № КММ № 055414 від 19.04.2001.

Відповідно до Звіту про належну оцінку вартості будівельно – ремонтно (відновлювальних) робіт при затоплені приміщень у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Габріель», вартість відновлювальних будівельно – ремонтних робіт – 16 822 грн. 00 коп.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2ст. 22 ЦК України).

Згідно зі статтями13,41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Власність зобов`язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, ч. 2ст. 1166 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України при розгляді справи №6-183цс14 від 03.12.2014 року, законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд вважає доведеним факт залиття квартири за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить позивачам з квартири, яка знаходиться поверхом вище та належить відповідачці, та заподіяння позивачам шкоди внаслідок такого залиття.

Доказів, які спростовують розмір відшкодування шкоди, чи підстав для звільнення від відповідальності, які передбачені ч. 2ст. 1166 ЦК України, матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано. Більш цього, відповідач відзиву на позов до суду не подала, в судове засідання для надання пояснень щодо позовних вимог не з`явилась.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Позивачем виконано обов`язок щодо доказування заподіяння вини відповідачкою та її розмір.

Відповідачкою не спростовано даних обставин.

Крім відшкодування матеріальної шкоди позивачами заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди,оскільки внаслідок залиття квартири вони перенесли емоційний стрес,душевні страждання, негативні емоції, переживання, так як квартира стала частково непридатною для використання без проведення ремонту.Дана обставина змусила їх звертатись за захистом своїх прав до відповідачки,ЛКП,юристів,що вимагало значних затрат енергії та часу, було порушено звичний та розмірений спосіб їх життя, потрібно було докладати додаткових зусиль для вирішення проблем,пов"язаних із залиттям.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди`обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12, та81 ЦПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Суд приймає до уваги доводи позивачів щодо завдання моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких вони зазнали і враховує ступінь їх глибини, оскільки вина відповідача в заподіяні факту моральної шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.

Відтак, враховуючи фактичні обставини, встановлені під час розгляду справи, з врахуванням доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім цього, відповідно до вимог ч. 1ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивачів підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 606,00 грн.кожному та витрати на проведення оцінки вартості будівельних робіт в сумі 3500грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268,280,281 Цивільно-процесуального Кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8411,00 (вісім тисяч чотириста одинадцять)грн. у відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири,2000,00 (дві тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди,606 (шістсот шість) гривень сплаченого судового збору, 1750грн.витрат на проведення оцінки вартості будівельних робіт,а всього 12 767(дванадцять тисяч сімсот шістдесят сім)грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8411,00 (вісім тисяч чотириста одинадцять)грн. у відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири,2000,00 (дві тисячі) грн. у відшкодування моральної шкоди,606 (шістсот шість) гривень сплаченого судового збору, 1750грн.витрат на проведення оцінки вартості будівельних робіт,а всього 12 767(дванадцять тисяч сімсот шістдесят сім)грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Сторни:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_7 ;

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , , адреса: АДРЕСА_8 ;

Суддя М. І. Гулієва