Вирок від 25 березня 2026 р. у справі №453/1756/24 — Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1756/24

НП: 1-кп/453/63/26

ВИРОК

іменем України

26 березня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

найменування об`єднаного судового провадження:

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000216 від 22.08.2024 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142300000107 від 02.10.2024 року;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142300000116 від 19.10.2024 току;

-кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141300000294 від 13.11.2024 року;

відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:

обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_2 , фактично проживає по АДРЕСА_3 , громадянин України, з спеціальною технічною освітою, розлучений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, депутатом та/чи адвокатом/нотаріусом не являється, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні «сержант», користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, востаннє засуджений на підставі вироку Личаківського районного суду м. Львова від 23.02.2026 року за ч. 5 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років і 4 місяці, покарання невідбуте, судимість у встановленому порядку не погашена;

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальні правопорушення, у вчиненні котрих обвинувачується особа: ст. 126-1 та ст. 390-1 КК України;

сторони кримінальних проваджень та інші учасники об`єднаного судового провадження: з боку сторони обвинувачення – прокурорка Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 ; з боку сторони захисту – обвинувачений ОСОБА_3 ;

розглянувши чотири обвинувальні акти у кримінальних провадженнях у даному об`єднаному судовому провадженні, у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за участі вищевказаних сторін кримінальних проваджень та інших учасників об`єднаного судового провадження (за винятком потерпілої ОСОБА_5 ), -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який відповідно до вимог статей 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, всупереч вимогам вказаних нормативних актів, а також в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з котрою кожен має право на повагу до його гідності, та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у період з 24.02.2024 року по 20.08.2024 року, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, що по АДРЕСА_3 , систематично вчиняв відносно своєї на той час дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, котре виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, що призвело до психічних страждань останньої, а також погіршило якість її життя, зокрема спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Так, обвинувачений ОСОБА_3 протягом 2024 року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім`ї, тобто вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за що постановами Сколівського районного суду Львівської області від 14.03.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/346/24 та номером провадження 3/453/239/24, котра 26.03.2024 року набрала законної сили, від 11.06.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/636/24 та номером провадження 3/453/376/24, котра 24.06.2024 року набрала законної сили, та від 06.08.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1287/24 та номером провадження 3/453/649/24, котра 20.08.2024 року набрала законної сили, щоразу був підданий адміністративному стягненню. Незважаючи на такі заходи реагування, обвинувачений ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, він 06.08.2024 року близько 22:00 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, що по АДРЕСА_3 , висловлювався щодо своєї на той час дружини ОСОБА_5 нецензурною лайкою, гучно кричав, погрожував їй фізичною розправою, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо останньої, й це призвело до її психічних страждань. У результаті таких своїх умисних протиправних дій, котрі полягали у систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї на той час дружини ОСОБА_5 , в останньої погіршилася якість життя, було принижено її честь та гідність, це викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Він-же, будучи також особою, відносно якого на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 31.07.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1249/24 та номером провадження 2-о/453/77/24, котре 30.08.2024 року набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, видано обмежувальний припис строком на шість місяців про заборону особисто й через третіх осіб розшукувати потерпілу ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває та/чи перебуватиме у невідомому для нього місці, особисто чи через третіх осіб переслідувати потерпілу ОСОБА_5 та у будь-який спосіб спілкуватися з нею, будучи при цьому ознайомленим з вищевказаним судовим рішенням та про наслідки порушення встановлених у ньому обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон та всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, 08.09.2024 року близько 21:00 год., 24.09.2024 року близько 20:30 год., 02.10.2024 року близько 19:40 год. та 04.10.2024 року близько 20:00 год., перебуваючи щоразу за місцем свого фактичного проживання, що по АДРЕСА_3 , ображав потерпілу ОСОБА_5 , не впускав її у вказане житло, чинив відносно неї психологічний та моральний тиск та вчинив із нею словесні конфлікти, в ході котрих виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, тобто не виконував вимоги обмежувального припису, виданого на підставі вищевказаного судового рішення.

Він-же, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з котрою кожен має право на повагу до його гідності, та вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у період з 16.07.2024 року по 17.10.2024 року, перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, що по АДРЕСА_3 , систематично вчиняв відносно своєї на той час дружини ОСОБА_5 психологічне насильство, котре виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою, приниженні, що призвело до психічних страждань останньої, а також погіршило якість її життя, зокрема спричинило емоційну напруженість, втому та негативні переживання. Так, обвинувачений ОСОБА_3 протягом 2024 року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства у сім`ї, тобто вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за що постановами Сколівського районного суду Львівської області від 09.09.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1298/24 та номером провадження 3/453/658/24, котра 20.09.2024 року набрала законної сили, від 25.09.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1431/24 та номером провадження 3/453/713/24, котра 08.10.2024 року набрала законної сили, та від 08.10.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1240/24 та номером провадження 3/453/634/24, котра 21.10.2024 року набрала законної сили, щоразу був підданий адміністративному стягненню. Незважаючи на такі заходи реагування, обвинувачений ОСОБА_3 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а, продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, він 17.10.2024 року близько 19:30 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, що по АДРЕСА_3 , висловлювався щодо своєї на той час дружини ОСОБА_5 нецензурною лайкою, гучно кричав, погрожував їй фізичною розправою, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо останньої, й це призвело до її психічних страждань. У результаті таких своїх умисних протиправних дій, котрі полягали у систематичному вчиненні психологічного насильства щодо своєї на той час дружини ОСОБА_5 , в останньої погіршилася якість життя, було принижено її честь та гідність, це викликало в неї побоювання за свою безпеку, спричинило емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Він-же, будучи також особою, відносно якого на підставі рішення Сколівського районного суду Львівської області від 31.07.2024 року у справі за єдиним унікальним номером 453/1249/24 та номером провадження 2-о/453/77/24, котре 30.08.2024 року набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, видано обмежувальний припис строком на шість місяців про заборону особисто й через третіх осіб розшукувати потерпілу ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває та/чи перебуватиме у невідомому для нього місці, особисто чи через третіх осіб переслідувати потерпілу ОСОБА_5 та у будь-який спосіб спілкуватися з нею, будучи при цьому ознайомленим з вищевказаним судовим рішенням та про наслідки порушення встановлених у ньому обмежень, діючи умисно та протиправно, в порушення встановлених заборон та всупереч вимогам ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, 11.09.2024 року близько 23:30 год., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, що по АДРЕСА_3 , ображав потерпілу ОСОБА_5 , чинив відносно неї психологічний та моральний тиск та вчинив із нею словесний конфлікт, в ході котрого виражався нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, тобто не виконав вимоги обмежувального припису, виданого на підставі вищевказаного судового рішення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після роз`яснення йому змісту ч. 3 ст. 349 КПК України та переконання суду у відсутності сумнівів щодо добровільності його позиції, вину визнав повністю та підтвердив наведені в обвинувальних актах обставини. Зокрема вказав, що дійсно упродовж 2024 року за фактичним місцем свого проживання, що по АДРЕСА_3 , де він проживав разом із на той час дружиною ОСОБА_5 та їх дітьми, одна з яких є неповнолітньою, систематично вчиняв щодо своєї на той час дружини ОСОБА_5 дії психологічного характеру, а саме голосно кричав, погрожував їй фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою тощо, так як не міг контролювати себе під час сварок з останньою, з якою розлучився у червні 2025 року. Підтвердив, що його неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, однак він належного значення цьому не надав. Він усвідомлює, що такі його дії є нічим іншим, як домашнім насильством щодо своєї на ой час дружини ОСОБА_5 , й це завдало останній шкоди її психологічному здоров`ю. Востаннє такі події мали місце у вересні-жовтні 2024 року за вказаним місцем проживання, тоді ж він неодноразово порушував виданий на підставі судового рішення щодо нього обмежувальний припис та, не контролюючи себе, знову голосно кричав, погрожував на той час його дружині ОСОБА_5 фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою. На даний час він розуміє значення своїх дій, а тому при обранні йому остаточної міри покарання покладається на розсуд суду, однак просить його суворо не карати.

Визначений обсяг доказів, котрі підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження.

Після роз`яснення обвинуваченому ОСОБА_3 суті обвинувачення, який винним себе у скоєнні пред`явлених йому обвинувачень двічі за ст. 126-1 та двічі за ст. 390-1 КК України визнав повністю, суд визначив обсяг доказів, котрі будуть досліджуватися, та встановив порядок їх обмеженого дослідження, визначений ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки присутні у залі судових засідань сторони кримінальних проваджень та інші учасники об`єднаного судового провадження проти цього не заперечували, а обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 та ст. 390-1 КК України, ніким не оспорюються.

Статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні котрих визнається обвинувачений.

Суд вважає, що у діях обвинуваченого ОСОБА_3 двічі наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого двічі вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.

У його ж діях двічі наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, і суд також вважає, що дії зазначеного обвинуваченого двічі вірно кваліфіковані за вказаною статтею чинного на час його скоєння КК України, як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючою вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень обставиною, передбаченою у ст. 66 КК України, при обранні йому міри покарання суд вбачає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень обставин, передбачених у ст. 67 КК України, при обранні йому міри покарання суд не вбачає.

Мотиви призначення остаточного покарання.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та сукупність усіх обставин, що їх характеризують, зокрема умисну форму вини та мотиви кримінальних правопорушень, спосіб вчинення кожного з кримінальних правопорушень, а також особу зазначеного обвинуваченого. Так, обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, покаявся у скоєному. Обвинувачений ОСОБА_3 позитивно характеризується за зареєстрованим місцем проживання, на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра КНП Сколівської міської ради «Сколівська центральна лікарня» не перебуває, з червня 2025 року – розлучений, при цьому має надалі на утриманні одну неповнолітню дитину, є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, проте він раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення військових злочинів, остаточне покарання ним не відбуте, а його судимість у встановленому порядку не погашена. Суд також врахував позицію потерпілої ОСОБА_5 , викладену нею 06.02.2026 року у своїй заяві про здійснення цього судового провадження в цілому за її відсутності, щодо міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з котрою остання при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 покладається на розсуд суду.

З урахуванням наведених обставин, суд, під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , виходячи з положень ст. 65 КК України, вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкціями ст. 126-1 та ст. 390-1 КК України, - у вигляді позбавлення волі на певний строк та пробаційного нагляду на певний строк, зокрема – по два роки відповідно, погодившись таким чином з позицією сторони обвинувачення у цьому об`єднаному судовому провадженні, після чого остаточно призначити йому покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, тобто у вигляді позбавлення волі на строк два роки. Підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 остаточного покарання суд не вбачає.

З огляду на вказане, враховуючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, сукупність встановлених даних про його особу, остаточну міру покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки, суд вважає такою, що відповідає призначеному покаранню, є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Поряд з цим встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 є винним у вищевказаних кримінальних правопорушеннях, котрі вчинив до ухвалення відносно нього 23.02.2026 року Личаківським районним судом м. Львова вироку у справі за єдиним унікальним номером 463/145/26 та номером провадження 1-кп/463/306/26, про його обвинувачення за ч. 5 ст. 407 КК України, котрий 26.03.2026 року набрав законної сили. Відтак, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити за сукупністю кримінальних правопорушень, відповідно до приписів ч. 4 ст. 70 КК України.

Вирішення інших питань, необхідних при ухваленні вироку.

Питання доцільності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурорки Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у даному об`єднаному судовому провадженні потерпілою ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяних внаслідок кримінальних правопорушень, не пред`являвся.

Судові витрати на залучення експертів та інші витрати у даному об`єднаному судовому провадженні відсутні.

Речові докази у даному об`єднаному судовому провадженні також відсутні.

Керуючись статтями 2, 7, 349, 351, 358, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Його ж визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 390-1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 за сукупністю вказаних вище кримінальних правопорушень, призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, - у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, до вказаного вище покарання зарахувати покарання, невідбуте за попереднім вироком, ухваленим Личаківським районним судом м. Львова 23.02.2026 року у справі за єдиним унікальним номером 463/145/26 та номером провадження 1-кп/463/306/26, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, котрий набрав законної сили 26.03.2026 року, у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 4 (чотири) місяці, і за сукупністю кримінальних правопорушень, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 5 (п`ять) місяців.

Рішення щодо запобіжного заходу та початку строку відбування остаточно призначеного покарання.

Жоден із визначних чинним КПК України запобіжних заходів щодо засудженого ОСОБА_3 до дати набрання даним вироком суду законної сили не застосовувати.

Строк відбування остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років та 5 (п`ять) місяців засудженому ОСОБА_3 рахувати з часу приведення даного вироку до виконання. При цьому, в строк такого покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання, котре буде відбутим за попереднім вироком, починаючи з 21.10.2025 року (з моменту взяття під варту), за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.

Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з моменту його проголошення до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд Львівської області

Поряд з цим, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, котрі ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження котрих було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Порядок отримання копії вироку.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому ОСОБА_3 та прокурорці Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_4 , а потерпілій ОСОБА_5 , – на її відповідне прохання про це.

Вирок проголошено прилюдно 26 березня 2026 року, негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Суддя ОСОБА_6