Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №451/2002/25 — Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/2002/25

Провадження № 3-в/451/3/26

ПОСТАНОВА

іменем України

26 березня 2026 року місто Радехів

Суддя Радехівського районного суду Львівської області Патинок О.П. розглянувши клопотання представника заявника ОСОБА_1 - Мулявка Н.О. про поновлення строку для добровільної сплати штрафу та повернення виконавчого документа у справі, де постановою Радехівського районного суду Львівської області від 16.12.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 (справа № 451/2002/25) було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

17.03.2026 представник заявника ОСОБА_1 - Мулявка Н.О. звернувся до суду із заявою, де просить суд поновити строк для добровільної сплати штрафу, накладеного постановою Радехівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року у справі № 451/2002/25. Надати можливість сплатити штраф у розмірі 17 000 грн без застосування подвоєного розміру. Витребувати та повернути виконавчий документ з органу державної виконавчої служби. Зупинити примусове виконання постанови до розгляду цієї заяви. В обґрунтування заяви зазначає, що заявник не був належним чином повідомлений про винесення постанови, оскільки вся судова кореспонденція надсилалась за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є ані місцем реєстрації, ані місцем фактичного проживання заявника. Натомість офіційне місце реєстрації заявника: АДРЕСА_2 . Поштові відправлення поверталися до суду з відміткою про відсутність адресата, що свідчить про неналежне повідомлення особи про притягнення до адміністративної відповідальності та обов`язок сплати штрафу. Фактично про існування постанови заявник дізнався лише 13.03.2026 після відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення штрафу у подвійному розмірі — 34000 грн. З огляду на викладене, постанова суду, яка фактично не була вручена належним чином особі, не може вважатися такою, що набула стадії належного виконання у частині добровільної сплати штрафу, а отже заявник був об`єктивно позбавлений можливості реалізувати своє право на добровільне виконання постанови у встановлений законом строк. Таким чином, пропуск строку для добровільної сплати штрафу є поважним та таким, що виник не з вини заявника.

Відповідно до положень ст. 304 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення про адміністративне стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 та представник заявника - Мулявка Н.О. не з`явилися.

19.03.2026 від представника Мулявка Н.О. надійшла заява, де просить суд здійснити розгляд справи за відсутності заявника ОСОБА_1 та його представника адвоката Мулявки Назара Олеговича; задовольнити заяву та поновити строк для добровільної сплати штрафу, накладеного постановою Радехівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року у справі № 451/2002/25.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст.298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Положеннями ст. 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цьогоКодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Згідно ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Згідно ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно п. 6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про накладення адміністративного стягнення є виконавчим документом.

Судом встановлено, що постановою Радехівського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок. У постанові вказано всі необхідні реквізити, строки та спосіб сплати штрафу та виконання постанови (а.с. 18-20).

В протоколі про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 523388 від 25.11.2025, зазначена адреса місця проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с.1).

Крім того, адреса місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , узгоджується також із постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6221729 від 25.11.2025 (а.с.5);

Як видно із долученої заявником копії паспорта місце реєстрації заявника – ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с. 39 ).

Копію постанови суду від 16.12.2025 направлено ОСОБА_1 , за адресою місця проживання - АДРЕСА_1 , про що повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 23, 24).

Чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не врегульоване питання відносно поновлення строку на добровільне виконання постанови, оскільки постанова суду є остаточним рішенням по справі після закінчення строку на її оскарження і зміні не підлягає, окрім порядку оскарження постанови, передбаченого ст.294 КУпАП, так як одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду.

Як видно із матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, останній 04.12.2025 з`явився до суду та отримав судову повістку на 16.12.2025 – 09.50; разом з тим будучи обізнаним про розгляд справи в суді, та повідомленим про дату та час судового засідання, до суду не з`явився. Причин неявки ОСОБА_1 суду не повідомив, а також не повідомив про невірно зазначену адресу місця проживання чи можливу зміну свого місця проживання чи перебування.

ОСОБА_1 не приймав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження та результати розгляду справи.

У чинному законодавстві України не передбачено порядку поновлення строку на добровільне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

У відповідності з ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків передбачених ст.300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відтак, застосоване стягнення у виді штрафу є мірою відповідальності, яку усвідомлював ОСОБА_1 як особа, яка вчиняла правопорушення, а запропонований ним механізм суперечить приписам КУпАП щодо строків його сплати.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст.6 Конвенції. Європейський суд неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

Факт реєстрації заявника за іншою адресою сам по собі не є безумовною поважною причиною, оскільки не доведено неможливість вчинення дій останнім щодо сплати штрафу.

Отже, Боржник не надав доказів, що підтверджують об`єктивну неможливість сплатити штраф у 15-денний строк (наприклад, хвороба, відрядження, відсутність отримання постанови не з вини особи) тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 23, 298, 304, 307, 308 КУпАП, -

постановив:

Відмовити представнику заявника ОСОБА_1 - Мулявка Н.О. про поновлення строку для добровільної сплати штрафу та повернення виконавчого документа у

Постанова не оскаржуєтся.

СуддяО. Патинок