Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №335/13759/24 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/13759/24 1-кп/335/321/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя кримінальне провадження № 12024082060000991 від 20.07.2024 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянина України, який має середню освіту, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має,військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», реєстрації не має, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 1) 27.07.2015 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.185, ч. 3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, відповідно до ст. 104 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном два роки; 2) 25.10.2016 року Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч 2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; 3) 07.12.2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання більш тяжкого злочину за вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2016 року початок відбування покарання від 08.07.2016, звільнений умовно-достроково 20.02.2019 року, невідбутий строк становить 7 місяців 20 днів; 4) 30.06.2020 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 22.04.2024 року по відбуттю покарання,

-у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний по мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №131 від 28.05.2024. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_4 являється військовослужбовцем.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу, 16.07.2024 в період часу з 20:00 по 22:30, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного згідно Указу президента України №64/2022 від 24.02.2022, перебуваючи у якості гостя за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи з єдиним умислом та без перерви у часі, зі стола в кухні, таємно повторно викрав мобільний телефон Samsung Galaxy A32 в корпусі темно-синього кольору з вбудованим об`ємом пам`яті 64 Gb, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , вартістю 3225 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 3225 гривень, а також мобільний телефон Realme 6 Pro в корпусі зеленого кольору з вбудованим об`ємом пам`яті 128 Gb, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , вартістю 4375 гривень, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 4375 гривень.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , з викраденим майном, залишив приміщення квартири АДРЕСА_3 , тим самим розпорядився майном на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому йому обвинуваченні за фактом викрадення майна визнав повністю. Суду пояснив, що 16.07.2024 у вечірний час він перебував у якості гостя в квартирі АДРЕСА_3 . Знаходячиь на кухні, скориставшись тим, що його ніхто не бачив викрав мобільні телефони Samsung Galaxy A32 належний потерпілому ОСОБА_5 , а також мобільний телефон Realme 6 Pro, належний потерпілому ОСОБА_6 які лежалі нав столі, після чого залишив приміщення даної квартири.

Фактичні обставини справи не оспорював, зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. З обсягом та вартістю викраденого майна, викладеному в обвинувальному акті, згоден. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності, в яких також зазначили про відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, судом роз`яснено про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

При визначенні ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.65 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання", враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, особу обвинуваченого, який повністю визнав провину і розкаявся в скоєному, є військовослужбовцем, раніше судимий за корисливі злочини, 22.04.2024 року звільнився по відбуттю покарання за вироком Жовтневого районногом суду м. Запоріжжя від 30.06.2020 року за ч.2 ст.186 КК України та 16.07.2024 року скоїв новий злочин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував потерплим заподіяну шкоду, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, визнав свою провину, добровільно відшкодував потерпілим заподіяну шкоду.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З огляду на наявність судимостей підстав для застосування до обвинуваченого при призначенні покарання ст.69, 75 КК України судом не встановлено.

На підставі викладеного, та з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо тільки в умовах ізоляції його від суспільства.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Саме таке покарання, як вважає суд, є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Суд вважає, що призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Оскільки під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався запобіжний захід, а також інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, суд приходить до висновку, що підстав для їх застосування до моменту набрання вироком суду законної сили немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази та витрати, пов`язані із залученням експертів, у кримінальному провадженні, відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня фактичного затримання на виконання вироку.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку, відповідно до ч.15 ст.615 КПК України.

Копія повного тексту вироку після проголошення резолютивної частини вручається учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1