Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №335/460/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/460/26 2/335/1087/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І. за участю секретаря судового засідання Чибінової Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Рогозіна О.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 05.07.2022 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 та зроблено відповідний актовий запис № 233. У шлюбі у подружжя народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні. Спільне життя сторін не склалося, взаємні непорозуміння і різні погляди на життя призвели до припинення шлюбних відносин, на ґрунті сімейно-побутових проблем між сторонами втрачено почуття любові та поваги один до одного. На даний час сторони однією сім`єю не проживають, спільне господарство не ведуть, у зв`язку з чим позивач вважає неможливим збереження шлюбу з відповідачем. Крім того, відповідач є працездатним отримує дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, однак у добровільному порядку не виконує належним чином свої обов`язки щодо матеріального забезпечення спільних дітей.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд розірвати шлюб з відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття з щорічною індексацією.

Ухвалою суду від 20.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, разом з тим, 18.03.2026 її представник адвокат Рогозін О.В. надав заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, письмового відзиву на позов не подав, заяви чи клопотань по суті позовних вимог чи з процесуальних питань не надав, що відповідно до ст. 280 ЦПК України в сукупності є підставою для заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

На підставі досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.07.2022, Вознесенівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстровано шлюб, актовий запис № 233. Сторони по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2022.

Від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.06.2018, виданим Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 470; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 17.12.2022, виданим повторно 17.12.2022 Вознесенівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро), актовий запис № 190; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.12.2022, виданим повторно 17.12.2022 Вознесенівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро), актовий запис № 189.

Зі змісту позову вбачається, що сторони фактично припинили подружні відносини.

Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування до припинення шлюбних відносин чи до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.

Згідно з ст. 111 СК України, суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, позивач вважає неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати її прийняти заходи до примирення.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі викладеного, враховуючи категоричну позицію позивачки щодо розірвання шлюбу, відсутність відзиву відповідача на позов, приймаючи до уваги, що шлюб це добровільний союз чоловіка та жінки, суд доходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки підстави для збереження шлюбу відсутні, на що було вказано вище в рішенні.

Також, у позові позивач не клопотала про зміну прізвища, а відтак вказане питання судом не вирішувалось.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача аліментів, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з позовної заяви діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом з позивачем та знаходяться на її утриманні, що підтверджується довідкою Голови правління ОСББ «Маяковського 3» від 12.01.2026. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Згідно з вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Як встановлено судом батько проживає окремо від дітей, а тому відповідно до вимог ст.ст. 180, 181 СК України має обов`язок брати участь у їх утриманні.

Судом встановлено, що між сторонами відсутня домовленість відносно утримання малолітніх дітей, зокрема, стосовно першочергових витрат на них, відповідач є працездатною особою, а тому має можливість надавати допомогу на утримання дитини, однак добровільно таку допомогу не надає.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення ( ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України).

Частинами 2 та 3 ст. 182 Сімейного Кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також, у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» наголошується, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до норми ч. 5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно з ч. 1 ст. 191 Сімейного Кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з ст. 179 Сімейного Кодексу України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів наявності у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків та наявності інших обставини, що мають істотне значення, не спростований розмір аліментів, який просить стягувати позивач.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, та на підставі вищенаведених положень законодавства, суд вважає можливим стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/2 частини заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку.

При цьому, судом не може бути застосована індексація, так яку відповідності до норм ст. 184 СК України, щорічній індексації відповідно до закону, підлягає розмір аліментів визначений у твердій грошовій сумі.

В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду допускається до негайного виконання у межах суми розміру аліментів за один місяць.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, щодо розподілу між сторонами судових витрат. В той же час, позивачка не заявляла вимог про стягнення судового збору, тому на підставі ст. 13 ЦПК України, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем.

Крім того, враховуючи те, що позивачка на підставі вимог Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за заявленими позовними вимогами про стягнення аліментів, у відповідності до ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн. на користь держави.

Керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 05 липня 2022 року Вознесенівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 233 - розірвати.

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу),але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.01.2026, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення складено 18 березня 2026 року.

Суддя: Н.І. Рибалко