Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №334/17/24 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 16.03.2026

Справа № 334/17/24

Провадження № 3/334/2/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Ісаков Дмитро Олександрович, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює водієм в «Мотор-Клас», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2023 року о 11 год. 35 хв. в м. Запоріжжя, Дніпровський район, проспект Металургів - вулиця Богдана Хмельницького (перехрестя), водій автомобіля ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , при ввімкненні сигналу світлофора, що дозволяє рух, не дав дорогу автомобілю Ford Escape, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який завершував рух через перехрестя, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Ford Escape. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальної шкоди, травмованих немає.

Водію ОСОБА_1 ставиться у провину порушення вимог п.16.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, та пояснив, що рухався з зупинки «Металург». Коли під`їхав до перехрестя вулиць Б.Хмельницького та Металург він зупинився на червоний сигнал світлофору. З лівого боку стояли два автомобілі. Коли увімкнувся зелений сигнал два автомобілі поїхали і він почав потихеньку рухатися, оскільки за перехрестям знаходилась зупинка, і він повинен був висадити людину. На перехресті не було нікого. Коли він повернув голову вліво, то побачив перед собою машину «Форд». Рухався зі швидкість 5-10 км/год. Він натиснув на гальма, але автомобіль «Форд» в`їхав його автомобіль. В той час на світлофорі було червоне світло для автомобілю «Форд».

В маршрутці було 17 пасажирів. Жінка відмовилася від госпіталізації. Всі свідки вийшли з маршрутки і поїхали далі. Він виклав об`яву в Інтернеті та на каналі «Телеграм» і знайшов свідка. Це водій з іншої машини. У нього раніше були порушення ПДР, це «перевищення швидкості руху» та «стоянка під забороненим знаком».

Від місця ДТП останнього пасажира він прийняв за 1,5 кілометри, який його не відволікав, стояв за ним. Працевлаштований він не офіційно. Керований ним автомобіль рухався в крайній правій смузі. В другій та першій смузі були транспортні засоби, які на червоний сигнал поїхали перші. Транспортні засоби зліва не обмежували його оглядовості дороги. Коли був червоний сигнал інших автомобілів на перехресті не було. Коли загорілося зелене світло світлофору він взагалі не бачив автомобіль «Форд». Коли він рухався на зелене світло світлофора його не було на перехресті.

Крім цього вказав, що він не бачив як їхав «Форд» повертав чи їхав прямо. Він був на середині перехрестя коли побачив автомобіль «Форд». Коли він виявив автомобіль «Форд» він вижав зчеплення та застосував гальмування та зупинився, кермо не відвертав. З моменту увімкнення світлофору він рухався 5-10 кілометрів на годину. З якою швидкістю рухався автомобіль «Форд» його невідомо. Два автомобілі, які стояли поруч поїхали на зелений сигнал світлофору, і поїхали швидше ніж він, і проїхали перехрестя. В момент зіткнення його автомобіль стояв, він встиг зупинитися.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , пояснив, що дату ДТП він не пам`ятає. Приблизно три місяці тому, якщо не більше. Він рухався на автомобілі «Фольцваген Крафтер», повертав з вулиці Верхня в сторону перехрестя вулиці Богдана Хмельницького та пр. Металургів. Побачив що горить зелений. Він почав об`їжджати ями, піднявши голову побачив, що біла маршрутка стоїть, вже як зіткнулися автомобілі. Хто куди їхав і на яке світло він не бачив. Він бачив як стояв автомобіль Mercedes-Benz та інші автомобілі на червоний сигнал світлофора. Потім він відволікся та бачив як зіткнулися автомобіль темного кольору та автомобіль Mercedes-Benz білого кольору. До події було 30-40 метрів , який саме автомобіль він не бачив. Ці автомобілі які зіткнулися він бачив як стояв Мерседес та легковий автомобіль. Він проїхав метрів 30-40, потів вони зіткнулися. Він керував автомобілем зі швидкістю 20 км/год. Він не зупинився, оскільки у нього в автомобілі GPSі, і за автомобілем встановлено спостереження. Оголошення він побачив на сайті «Запоріжжя Інфо», і того ж дня вийшов я на зв`язок. Місце роботи не повідомив.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Тихоліз С.П. заявив клопотання про призначення судової інженерно-транспортної експертизи.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, згідно її письмових пояснень 18 грудня 2023 року о 11.35 годині вона керуючи автомобілем Ford Escape, державний номерний знак НОМЕР_2 по проспекту Металургів в бік вул. Богдана Хмельницького на регульованому перехресті поїхала на зелений сигнал світлофора. Повертаючи почула удар.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2024 року по даній справі було призначено автотехнічну експертизу.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/108-24/9901-ІТ від 24 липня 2024 року у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, водій автомобіля «Mercedes-Benz», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.8.7.3а, 12.3 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, до досліджувалася, водій автомобіля «Ford Escape», номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинна була діяти у відповідності до вимог п.8.7.3.е Правил дорожнього руху.

Варіант 2 (за вихідними даними наведеними ОСОБА_2 та її представником Щербань В.С.).

Вирішити дане питання не є можливим, у зв`язку з відсутністю необхідних для цього вихідних даних.

Варіант 1 (за вихідними даними наведеними ОСОБА_1 та його захисником Тихолізом С.П.).

Вирішити дане питання, стосовно водія ОСОБА_1 , за наданими даними не є можливим, у зв`язку з відсутністю необхідних для цього вихідних даних.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалася, в діях водія автомобіля «Ford Escape», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.8.7.3е Правил дорожнього руху.

Оскільки, за умови виконання зазначених положень, зіткнення не відбулося б, то невідповідності п.8.7.3е Правил дорожнього руху, в діях водія автомобіля «Ford Escape», номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з подією пригоди.

Варіант 2 (за вихідними даними наведеними ОСОБА_2 та її представником Щербань В.С.).

Вирішити дане питання не виявляється можливим, у зв`язку з відсутністю необхідних для цього вихідних даних.

Не погодившись з висновками експерта представник ОСОБА_2 - адвокат Щербань В.С. заявив клопотання про призначення судової інженерно-транспортної експертизи.

Згідно висновків експерта №6342/6343 комплексної транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи, який складено 17 грудня 2025 року, відповісти на запитання у кого з водіїв є невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, що знаходяться у причинному зв`язку з подією ДТП експертним шляхом не представляється можливим.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку що провадження по справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Диспозиція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Пунктом 16.5 ПДР України передбачено, що у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід..

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно п.3 ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю - у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Суд звертає увагу, що на сьогодні не існує єдиної судової позиції з приводу того, чи потрібно визнавати винною особу у вчиненні адміністративного правопорушення у разі закриття справи у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року визначено, що вказівка законодавця у п.7 ст.247 КУпАП «на момент розгляду справи» означає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, якщо на початок розгляду справи закінчилися строки, встановлені ст.38 КУпАП. Водночас розгляд справи про адміністративне правопорушення та його закінчення не обтяжений строками, визначеними ст.38 КУпАП, а передбачений ст.277 КУпАП, що є гарантією всебічного, об`єктивного та повного з`ясування всіх обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, якщо на момент розгляду справи в суді закінчилися строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, то суд у разі заперечення особою своєї вини чи наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, спочатку в повному обсязі досліджує всі обставини справи, встановлює, чи містить діяння ознаки та склад адміністративного корупційного правопорушення, чи належить особа до суб`єктів цього правопорушення, чи винна вона в його вчиненні, та лише після цього закриває провадження у справі.

В подальшому 07 листопада 2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності», в якому зазначено, що п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст.280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно ст.284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.

Згідно роз`яснень наданих Верховним судом у Постанові від 11 липня 2018 року у справі №308/8763/15-а - провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Як зазначив Верховний суд, логічне тлумачення абз.1 ст.247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний суд прийшов висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

При цьому, ВП ВС в Постанові від 02.02.2023 року у справі №735/1121/20 розглянула питання тлумачення змісту ч.2 ст.49 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності), та зауважила, що раніше застосований підхід не відповідає точному змісту кримінально-правової норми та дійсній волі законодавця, і відступила від правового висновку. Так зазначила, що друге речення ч.2 ст.49 КК України не містить прямої вказівки щодо строків давності, на які необхідно орієнтуватися після відновлення їх перебігу. Недостатня визначеність формулювання ч.2 ст.49 КК України зумовлює суперечливе розуміння змісту правової норми і викликає питання як саме розглядати наведені в третьому реченні загальні строки: 1) як такі, що беззастережно застосовуються замість передбачених у ч.1 ст.49 КК України диференційованих строків у всіх випадках ухилення особи від досудового розслідування або суду й наступного з`явлення її із зізнанням чи затримання; 2) як альтернативні, тобто такі, що не виключають застосування диференційованих строків і замінюють їх лише в окремих випадках.

На переконання ВП ВС реалізація принципу гуманізму під час тлумачення та застосування конкретного положення закону про кримінальну відповідальність здійснюється за правилом: якщо відповідне положення містить елемент невизначеності й вона не може бути усунута з урахуванням інших конкретних чи загальних положень, таке положення має застосовуватися за найбільш сприятливим для особи варіантом з усіх можливих.

З урахуванням вищезазначеного на даний час немає сформованої правової позиції Верховного Суду про необхідність суду визнання винуватим або без встановлення вини особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наявність вищевказаної юридичної невизначеності, суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

З адміністративного протоколу та матеріалів, долучених до нього, вбачається, що порушення вчинено 18 грудня 2023 року, протокол про адміністративне правопорушення складено також 18 грудня 2023 року.

За таких обставин, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк для накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП - не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а тому провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

При цьому, суд керується принципом застосування найбільш сприятливого закону, у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити без підтвердження чи спростування вини ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Керуючись ст.ст.7, 38, 124, 247, 268, 283-285, 277, 287, 291 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Д.О.Ісаков