Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №333/4/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/4/25

Провадження № 1-кп/333/321/26

ВИРОК

Іменем України

24 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінальне провадження № 12024082040001563 від 17.10.2024 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, розлученого, малолітніх або неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

20.07.1990 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 206, ст. 25 КК України (у редакції 1960 року) до 2 років позбавлення волі умовно з обов`язковим залученням до праці, ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.07.1991 року направлений в місця позбавлення волі на 1 рік 5 днів, звільнений з місця позбавлення волі 31.07.1992 року після відбуття покарання;

24.06.1994 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 81 КК України (у редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 24.06.1997 року після відбуття покарання;

29.04.2002 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 2 роки;

05.07.2002 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 11.11.2005 року після відбуття покарання;

10.10.2006 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням 70 КК України, до 5 років позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 12.02.2012 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання - 1 рік 5 місяців 26 днів;

20.03.2013 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 3 роки;

30.12.2013 року ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України, до 5 років 9 місяців позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 22.11.2017 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання - 1 рік 6 місяців 5 днів;

30.11.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 1 рік,

24.04.2019 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 КК України до 2 років 10 днів позбавлення волі, звільнений з місця позбавлення волі 10.09.2020 року умовно-достроково, невідбутий строк покарання - 5 місяців 20 днів;

08.06.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 3 роки,

- за обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілого ОСОБА_10 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_11 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_12 ,

обвинуваченого ОСОБА_13 , -

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття (частина статі) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

17.10.2024 року, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_13 , знаходячись в приміщенні кв. АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин до свого знайомого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , маючи прямий умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, взявши в праву руку предмет, який має колючо-ріжучі властивості, яким наніс один удар в життєво важливий орган - в область шиї потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок чого згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2101/к від 05.12.2024 року спричинив останньому поодиноке проникаюче поранення шиї ліворуч з ушкодженням глотки та під`язикової кістки, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Своїми умисними діями ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

2. Позиція обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_13 у судовому засіданні свою вину у вчинені зазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, визнав частково і суду пояснив, що не оспорює самі події, не заперечує, що наніс тілесні ушкодження потерпілому, але не хотів вбивати останнього. ОСОБА_14 мешкала у потерпілого. Той її побив і вона потрапила у лікарню. Коли вона йшла з лікарні, то побачила на вулиці обвинуваченого і попросилася у нього переночувати. Вона прожила у нього десь тиждень. Потім вона попросила його піти разом з нею до ОСОБА_10 за її речами. Це було вже увечері 17.10.2024 року. Вони зайшли до під`їзду будинку АДРЕСА_3 , і піднялися на восьмий поверх. ОСОБА_14 постукала у двері. Коли потерпілий відкрив, вона зайшла у квартиру. Він залишився у під`їзді. На поверсі світла не було, там було темно. Потім вискочив потерпілий і, нічого не кажучи, вдарив його пару разів кулаком. Він сказав потерпілому, що прийшов за речами і ніяких претензій немає, на що той відповів: «Йди звідси». Він пішов до ліфту і сидів там приблизно 20 хвилин. Потерпілий повернувся до квартири. Потім він встав і почав ходити по коридору. Знову вискочив потерпілий і кинувся на нього. Там було темно. Йому здалося, що потерпілий з молотком, тому він вдарив його ножем один раз в шию. Це був звичайний столовий ніж, який він носив з собою в рукаві з метою самозахисту, а також для побутових цілей. Він не цілився, бив наодмаш і попав в шию. Це був єдиний удар. Після цього потерпілий забіг у квартиру. Він пішов за ним і побачив, що потерпілий сидить у квартирі на стільці, закривши рану рукою і у нього кров на шиї. ОСОБА_14 стояла біля потерпілого. Він сказав ОСОБА_14 : «Викликай швидку» і пішов додому та чекав там поліцію. З потерпілим він до цих подій знайомий не був. Свідок в коридор не виходила, самі події не бачила. Ніж приблизно 20 см, його можливо носити лише в рукаві. В шию потерпілому умисно він не цілився. Оскільки потерпілий нижче нього, він попав йому в шию. У нього поганий зір, він носить окуляри. В той день він також був в окулярах. При наближені до нього об`єкту, він бачить гірше. В той день він випив грам 100 самогону. Цивільний позов визнає частково, проте в якому розмірі визначитися не зміг.

3. Докази на підтвердження встановлених судом обставин вчинення кримінального правопорушення.

Суд вважає, що вина ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню і дослідженими в судовому засіданні такими доказами.

Так, із показів допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 судом встановлено, що увечері обвинувачений прийшов з дівчиною - ОСОБА_15 до квартири потерпілого за адресою: АДРЕСА_4 . Дівчина мала забрати свої речі. Потерпілий з нею спілкувався раніше і так як їй не було, де жити, вона жила у нього, потім кудись виїхала і залишила речі у нього в квартирі. Деякий час її речі знаходилися у нього. Із ОСОБА_15 у нього ніяких конфліктів не було. В той день вона прийшла забрати свої речі. ОСОБА_17 зайшла до квартири і збирала речі. Обвинувачений намагався зайти за нею в його квартиру, але він не впустив його, бо не знає, хто він такий. Він сказав йому, що в свою квартиру його не пустить. Той намагався зайти в квартиру напролом, але він закрив перед ним двері. Хвилин через 10-15 постукали у двері. Він подумав, що хтось прийшов із сусідів, і тому відкрив двері. Він побачив обвинуваченого і той відразу наніс йому один удар в шию - в ліву частину горла якимсь гострим предметом. При цьому він знаходився в своїй квартирі і з неї не виходив. Фактично обвинувачений наніс йому удав в його квартирі. Сам предмет він не бачив, лише відчув удар. Обвинувачений при цьому нічого не казав. Він відштовхнув обвинуваченого, зажав горло і захлопнув двері. Можливо, якби він не відштовхнув обвинуваченого, то той наніс би йому ще один удар. Дівчина дала йому його телефон і він викликав швидку медичну допомогу. Коли медичні працівники виносили його з квартири, він обвинуваченого не бачив. Цивільний позов підтримує, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Із показів допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 судом встановлено, що станом на 17.10.2024 року свідок працював фельдшером у бригаді реанімації у швидкій медичній допомозі м. Запоріжжя. Вони виїжджали на виклик лінійної бригади за адресою: АДРЕСА_4 . Чоловік лежав на підлозі в коридорі квартири у великій калюжі крові. Була накладена вже на шиї пов`язка. Вони оглянули, чи не продовжується кровотеча, і відвезли його до лікарні. Які питання при цьому задавав лікар чоловікові, він не пам`ятає. У чоловіка була одна різана рана зліва на шиї. Рана різана, тому що краї були рівні. Лінійна бригада надала допомогу. Вони взяли ноші і працівники поліції допомогли їм транспортувати потерпілого до машини. Потерпілий під час транспортування до лікарні був у свідомості. Спочатку на виклик виїхала лінійна бригада, а потім вона вже викликали їх.

Із показів допитаного у судовому засіданні експерта ОСОБА_19 , судом встановлено, що у потерпілого ОСОБА_10 мало місце одиночне проникаюче поранення шиї ліворуч з ушкодженням глотки та під`язикової кістки, яке кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпека для життя, яке виникло внаслідок однократного впливу предметом, який володів колюче-ріжучими властивостями. Інших тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_10 виявлено не було. У вигляді тілесного ушкодження на тілі потерпілого відобразився один травматичний вплив. Кінетична енергія цього травматичного впливу була достатньою для тілесного ушкодження, яке відобразилося, внаслідок входження травмуючого предмета в травмовану частину тіла потерпілого. Тобто, одного удару (травматичного впливу) було достатньо для утворення такого тілесного ушкодження.

Крім показів потерпілого і свідків, експерта, судом досліджені наступні докази, що підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Із протоколу огляду місця події від 17.10.2024 року, судом встановлено, що 17.10.2024 року, у період часу з 18.30 год. до 20.00 год., слідчий СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_20 , в присутності двох понятих, за участю спеціаліста, провів огляд приміщення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . Вхід здійснюється за допомогою металевих дверей, без пошкоджень, мається два врізаних замка, без пошкоджень. У житловій кімнаті всі речі на своїх місцях, будь-яких порушень не виявлено. На кухні всі речі на своїх місцях, слідів волочіння або боротьби не виявлено. У ванній кімнаті слідів волочіння або боротьби не виявлено. У коридорі по поверхні підлоги виявлено нашарування РБК, розміром 1х1 м, які розміщені в хаотичному порядку, подекуди виявлено нашарування, схожі на згустки крові. За допомогою марлевого тампону та контролю до нього виявлено та вилучено змив. З поверхонь зовнішньої і внутрішньої ручок вхідних дверей зроблено і вилучено змиви за допомогою марлевого тампону та контролю до нього. З зовнішньої сторони вхідної двері вилучено 1 слід папілярного узору долоні руки (спецпакет WAR 0086150). Також в ході проведення огляду вилучено ключі від вхідних дверей. Огляд фіксувався за допомогою фото і відеозйомки.

Із протоколу огляду місця події від 17.10.2024 року, судом встановлено, що 17.10.2024 року, у період часу з 20.50 год. до 21.11 год., слідчий СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_21 , на підставі ст. 615 КПК України, за участю спеціаліста, власника квартири ОСОБА_13 , ОСОБА_22 , провів огляд приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення огляду було виявлено і вилучено: зі стола паспорт громадянина України, зі стільця кімнати № 1 - предмет, зовні схожий на ніж, загальною довжиною 27 см, з довжиною ручки 13 см, рукоятка округлої форми діаметром 2 см, в середині якої різні візерунки, довжина металевої частини з лезом складає 14 см, товщиною 1 мм, шириною найбільше 2,3 см, у верхній частині на відстані 8,5 см від рукоятки поступово звужується до кінчика леза, при візуальному огляді будь-яких нашарувань не виявлено; з дерев`яної підставки для ножів з кімнати № 1 - 4 предмети, зовні схожі на ножі (предмет, зовні схожий на ніж, № 1 - повністю металевий, загальною довжиною 22 см, з довжиною ручки 11 см, ширина найбільше 2,5 см, найменше 1,5 см, товщиною 1,5 см, довжина металевої частини з лезом складає 11 см, товщиною 1 мм; предмет, зовні схожий на ніж, №2 - загальною довжиною 23 см, з довжиною дерев`яної рукоятки 10 см, шириною 2,3 см, товщиною 1,8 см, довжиною металевої частини з лезом 13 см, шириною найбільше 2,3 см, ширина поступово звужується до кінчика леза, товщина 1 мм; предмет, зовні схожий на ніж, № 3 - загальною довжиною 33 см, з довжиною дерев`яної ручки 13 см, ширина найбільше 3 см, найменше 2,2 см, товщиною 2 см, ручка обмотана ізоляційною стрічкою синього кольору, довжина металевої частини складає 20 см, шириною 3,8 см, яка поступово звужується до кінчика леза, товщиною 2 мм, над лезом розташовані 5 наскрізних отворів округлої форми діаметром 8 мм; предмет, зовні схожий на ніж, № 4 - довжиною 29 см, з довжиною ручки 12 см, ширина найбільше 25 мм, товщиною 15 мм, рукоятка обмотана ізоляційною стрічкою синього кольору, довжина металевої частини з лезом складає 17 см, шириною 2,8 см, товщиною 1 мм, у верхній частині біля ручки відкривача.

Із виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 24698 відділення мікрохірургії ЛОР-органів від 25.10.2024 року судом встановлено, що ОСОБА_10 доставлений бригадою ШМД у важкому стані з ознаками поранення шиї. Основний діагноз: відкрита рана (неуточненої частини шиї), сполучена з переломом, колото-різана рана бічної поверхні шиї, перелом під`язикової кістки.

Із протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.11.2024 року, судом встановлено, що слідчий СВ ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_20 , на підставі ухвали слідчого судді, отримала тимчасовий доступ в КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ЗОР до медичної картки стаціонарного хворого № 24698 на ім`я ОСОБА_10 і зробила копії з неї у кількості 40 арк.

Із висновку судово-медичної експертизи (експертиза за матеріалами справи) № 2101/к від 05.12.2024 року судом встановлено, що поодиноке проникаюче поранення шиї ліворуч з ушкодженням глотки та під`язикової кістки (за наданими даними) у ОСОБА_10 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпека для життя (п. 2.1.1.а, п.2.1.3. і «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, 1995 рік»). Тілесне ушкодження могло утворитись від не менш ніж одноразового впливу предмета (предметів), що володів колюче-ріжучими властивостями. Опис морфологічних характеристик, що визначає характеристики травмуючої сили, у наданих даних відсутні. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить терміну, зазначеного в обставинах справи.

Із висновку судово-медичної експертизи № 1854п від 18.10.2024 року судом встановлено, що оглядом ОСОБА_13 18.10.2024 року виявлено два садна лівого колінного суглобу та лівої гомілки. Садна утворились від дії тупих предметів в термін 7-9 діб до моменту огляду. Садна кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Оглядом встановлено сліди не менш двох травматичних впливів. Характер та локалізація ушкоджень виключають можливість утворення в умовах падіння з висоти власного зросту. Локалізація саден доступна власній руці освідуваного. Вище зазначені садна у ОСОБА_13 не перешкоджають здійсненню активних та цілеспрямованих дій.

Із протоколу отримання зразків для експертизи від 17.10.2024 року, судом встановлено, що старший слідчий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_23 , на підставі постанови, 17.10.2024 року у період часу з 23.25 год. до 23.35 год., відібрав у ОСОБА_13 за допомогою марлевих тампонів змиви з правої і лівої кисті.

Із протоколу отримання зразків для експертизи від 18.10.2024 року, судом встановлено, що старший слідчий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_23 , за участю лаборанта, на підставі постанови, 18.10.2024 року у період часу з 13.55 год. до 14.05 год., відібрав у ОСОБА_13 зразки крові та слини.

Із протоколу отримання зразків для експертизи від 06.11.2024 року, судом встановлено, що слідчий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_20 , за участю спеціаліста, на підставі постанови, 06.11.2024 року у період часу з 11.58 год. до 12.01 год., відібрав у ОСОБА_10 зразки крові для проведення судових експертиз.

Із висновку судово-медичної експертизи № 3435 від 18.10.2024 року судом встановлено, що рідка кров від ОСОБА_13 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Із висновку судово-медичної експертизи № 3632 від 12.11.2024 року судом встановлено, що рідка кров від ОСОБА_10 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Із висновку судово-медичної експертизи № 3535 від 15.11.2024 року судом встановлено, що в слідах на марлевому тампоні зі змивом з «поверхні підлоги в коридорі» (об`єкт № 1) встановлена наявність крові людини, при визначені групової належності якої виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В, що не виключає її походження від особи (осіб) групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 з супутнім антигеном Н, в тому числі від ОСОБА_10 . Домішка крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від ОСОБА_13 не виключається, за умови наявності у нього на момент скоєння злочину тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею.

Із висновку судово-медичної експертизи № 3534 від 15.11.2024 року судом встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні двох марлевих тампонів зі змивами з кистей обох рук підозрюваного ОСОБА_13 (об`єкти № 1, 2) знайдені ядровмістимі епітеліальні клітини, групова належність яких не встановлювалася з метою збереження матеріалу для подальшого ДНК-дослідження. В об`єктах № 1, 2 наявність крові і слини не встановлена.

Із висновку судово-медичної експертизи № 3536 від 15.11.2024 року судом встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні двох марлевих тампонів І, ІІ, вилучених в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , наявність крові, слини та епітеліальних клітин зі збереженими ядрами, придатних для дослідження, не встановлена.

Із висновку судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/108-24/21026-Д від 31.10.2024 року судом встановлено, що слід папілярного узору руки з розмірами по вісях 15х47 мм, який був вилучений 17.10.2024 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , залишений не особою, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_13 , а іншою особою.

Із висновку судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/108-24/20830-Д від 31.10.2024 року судом встановлено, що на поверхнях ножа довжиною 293 мм, який був вилучений 17.10.2024 року в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлений слід папілярного узору руки з розмірами по вісях 15 х 23 мм. Слід не придатний для ідентифікації особи, що його залишила. На поверхнях інших чотирьох ножів, вилучених там же, сліди папілярних узорів рук не виявлені.

Із висновку судово-медичної експертизи п`яти ножів, вилучених у ході огляду місця події, № 3814 від 02.12.2024 року судом встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні п`яти ножів, вилучених у ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , наявність крові не встановлена. Епітеліальні клітини, придатні для дослідження, не знайдені.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 05.11.2024 року, судом встановлено, що слідчий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_20 , за участю потерпілого ОСОБА_10 , біля кв. АДРЕСА_2 , у присутності двох понятих, провів слідчий експеримент, в ході якого потерпілий ОСОБА_10 пояснив, що 17.10.2024 року він перебував за місцем проживання за вказаною адресою. У вечірній час він почув стук у двері. Відчинивши, він побачив раніше знайому ОСОБА_24 та чоловіка на ім`я ОСОБА_25 він впустив, а чоловіка ні. ОСОБА_13 намагався пройти в квартиру, але він його відштовхнув і зачинив двері. Далі ОСОБА_27 пройшла в кімнату, а він приніс їй їжу з кухні. Приблизно через хвилин 10-15, він почув знову стук у двері. Відчинивши, він побачив ОСОБА_13 , який перебував біля входу в квартиру, стоячи навпроти нього, наніс йому один удар ножем в область шиї ліворуч. Далі, коли ОСОБА_13 знов намагався нанести ще один удар, потерпілий відмахнувся своєю правою рукою та одразу зачинив двері. Після цього він присів на стілець в коридорі та викликав собі бригаду швидкої медичної допомоги, при цьому тримав ліву руку на місці рани з метою утримання кровотечі. Будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_14 і ОСОБА_13 ніхто не наносив. Свідомості він не втрачав.

У судовому засіданні переглянуто відеозапис, доданий до протоколу слідчого експерименту від 05.11.2024 року.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 06.11.2024 року, судом встановлено, що слідчий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_20 , за участю свідка ОСОБА_14 , у кв. АДРЕСА_2 , у присутності двох понятих, провів слідчий експеримент, в ході якого свідок ОСОБА_14 пояснила, що 17.10.2024 року, у вечірній час, вона прийшла за вказаною адресою до свого знайомого ОСОБА_10 (власник квартири) та постукала у двері. Двері відчинив ОСОБА_10 . Ліворуч від неї перебував ОСОБА_28 . Далі ОСОБА_10 запросив її до квартири, спитав: «Чому тут він?» і закрив двері, а ОСОБА_29 залишився у під`їзді. Потім вона пройшла у кімнату та почала там їсти. В цей час потерпілий ходив «туди-сюди». Через деякий час пролунав стук у двері, вона сказала потерпілому, щоб не відчиняв двері, і пішла на кухню. Коли вона вийшла з кухні, то у коридорі побачила як ОСОБА_10 сидить на стільці. Вхідні двері були закриті. Хто викликав швидку медичну допомогу, їй невідомо.

У судовому засіданні переглянуто відеозапис, доданий до протоколу слідчого експерименту від 06.11.2024 року. З переглянутого відеозапису також встановлено, що свідок ОСОБА_14 , згідно до її показів, очевидцем нанесення тілесного ушкодження потерпілому не була. Коли вона вийшла з кухні, то у коридорі побачила як ОСОБА_10 вже сидить на стільці, а біля нього калюжа крові. На її запитання «Що трапилося?», потерпілий відповів «Біжи відкривай, там швидка приїхала». На запитання слідчої «В якому положенні були двері?» свідок спочатку відповіла, що вони були «привідкриті», а потім, що закриті. На запитання слідчої «Де був ОСОБА_13 », свідок відповіла, що його вже тут не було, він був у дворі, прогулювався.

Після перегляду даного відеозапису захисник просив суд звернути увагу на те, що свідок зазначила, що на момент подій перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 07.11.2024 року, судом встановлено, що старший слідчий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_23 , за участю підозрюваного ОСОБА_13 , його захисника адвоката ОСОБА_12 , конвою, статиста, у присутності двох понятих, біля другого під`їзду буд. АДРЕСА_3 , провів слідчий експеримент, в ході якого підозрюваний ОСОБА_13 пояснив всі обставини через які він опинився в даному будинку та обставини спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , при цьому всіх учасників запросив на 7 поверх даного під`їзду, де детально пояснив про всі обставини. Також він пояснив, що з собою завжди носить ніж під рукавом курточки для самооборони. Ножем володіє досить добре, так як працював м`ясником. Після вчинення злочину пішов додому, де помив ніж та чекав співробітників поліції, так як розумів, що вони прийдуть. Сам він швидку медичну допомогу та співробітників поліції не викликав, так як мобільного телефону у нього з собою не було. Раніше з ОСОБА_10 конфліктних ситуацій не було.

У судовому засіданні переглянуто відеозапис, доданий до протоколу слідчого експерименту від 07.11.2024 року.

Із протоколу пред`явлення речей для впізнання від 03.01.2025 року, судом встановлено, що 03.01.2025 року слідчий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_20 , у приміщенні службового кабінету, в присутності двох понятих, провів пред`явлення свідку ОСОБА_14 для впізнання п`ять фотознімків. Перед пред`явленням речей для впізнання на запитання слідчого свідок ОСОБА_14 пояснила, що зможе впізнати предмет, яким ОСОБА_13 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 . В ході проведення слідчої дії свідок ОСОБА_14 заявила, що впізнає на фото № 1 предмет, схожий на ніж, яким ОСОБА_13 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 . Ознаки (чи їх сукупність), за якими свідок впізнала предмет: за виглядом, довжиною та особливими прикметами.

Із висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 18.10.2024 року, судом встановлено, що ОСОБА_13 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, дата огляду 18.10.2024 року о 03.20 год.

Із висновку судово-психіатричного експерта №546 від 11.12.2024 року, складеного експертною комісією Запорізької філії судово-психіатричних експертиз державної установи « ІНФОРМАЦІЯ_8 », суд встановив, що ОСОБА_13 виявляв і не виявляє у теперішній час психічний розлад у вигляді психічних та поведінкових розладів, внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації. Тому він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує. Потребує протиалкогольного лікування.

У суду немає сумнівів у психічному стані обвинуваченого ОСОБА_13 і суд вважає його осудним.

Речовим доказом по кримінальному провадженню:

- одним з п`яти ножів, вилучений у ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , який свідок ОСОБА_14 впізнала як ніж, яким ОСОБА_13 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 . Під час огляду речового доказу у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 зазначив, що саме цих ножем наніс тілесне ушкодження потерпілому.

У судовому засіданні досліджені також документи, що характеризують особу ОСОБА_13 .

Під час судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення та захисту, із дотриманням принципу змагальності та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

4. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі.

Згідно з обвинувальним актом, 17.10.2024 року, приблизно о 17 год. 30 хв., ОСОБА_13 , знаходячись в приміщенні кв. АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин до свого знайомого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , маючи прямий умисел на умисне вбивство останнього, заздалегідь підготувавшись до скоєння протиправних дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер та протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажаючи їх настання, взявши в праву руку предмет, який має колючо-ріжучі властивості, яким наніс один удар в життєво важливі органи - в область шиї потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок чого спричинив останньому поодиноке проникаюче поранення шиї ліворуч з ушкодженням глотки та під`язикової кістки, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя згідно з висновком експерта від 05.12.2024 року № 2101/к.

Таким чином, ОСОБА_13 виконав усі дії, які вважав необхідними для заподіяння смерті ОСОБА_10 , але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

Вказані дії ОСОБА_13 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

5. Мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_13 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не правильно, оскільки надані сторонами кримінального провадження та досліджені в ході судового розгляду докази свідчать про направленість умислу обвинуваченого на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень.

Згідно зі ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Закінченим є замах, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Відповідно до роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Згідно з п. 22 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, питання про наявність у діях особи умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є і суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Отже, якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.

Тому, якщо винна особа діяла з непрямим умислом, вона не може нести відповідальність за замах на вбивство, а лише за наслідки, які фактично були заподіяні.

Органом досудового слідства в пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_13 вказано, що останній не довів свій злочинний умисел до кінця за незалежних від нього причин, оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

Однак, з показів обвинуваченого встановлено, що він вдарив потерпілого ножем один раз в шию. Він не цілився, бив наодмаш, а оскільки потерпілий нижче нього, тому він попав йому в шию. Крім того, у нього поганий зір, він носить окуляри і погано бачить об`єкти при наближені. Це був єдиний удар. Після цього потерпілий забіг у квартиру, а він пішов за ним і побачив, що той сидить у квартирі на стільці, закривши рану рукою і у нього кров на шиї. Він сказав ОСОБА_14 : «Викликай швидку», і пішов додому та чекав там поліцію.

Обґрунтовуючи наявність у ОСОБА_13 умислу на вбивство потерпілого, сторона обвинувачення посилалася лише на локалізацію тілесного ушкодження і на покази потерпілого про те, що якби він не відштовхнув обвинуваченого і не захлопнув двері, то той можливо наніс би йому ще один удар.

Як випливає з матеріалів кримінального провадження та встановлено судом, зокрема з показань самого обвинуваченого, після нанесення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень ОСОБА_13 бачив та усвідомлював, що потерпілий залишився живим, при цьому, не маючи жодних перешкод довести злочин до кінця, за власною волею припинив вказані дії, залишив місце події, пішовши додому.

Потерпілий у судовому засіданні не зазначав про те, що обвинувачений намагався нанести йому ще один удар, або, що він намагався зайти до квартири після нанесення йому удару ножем. Свідок ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту також про це не казала, а навпаки на запитання слідчої «Де був ОСОБА_13 », відповіла, що його вже тут не було, він був у дворі, прогулювався.

Суд вважає за результатами судового розгляду не доведеним те, що ОСОБА_13 , спричинивши потерпілому умисне тілесне ушкодження, діяв з прямим умислом на його вбивство. Таке твердження спростовує як попередня поведінка ОСОБА_13 (за показами обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту, в той день обвинувачений прийшов з ОСОБА_14 до квартири потерпілого і лише хвилин через 10-15 постукав у двері), так і його поведінка під час вказаних дій (погрози вбивством не висловлював, жодних дій, спрямованих на продовження насильства після нанесення тілесного ушкодження, не вчиняв), і його поведінка після вказаних дій (усвідомлював, що потерпілий залишився живим, при цьому, не маючи жодних перешкод довести злочин до кінця, за власною волею залишив місце подій, пішовши додому; крім того, з його слів - не заперечував, щоб свідок ОСОБА_14 викликала швидку), що в сукупності не свідчить про його бажання досягнути саме такого тяжкого наслідку своїх, хоча і небезпечних дій, як смерть потерпілого.

Така поведінка ОСОБА_13 свідчить про наявність у обвинуваченого неконкретизованого умислу на настання будь-яких наслідків для здоров`я потерпілого у результаті вчинення протиправних дій. При цьому підстав стверджувати, що в момент нанесення удару предметом, який має колючо-ріжучі властивості, в область шиї потерпілого, ОСОБА_13 бажав настання конкретного наслідку саме у виді смерті потерпілого, з матеріалів кримінального провадження не вбачається. Про що свідчить і нанесення обвинуваченим саме лише одного удару потерпілому.

Отже, на думку суду, вказане переконливо свідчить про наявність в обвинуваченого непрямого - альтернативного умислу на настання будь-яких наслідків у результаті вчинених дій, при встановленні якого відповідальність настає залежно від фактично заподіяних наслідків.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2101/к від 05.12.2024 року у потерпілого ОСОБА_10 встановлено таке тілесне ушкодження як поодиноке проникаюче поранення шиї ліворуч з ушкодженням глотки та під`язикової кістки, що кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

При цьому суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_14 , оскільки вони суперечать матеріалам кримінального провадження, а також показам обвинуваченого і потерпілого. Так, сама свідок ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту, а також потерпілий і обвинувачений зазначили, що остання не була очевидцем нанесення тілесного ушкодження. При цьому в матеріалах кримінального провадження міститься протокол пред`явлення речей для впізнання від 03.01.2025 року, згідно з яким слідчий провів пред`явлення свідку ОСОБА_14 для впізнання п`ять фотознімків і остання зазначила, що впізнає на фото № 1 предмет, схожий на ніж, яким ОСОБА_13 наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 .

Отже, з огляду на покази обвинуваченого, надані як під час слідчого експерименту, так і під час допиту у суді, приймаючи до уваги висновки судово-медичних експертиз, враховуючи, що допитаний у суді свідок не був очевидцям вказаних подій, наявність протиріч у показах потерпілого іншим матеріалам кримінального провадження, суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування не доведено наявність у ОСОБА_13 умислу саме на вбивство потерпілого

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Суд, дослідивши в судовому засіданні всі надані докази по даному кримінальному провадженню в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.12.2012 року).

Сумнівний характер вчинення обвинуваченим саме інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У даному випадку дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, натомість кваліфікація їх за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство потерпілого, є неправильною.

6. Висновок суду щодо винуватості обвинуваченого.

Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в межах висунутого обвинувачення за викладених у вироку обставинах повністю підтверджена дослідженими в ході судового слідства доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що саме ОСОБА_13 наніс йому тілесне ушкодження. Обвинувачений під час допиту у суді визнав, що вдарив ОСОБА_10 один раз ножем.

Отже, з огляду на покази обвинуваченого під час слідчого експерименту і під час допиту у суді, зокрема, що він наніс ОСОБА_10 один удар ножем, покази потерпілого, який як під час досудового розслідування так і при допиті в суді вказав на обвинуваченого як на особу, який наніс йому тілесне ушкодження, беручи до уваги висновки судово-медичних експертиз, покази свідка і експерта, суд дійшов висновку, що ОСОБА_13 маючи умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, взявши в праву руку предмет, який має колючо-ріжучі властивості, яким наніс один удар в область шиї потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок чого згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2101/к від 05.12.2024 року спричинив останньому поодиноке проникаюче поранення шиї ліворуч з ушкодженням глотки та під`язикової кістки, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Оцінюючи спрямованість умислу в діях обвинуваченого на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, суд вважає, що ОСОБА_13 діяв при цьому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, свідомо припускав їх настання, а тому вважає спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження доведеним.

Таким чином, дії ОСОБА_13 суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, перекваліфіковує з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд вважає доведеним, що своїми умисними діями ОСОБА_13 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

7. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_13 , судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_13 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

8. Мотиви призначення судом покарання.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Процес призначення покарання, а саме врахування всіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, необхідно розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який повинен значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_13 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані, що характеризують особу винного, - раніше судимий, у тому числі за злочини проти здоров`я особи, судимість за які у встановленому законом порядку не знята та не погашена, стан здоров`я - на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, соціальні зв`язки - розлучений, військовослужбовець, солдат, згідно з наказом командира військової частини від 24.07.2024 року встановлено, що ОСОБА_13 23.07.2024 року самовільно залишив військову частину.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , зокрема, те, що він раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти здоров`я особи, у тому числі тяжких, має не зняті та не погашені в установленому законом порядку судимості, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, тяжкість і конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілого, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, що у відповідності зі ст. 65 КК України є підставою для призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк, у межах санкції закону, що відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Беручи до уваги, що зазначене кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_13 в період іспитового строку, призначеного вироком ІНФОРМАЦІЯ_9 від 08.06.2023 року, суд вважає за необхідне остаточно визначити йому покарання згідно з ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вказаним вироком.

9. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , суд виходить з такого.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 17.10.2024 року ОСОБА_13 був фактично затриманий 17.10.2024 року з 20 год. 00 хв. Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2024 року відносно ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_13 , суд вважає за необхідне до вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому залишити тримання під вартою.

По справі потерпілим ОСОБА_31 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 350 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог потерпілий зазначив, що йому встановлений основний діагноз: відкрита рана (неуточненої) частини шиї, сполучена з переломом, колото-різана рана бічної поверхні шиї, перелом під`язикової кістки. Ускладнення основного, супутній діагноз: відкрита рана глотки. Спосіб, характер спричинених тілесних ушкоджень, наявність знаряддя вчинення злочину свідчить про наявність прямого умислу у обвинуваченого на вчинення умисного протиправного заподіяння смерті іншій особі. Тож, внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілим понесена значна моральна шкода, яка виражається в наступному. З урахуванням отриманої травми, потерпілий перебував на межі смерті. Вчасне надання первинної медичної допомоги та невідкладні дії врятували йому життя. У потерпілого порушалася нормальна життєдіяльність та звичний гармонійний стиль життя. Він позбавлений можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які міг би реалізувати не витрачаючи часу на відвідування медичних установ та органів державної влади, щоб добитися належного захисту його порушених прав. Потерпілий, який є військовослужбовцем ЗСУ, не може реалізувати себе у військовій службі за станом свого здоров`я, не може повернутися на свою посаду до військової частини. Післяопераційне лікування продовжувалось три місяці, в стаціонарі та амбулаторно. Були виявлені ускладнення, тому потерпілий продовжує станом на час подання цього позову лікуватися. Стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення стану здоров`я, а також те, що причинно-наслідковий зв`язок між діяннями обвинуваченого та станом здоров`я потерпілого доведений; виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, потерпілий вважає, що факт заподіяння йому моральних страждань та втрати немайнового характеру, обставини, дії, внаслідок яких вони заподіяні, доведені та просить суд стягнути як відшкодування моральної шкоди, враховуючи в сукупності негативні наслідки, які настали для нього, в розмірі 350 000,00 грн. Обвинувачений не виявив бажання відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду.

Таким чином, потерпілий оцінює завдану йому моральну шкоду у 350 000,00 грн.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду по справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), викладеної у постанові від 15.12.2020 року, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок вчинення обвинуваченим протиправного діяння, є доволі значною, а грошова компенсація хоч і не поверне втраченого часу і здоров`я, але хоч якимось чином відшкодує глибину тих моральних збитків, яких потерпілий зазнав внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_13 . Зазначені події призвели до моральних страждань потерпілого, який тривалий час вимушений лікуватися, постійних болісних відчуттів та страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що з урахуванням поведінки обвинуваченого, який не здійснив дій щодо відшкодування моральної шкоди, з урахуванням обставин, викладених у вироку, цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню на суму 50 000,00 грн.

Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження. Ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2024 року накладено арешт на майно, вилучене під час проведення оглядів місця подій: ключі від вхідних дверей квартири, один слід папілярного узору, два змиви на марлевий тампон і контроль до них, змив РБК та контроль до нього, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_13 , п`ять предметів, зовні схожих на ножі.

Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За таких обставин, оскільки арешт було накладено лише з метою збереження речей як речових доказів, суд вбачає підстави, для скасування арешту вказаного майна.

Процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/108-24/21026-Д від 31.10.2024 року, які складають 1 591 грн. 80 коп., судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/108-24/20830-Д від 31.10.2024 року, які складають 2 387 грн. 70 коп., на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, відповідно до якої суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 128, 129, 349, 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначити ОСОБА_13 покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_9 від 08.06.2023 року у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_13 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 20 год. 00 хв. 17.10.2024 року, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою в Державній установі « ІНФОРМАЦІЯ_10 » - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілого - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_13 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_32 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) грошові кошти в сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині цивільного позову - відмовити.

Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23.10.2024 року на майно: ключі від вхідних дверей квартири, один слід папілярного узору, два змиви на марлевий тампон і контроль до них, змив РБК та контроль до нього, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_13 , п`ять предметів, зовні схожих на ножі.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів по кримінальному провадженню у розмірі 3 979 (три тисячі дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 50 коп., стягнути з ОСОБА_13 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь держави.

Речові докази:

- паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_13 , що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_11 , - повернути ОСОБА_13 за належністю;

- спецпакет, в який упаковано марлеві тампони І, ІІ зі змивами, з кистей рук підозрюваного ОСОБА_13 , матеріал з об`єктів № 1, 2, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_11 , - знищити;

- спецпакет, в який упаковано марлеві тампони І, ІІ зі змивами, вилучені в ході огляду місця події, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_11 , - знищити;

- спецпакет, в який упаковано матеріал з об`єкта № 1, спецпакет, в який упаковано марлевий тампон зі змивом та контроль до нього, вилучені в ході огляду місця події, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_11 , - знищити;

- спецпакет, в який упаковано чотири ножі, вилучені у ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з дерев`яної підставки, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_11 , - знищити;

- спецпакет, в який упаковано ніж, вилучений у ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , з подушки на стільці у кімнаті, що знаходиться на зберіганні в камері речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_11 , - знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суду м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, які знаходяться під вартою, в той же час з моменту вручення їм копії вироку.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1