Вирок від 24 березня 2026 р. у справі №304/1069/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1069/25 Провадження № 1-кп/304/135/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42023070000000138 від 01 червня 2023 року відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лімбажі Латвійської Республіки, мешканця АДРЕСА_1 , майстра лісу лісництва «Шипіт» Ужгородського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс», з повною загальною середньою освітою, одруженого (має на утриманні трьох неповнолітніх дітей), громадянина України, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу - майстром лісу лісництва «Шипот», під час виконання службових обов`язків, у осінньо-зимовий період 2022-2023 років, перебуваючи на робочому місці на території кварталу 75 виділу 6 лісництва «Шипот», у порушення Положення про державну лісову охорону, посадової інструкції майстра лісу лісництва «Шипот» та положень Лісового кодексу, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення у зоні природно-заповідного фонду фактів порушень лісового законодавства, незаконної рубки дерев, не вжив заходів щодо виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповів керівництву про факт незаконної рубки дерев на ввіреній йому території лісу, не провів огляд місць незаконної рубки, не склав акти (протоколи) про лісопорушення, внаслідок чого у зоні природно-заповідного фонду проведено самовільну рубку 43 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне життя і здоров`я довкілля та користування природними ресурсами в особі Турє-Реметівської сільської ради у розмірі 2 114 511, 18 грн, що у 250 і більше раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Ухвалою суду від 13 травня 2025 року вказане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні, а ухвалою від 09 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Двадцять п`ятого березня 2026 року у місті Ужгород між заступником керівника Ужгородської окружної прокуратури - начальником Перечинського відділу окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог статті 472 КПК України, згідно якої обвинувачений визнає свою вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 367 КК України. Крім цього сторони узгодили істотні для даного кримінального провадження обставини та дійшли згоди щодо покарання, яке має понести обвинувачений із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на один рік, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та без застосування додаткового покарання у виді штрафу, а також визначили наслідки укладення, затвердження і невиконання зазначеної угоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 добровільність наміру щодо укладення угоди підтвердив та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості. Повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді та обвинувальному акті, беззастережно визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, готовий понести узгоджене покарання. Разом зі своїм захисником просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив суд затвердити її, вказавши на відповідність угоди вимогам чинного законодавства, добровільність її укладення, належність кримінального правопорушення до числа тих, щодо яких законом передбачена можливість укладення угод про визнання винуватості, а також, що існують достатні фактичні дані для визнання обвинуваченим своєї винуватості в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, яка підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів. Також вважав, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того звертав увагу суду на особу обвинуваченого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, співпрацював зі слідством, а також пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обставин, що обтяжують таке, через що вважав за можливим застосування відносно обвинуваченого обумовленого угодою покарання.

У судове засідання представник Т.Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області як потерпілого не з`явилася, подала заяву, в якій просила провести підготовче судове засідання та судовий розгляд без її участі, проти затвердження угоди не заперечує, надала прокурору згоду на укладення такої.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, прийшов до такого висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

При ухваленні вироку суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19 червня 2025 року в справі № 607/15800/21 (провадження № 51-25км24), згідно з якою відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 367 КК кримінальна відповідальність за вчинення діянь, передбачених цією статтею, настає за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб, якщо це спричинило тяжкі наслідки.

Службова недбалість є кримінальним правопорушенням з матеріальним складом, а тому воно визнається закінченим, якщо діяння спричинило істотну шкоду чи заподіяло тяжкі наслідки. Для кваліфікації дій особи за ст. 367 КК необхідною умовою є встановлення невиконання або неналежного виконання службових обов`язків, які відносилися до компетенції особи, та існування прямого або ж у деяких випадках опосередкованого необхідного причинного зв`язку між такими діями чи бездіяльністю службової особи та наслідками.

Характер та обсяг службових обов`язків, а також порядок їх здійснення визначаються компетенцією службової особи. Отже, для встановлення наявності об`єктивної сторони службової недбалості у діях службової особи необхідно встановити нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи, коло її службових обов`язків відповідно до цього акту, а також порядок їх виконання в тій чи іншій обстановці. До того ж необхідно встановити у чому саме виявилися порушення службових обов`язків та чи мала така службова особа реальну можливість їх виконати, та чи перебувають такі порушення з настанням негативних наслідків у необхідному причинному зв`язку.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд прийшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене ч. 2 ст. 367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Окрім цього зі змісту угоди видно, що при узгодженні ОСОБА_4 покарання сторонами було враховано і дотримано положення ст. 65 та 69 КК України, а саме: сторони за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та наявність на утриманні трьох малолітніх дітей), при узгодженні обвинуваченому покарання, перейшли до іншого, більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу; при визначенні виду та меж покарання виходили із положень розділів X-ХІ Загальної частини КК України; врахували характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; взяли до уваги особу винного, характер та ступінь участі у вчиненні кримінального правопорушення та врахували поведінку після вчинення такого; визначили обставини, що пом`якшують та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

При цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, яке буде до нього застосовано.

Ухвалюючи цей вирок, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності.

Також встановлено, що прокурор усвідомлює наслідки затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Крім цього, у судовому засіданні встановлено, що дана угода про визнання винуватості укладена за письмової згоди представника Т.Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області як потерпілого, наданої прокурору, така відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та відповідно може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок, оскільки її умови узгоджуються з вимогами вказаного Закону, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, укладення угоди було добровільним, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Також судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.

Питання процесуальних витрат вирішуватиметься у порядку статті 124 КПК України.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувалися.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ч. 2 ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 березня 2026 року між заступником керівника Ужгородської окружної прокуратури - начальником Перечинського відділу окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України і з урахуванням вимог ч. 1, 2 ст. 69 КК України призначити узгоджене сторонами покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без штрафу.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи № 1297-Е від 31 березня 2025 року у розмірі 23 324 (двадцять три тисячі триста двадцять чотири) грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1