Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №298/185/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/185/26

Номер провадження 3/298/109/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця м. Нікополь, Дніпропетровська обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, такого, що раніше до адміністративної відповідальності не притягався, за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 001518Е

від 17.02.2026 17.02.2026 о 00:10 на околиці населеного пункту Малий Березний (територія Дубриницько-Малоберезнянської територіальної громади Ужгородського району, Закарпатської області) в межах прикордонної смуги на відстані близько 300 метрів до державного кордону України на напрямку 140 прикордонного знаку уповноваженою посадовою особою ДПСУ ОСОБА_2 був виявлений та затриманий гр. України ОСОБА_1 , який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, законну, неодноразово повторену припинити рух в напрямку державного кордону, зупинитися та пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу, відкрито відмовився виконувати та вдався до втечі у складі групи осіб спільно з гр. України ОСОБА_3 , тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена в ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

У судове засідання, призначене до розгляду на 26.03.2026, ОСОБА_1 не з`явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений шляхом надсилання SMS-повідомлення згідно поданої ним заяви на отримання електронних повісток.

Суддя зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №001518Е від 17 лютого 2026 року, складеному стосовно ОСОБА_1 , міститься підпис останнього про ознайомлення з тим, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Великоберезнянському районному суді.

16.03.2026 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він, заперечуючи проти обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, просить проводити розгляд справи за його відсутності у зв`язку з територіальною віддаленістю Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від місця його проживання.

За змістом ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого в ст. 185-10 КУпАП, не є обов`язковою.

Відтак суддя вважає, що справу може бути розглянуто.

Згідно зі ст.ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винуватий він у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано виявлення та затримання його, як такого, що здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, а саме – законну, неодноразово повторену припинити рух в напрямку державного кордону, зупинитися та пред`явити для перевірки документи, що посвідчують особу, відкрито відмовився виконувати та вдався до втечі, у складі групи осіб, спільно з гр. України ОСОБА_3 .

Наведене формулювання обвинувачення, інкримінованого ОСОБА_1 , не свідчить про наявність в діях останнього ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Суддя зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, законне розпорядження якого військовослужбовця Держприкордонслужби не виконав ОСОБА_1 , а також, що такий військовослужбовець ніс службу у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення дату та час.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено: протокол про адміністративне затримання від 17.02.2026; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 17.02.2026; копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_4 ; письмові пояснення ОСОБА_1 від 17.02.2026, в яких він заперечує свою вину, вказуючи, що їхав на транспортному засобі зі своїм дідусем у Словакію, а також те, що працівники ДПСУ запросили його проїхати з ними для уточнення даних; схему затримання правопорушника 17.02.2026, з якої убачається, що ОСОБА_1 затримано неподалік від КПП «Малий Березний».

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Аналіз доказів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 , не дає підстав для беззаперечного висновку у вчиненні ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Так, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов`язків.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 у справі №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги».

Суддя констатує, що жодних об`єктивних доказів, які б могли прямо чи опосередковано вказувати на наявність ознак вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого в ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, матеріали адміністративної справи не містять.

Крім того, суддя враховує пояснення ОСОБА_1 , в яких він заперечує наявність обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, вказуючи, що виконав вимоги працівника ДПСУ проїхатися з ними, ту обставину, що пояснення ОСОБА_1 , що він їхав зі своїм дідусем у Словаччину, узгоджуються з даними, відображеними на схемі затримання правопорушника 17.02.2026, з якої вбачається, що такий був затриманий поблизу КПП «Малий Березний». Крім того, суддею враховується та обставина, що в матеріалах справи відсутні будь-які об`єктивні докази, зокрема, покази свідків, фото чи відео зйомки, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 дійсно не виконував законну вимогу працівника прикордонної служби. Також у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, незаконну вимогу якої посадової чи службової особи не виконав ОСОБА_1 . Неможливо встановити вказану обставину і з доданих до протоколу про адміністративне правопорушення доказів. До того ж до протоколу про адміністративне правопорушення не додано жодного доказу, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 перебував у момент затримання у складі групи осіб спільно з особою, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення.

Також матеріали справи не містять жодних доказів, з яких можна встановити особу військовослужбовця, законні вимоги якої не виконав ОСОБА_1 , а також той факт, що така особа у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення місці та час виконувала службові обов`язки.

При цьому суддя зауважує, що із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Згідно з пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника. Таким чином, суд зобов`язаний дослідити усі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Зважаючи на наведене, а також те, що суду не надано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, суддя позбавлена можливості констатувати про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, поза розумним сумнівом.

Відтак суддя приходить до висновку про відсутність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283, КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Ротмістренко О.В.