Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №751/2143/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2143/26

Провадження №3/751/731/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Грищенко Ю.В.,

за участю особи, щодо якої складено протокол, ОСОБА_1

розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою:

АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою:

АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 046678 від 21 лютого 2026 року вбачається, що 21 лютого 2026 року о 19 годині

41 хвилина за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання покладених на неї батьківських обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме після побутового конфлікту з донькою, остання залишила місце мешкання та не виходила на зв`язок протягом тривалого часу.

За даним фактом щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності вину не визнала, пояснила, що батьківські обов`язки виконує належним чином. Виховує доньку одна, оскільки батько дитини загинув на фронті. В той день доньку попросила помити посуд та прибрати, а сама пішла в магазин, коли повернулась доньки вдома не було, на дзвінки вона не відповідала. Відразу почала її шукати та звернулася до поліції.

Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 046673 від

21 лютого 2026 року; - рапорт старшого інспектора Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області від 22 лютого 2026 року ОСОБА_3 ;

- заява ОСОБА_1 від 21 лютого 2026 року; - пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 від 21 лютого 2026 року, та дійшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Батьківські обов`язки передбачені ст. 150 Сімейного кодексу України: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини; піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» та «Коробов проти України»). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не є достатньою підставою для висновку про ухилення чи не виконання ОСОБА_1 як матір`ю, покладених на неї обов`язків по вихованню її малолітньої доньки.

Таким чином, вказана у протоколі подія сама по собі не утворює об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 184 КУпАП. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення виховання дитини (довідок органу опіки та піклування щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, характеристик тощо).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків щодо її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачених ст. 150 СК України, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, що в силу ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 9, 184, 247, 251, 252, 256, 283, 284, 287-289 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1

ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Р.М. Топіха