Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №639/8490/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/8490/25

Провадження № 2/639/6/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді – Труханович В.В., за участю секретаря – Бірюк А.О.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/8490/25 за позовною заявою ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , 3-тя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року до суду з позовом звернулась ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, відповідно до якого просить усунути перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 37/400 частин кожному; зобов`язати відповідача не чинити перешкоди позивачам у володінні і користуванні житловим будинком, забезпечивши вільний доступ до двору і приміщення будинку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_3 є співвласниками по 37/400 частин кожний житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Право власності на зазначені частини будинку позивачі набули на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 є власником 37/400 частин вищевказаного будинку, а ОСОБА_4 є власником 30/100 частин.

Навіть ще за життя ОСОБА_5 , його батька ОСОБА_2 (відповідач у справі) не впускав свого сина т а онука ОСОБА_6 у спірний будинок, змінив замки на вхідних дверях та воротах двору.

Після того, як позивачі набули право власності на частину будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування, відповідач також не пускає їх до житлового будинку, спускає собаку, обливає водою, свариться, що було підставою для виклику поліції.

Позивач зазначає про те, що така поведінка відповідача не дає можливості позивачам користуватися частиною будинку, що належить їм на праві власності.

Всі вищевикладені обставини вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Новобаварськогорайонного суду міста Харкова від 13 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , 3-тя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком. Призначено підготовче судове засідання.

03 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що з наданих позивачем документів неможливо встановити конкретно якою «своєю» часткою будинку вона не має можливості користуватися.

Крім того, відповідач зазначає про те, що позивачу на праві власності також належать інші квартири, в одній і з яких вона постійно проживає і користується. Щодо спірного житлового будинку, то позивачі ніколи в ньому не проживали.

Разом з тим, відповідач зазначає, що неповнолітній ОСОБА_7 є їх онуком, він раз на тиждень приходить до спірного будинку, де проживають його бабуся та дідусь, спілкується з ними, разом проводять вільний час.

Також відповідач ОСОБА_2 зазначив, що до позовної заяви надані відповіді поліції, з який вбачається, що звернення позивачки були розглянуті в порядку звернення громадян, однак ознак адміністративного або кримінального правопорушення не встановлено.

08 грудня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої остання наполягала на задоволені позовних вимог.

10 грудня 2025 року надійшли заперечення відповідача ОСОБА_2 , відповідно до яких він зазначив, що позивачем не доведено факт її порушеного права щодо перешкоди зі сторони відповідача у користуванні позивачем майном, яке належить їй на праві власності.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року закрито підготовче судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , 3-тя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , в судовому засіданні позовну заяву підтримала, просила суд її задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені у рішенні вище.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлений позов не визнав, просив у його задоволені відмовити, з підстав, які викладені у відзиві та запереченнях.

3-тя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, причина неявки суду не відома.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані та долучені до матеріалів справи докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( а.с. 89)

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . ( а.с. 89 зв.)

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 серпня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 успадкували після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , по 37/200 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , кожний.

Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку. ( а.с. 10, 11-13)

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2025 року № 439134509, житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за: ОСОБА_1 – 37/400 частин; ОСОБА_3 – 37/400 частин; ОСОБА_4 – 30/100 частин; ОСОБА_2 – 37/400 та 37/400 частин. ( а.с. 8-9)

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю ( частина 1, 2 ст. 358 ЦК України).

Позивач зазначає, що на теперішній час вона та її неповнолітній син, як співвласники будинку, не можуть користуватися своєю часткою майна, проживати там, оскільки відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди в цьому, не пускає навіть до двору, змінив замки, чинить скандали, у зв`язку з чим, вона вимушена була викликати поліцію.

Відповіднодо частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Права власника жилого будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Стаття 150 ЖК України передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених статтею 346 ЦК України.

Оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом, то власник житла має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України.

Отже, позивачі, як співвласники житлового будинку АДРЕСА_1 , мають право на користування та розпорядження ним.

При цьому позивач зазначила, що скористатися своїм законним правом щодо користування майном вона та її неповнолітній син позбавлені можливості, оскільки відповідач чинить перешкоди.

На підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 в якості доказів були надані суду відповіді начальника ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 18.09.2025 та від 23.09.2025, в яких зазначено про те, що її звернення були розглянуті в порядку Закону України «Про звернення громадян». Під час розгляду ознак адміністративного або кримінального правопорушення не встановлено. Подальший розгляд матеріалу припинено. ( а.с. 14, 20)

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( стаття 80 ЦПК Укрпїни).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає вищезазначений доказ, листи відділу поліції, не належним, оскільки він не містить інформації щодо предмету доказування.

Також, суд зазначає про те, що всупереч вказаним положенням закону, позивачем по справі не було надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач по справі ОСОБА_2 чинить перешкоди їй та її неповнолітньому сину щодо користування майном, яке належить на праві спільної часткової власності, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що у задоволені позову ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , 3-тя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком слід відмовити за недоведеністю.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати залишаються за позивачем по справі.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 259, 265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 346, 383, 391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , 3-тя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком – відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

3-тя особа – ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.03.2026.

Суддя В. В. Труханович