Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №638/8209/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/8209/25

Провадження № 2/638/1435/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кравченко Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини,

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кравченко Олександр Олександрович звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача – ОСОБА_4 . 11.01.2022 ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, проте позивач не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, через те, що перебувала у скрутному матеріальному становищі. Крім того, на території України розпочалося повномасштабне вторгнення, що суттєво вплинуло на можливість позивача вирішувати юридичні питання. Позивач звернулася до приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Мацокіної Н.О., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. У померлої - ОСОБА_4 є інші спадкоємці, а саме доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивачу відомо, що на ОСОБА_2 спадкодавцем було складено інший заповіт.

Ухвалою суду від 09 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, у зв`язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних матеріалів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року витребувано докази.

07.11.2025, 26.01.2026 до суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач та відповідача надали до суду заяви в яких просили справу розглянути без їх участі. Відповідачі не заперечували щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1, 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи на підставі наявних матеріалів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим 07.05.2024 року Ізюмським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_1 .

У померлої - ОСОБА_4 є інші спадкоємці, а саме доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відносяться до спадкоємців першої черги спадкування за законом.

За життя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Стрельцовою О.О 11 січня 2022 року за реєстровим № 31, яким на випадок своєї смерті робить таке розпорядження: «належну мені квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повністю».

Відповідно до Свідоцтва про права власності від 03.03.1997 №35, яке зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.10.2003, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , на праві приватної власності 1/1 частки.

З листа, надано на виконання ухвали суду від 29.10.2025. приватний нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Мацокіною Н.О. від 07.11.2025, вбачається, що згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80636251 від 28.03.2025, у Спадковому реєстрі відсутні відомості щодо відкритих спадкових справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ніхто зі спадкоємців не звертався, спадкова справа не заводилась. Також зазначає, що згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 28.03.2025 за №80636263 померлою було залишено заповіт. 28.03.2025 із заявою про прийняття спадщини звернулась онука померлою ОСОБА_4 – ОСОБА_1 , на яку було складено заповіт, так як ОСОБА_1 пропустила строк на звернення їй була надана постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №68044379 від 11.01.2022 Приватним ноніусом ОСОБА_5 здійснена реєстрація заповіту ОСОБА_4 та з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80637104 від 28.03.2025 приватним нотаріусом Мацокіною Н.О. здійснена реєстрація спадкової справи.

Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Мацокіною Н.О. від 28.03.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою для відмови визначено зазначено пропуск визначеного ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Верховний Суд у постановах від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22, від 17 січня 2024 року у справі № 357/10080/22, дійшов висновку, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.4 ст.206 ЦПК України).

У справі, що розглядається, спадкоємець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шестимісячний строк для прийняття спадщини закінчився 03.11.2024 року, спадкоємець за заповітом звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 28.03.2025, тобто з пропуском строку для прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, позивач посилалась зокрема на те, що перебувала у скрутному матеріальному становищі, втрата постійного джерела доходу об`єктивно спричинила погіршення фінансового стану, що, у свою чергу, вплинуло на можливість своєчасного звернення до нотаріуса. Крім того, на території України розпочалося повномасштабне вторгнення, що суттєво вплинуло на можливість позивача вирішувати юридичні питання. Після покращення матеріального становища та стабілізації безпекової ситуації, позивач звернулася до приватного нотаріуса, тобто вже після спливу строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час заведення спадкової справи) нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах склалася неоднозначна практики щодо визнання поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини такої обставини, як незнання спадкоємця про наявність заповіту.

Так, у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 357/10080/22, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22, від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22, від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21, Верховний Суд визнає цю обставину поважною причиною для пропуску строку для прийняття спадщини. Тоді як у постановах від 22 лютого 2024 року у справі № 755/1886/22, від 26 січня 2022 року у справі № 525/1067/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 522/17925/16 Верховний Суд зазначає, що дана обставина не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

За таких обставин, суд вважає, що при вирішенні питання щодо визнання цієї обставини поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, слід враховувати інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

На переконання суду, при вирішенні даного питання ключовим є встановлення того, чи були у позивача, до ознайомлення зі змістом заповіту, будь-які інші підстави для звернення до нотаріуса протягом шести місяців із заявою про прийняття спадщини, зокрема за законом.

У справі, що розглядається, позивач не була спадкоємцем за законом будь-якої черги, оскільки не мала зі спадкодавцем родинних відносин, не проживала з нею протягом п`яти років, а тому не мала жодних підстав для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом протягом встановленого законом шестимісячного строку. Судом встановлено, ніхто з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався, тому розшук спадкоємця за заповітом нотаріусом у встановленому законом порядку, зокрема, через повідомлення у засобах масової інформації не здійснювався.

Суд враховує, що свобода заповіту є фундаментальним принципом спадкового права.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності особи з існуванням заповіту вказано зокрема у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19, від 15 квітня 2021 року в справі № 591/1271/18, від 26 липня 2021 року в справі 405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року в справі 643/13260/19, від 08 червня 2023 року у справі № 585/2163/22.

Вочевидь склавши заповіт на користь позивача у 2022 року році та не змінивши і не скасувавши його до моменту смерті у 2024 році, ОСОБА_4 чітко висловила свою волю щодо розпорядження належним їй майном.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 357/10080/22.

Також згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17ц, підлягає врахуванню при вирішенні спору та обставина, що часовий проміжок між закінченням строку для прийняття спадщини та подачею відповідної заяви про прийняття спадщини є незначним, складає менше одного календарного місяця.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставин справи, виходячи з принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд визнає поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 .

Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та визначення позивачу додаткового строку 3 місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Керуючись ст. 4, 12, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кравченко Олександр Олександрович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , строком в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Шишкін