Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №185/11997/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3703/26 Справа № 185/11997/25 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Макарова М.О., Свистунової О.В.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року у складі судді Головіна В.О. у цивільній справі № 185/11997/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи — ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Павлоградської міської ради, про зміну опікуна, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, визначивши заінтересованими особами ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Павлоградської міської ради, в якій просив замінити опікуна над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рішенням Артемівського міського суду Донецької області від 26 червня 2002 року визнаний недієздатним, в рішенням Артемівської міської ради від 07 серпня 2002 року призначено над ним опіку його матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 померла, на нього. Такі обставини стали підставою для звернення заявника до суду, враховуючи, що заявник спільно проживає з недієздатним ОСОБА_2 , який не може самостійно себе обслуговувати та потребує опіки, вони є внутрішньо переміщеними особами та мешкають у модульному містечку для таких осіб у м. Павлограді.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено з підстав ненадання заявником належно оформленого рішення суду про визнання ОСОБА_2 недієздатним, а надана копія судового рішення є нечитабельною, при цьому заявник не міг пояснити яким саме судом видано таке рішення та коли. Крім цього заявником не доведено, що він перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 та має можливість виконувати обов`язки опікуна над ним (а.с. 37,38).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у січні 2026 року подав апеляційну скаргу (а.с. 41,42), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви та призначити його опікуном над ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю попереднього опікуна.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не рахував наявності судового рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним, як і не взяв до уваги рішення ради, що міститься в матеріалах справи, яким призначався опікун ОСОБА_2 - його мати ОСОБА_3 , формально підійшовши до вирішення справи. Також скаржник зазначає, що недоведеність родинних відносин між ним та недієздатним не може бути підставою для відмови у задоволенні призначення опікуна, а спільне проживання разом є доведеним довідками ВПО, що містяться в матеріалах справи. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги наявність в матеріалах справи підтвердження того, що батько заявника, який є рідним братом недієздатного ОСОБА_2 , за своїм станом здоров`я не може бути опікуном та виконувати такі обов`язки, а інших близьких родичів немає, які б могли здійснювати опіку.

Інші учасники справи, не скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву не перешкоджає перегляду судового рішення та розгляду апеляційної скарги по суті вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового судового рішення із задоволенням вимог заяви ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності належними письмовими доказами таких вимог.

Однак, при розгляді апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року ухвалене у складі одноосібного головування судді Головіна В.О., що міститься в матеріалах справи.

Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2025 року у справі №727/5306/24, відступлено від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2024 року у справі №760/16466/23 щодо розгляду справи про призначення заявника опікуном недієздатної особи суддею одноосібно.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у контексті дотримання конвенційного принципу «суду, встановленого законом» дотримується позиції, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування «суду», а й на склад колегії у кожній справі (рішення від 04 травня 2000 року у справі «Buscarini v. San Marino», заява № 31657/96); фраза «встановлений законом» охоплює не тільки законодавство, що стосується установи і юрисдикції трибуналу, але і склад суду у кожній справі (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Lavents v. Latvia», заява № 58442/00, пункт 114; від 02 квітня 2013 року у справі «Momcilovic v. Serbia», заява № 23103/07, пункт 29; від 21 червня 2016 року у справі «Ignat v. Romania», заява № 58613/08, пункт 22); фраза «встановлений законом» також охоплює питання дотримання судом особливих правил, що регулюють його діяльність (рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 і № 29465/04, пункт 24).

У випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді (частина друга статті 34 ЦПК України).

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).

У випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої статті 293 ЦПК України, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних (частина четверта статті 293 ЦПК України).

Об`єднана палата зауважує, що законодавець поряд із загальним правилом про одноособовий розгляд цивільних справ у суді першої інстанції передбачив особливі правила формування складу суду для розгляду певних категорій справ окремого провадження, зокрема, щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, а саме у складі одного судді і двох присяжних.

Під час вирішення питання про встановлення недієздатності особи суд одночасно вирішує питання про встановлення опіки і призначення їй опікуна (за поданням органу опіки та піклування), а склад суду з розгляду такої категорії справ одноособово змінився на визначення суду у складі одного судді та двох присяжних. Проте суд, установивши наявність підстав для визнання фізичної особи недієздатною, може не визначитися із питанням встановлення опіки та призначення опікуна в єдиному провадженні, зокрема з огляду на невідповідність подання органу опіки та піклування вимогам закону щодо його обґрунтованості, змісту та процесуальної форми. Законодавством не передбачено, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.

Питання встановлення опіки і призначення опікуна, як і питання зміни чи звільнення опікуна, є похідними у справах про визнання особи недієздатною, а їх вирішення у наступному судовому процесі після вирішення питання про недієздатність фізичної особи не свідчить про те, що вони стосуються окремого факту, а є наслідком вирішення питання про недієздатність. Більше того, заява про призначення заявника опікуном в іншому судовому процесі може розглядатися, лише якщо суд вже встановив недієздатність фізичної особи, щодо якої ініціюється питання опіки. Встановлення опіки і призначення опікуна, які ініційовані та розглядаються після вирішення питання про недієздатність фізичної особи, є по суті продовженням незавершеної процедури визнання недієздатною фізичної особи, яка потребує особливого захисту та опіки з боку іншої особи/закладу, а їх вирішення в іншому судовому процесі не впливає на правила визначення складу суду.

Норми процесуального права, які визначають порядок розгляду судом питань про призначення, зміну, звільнення від виконання обов`язків опікуна (частина друга статті 300 ЦПК України), розміщені у главі 2 розділу IV ЦПК України, щодо якої у взаємозв`язку і з положеннями пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України існує безальтернативний припис, передбачений частиною четвертою статті 293 ЦПК України, про розгляд таких справ саме колегіальним складом суду (один суддя і двоє присяжних), та не передбачено диференційованого підходу щодо формулювання складу суду залежно від специфіки питання, яке є предметом судового розгляду відповідно до статті 300 ЦПК України. Таке тлумачення змісту частини другої статті 300 ЦПК України та пункту 1 частини другої статті 293 ЦПК України з огляду на специфіку спірних правовідносин та їх соціальну важливість відповідає принципам справедливості, розумності та узгоджується з положеннями Конвенції, зокрема пунктом 1 статті 6. Тому до вимог про встановлення опіки і призначення опікуна, як і про його заміну чи звільнення, що вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, має застосовуватися правило визначення складу суду, передбачене у пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України щодо вимоги про визнання фізичної особи недієздатною.

Вимоги про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна, які вирішуються після вирішення вимоги про визнання фізичної особи недієздатною в іншому судовому процесі, підлягають розгляду судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних.

Ухвалюючи судове рішення 19 грудня 2025 року, коли вже така судова практика існувала, суд першої інстанції наведених вище приписів Верховного Суду та роз`яснення пов`язаності вимог про визнання особи недієздатною та призначення опікуна, що можуть розглядатись і в різних судових справах, однак одним і тим же повноважним складом суду, тобто суддею та двома присяжними, не врахував, припустившись помилки та розглянувши неповноважним складом суду дану справу, що є безумовною підставою для його скасування та ухвалення нового рішення у справі.

За положеннями п.1 ч.3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку про обов`язкове скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року з цих підстав та необхідності розгляду апеляційною інстанцією вимог ОСОБА_1 по їх суті.

Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 , згідно довідки серії И-73 №851806 від 13 вересня 1976 року, є особою з інвалідністю першої групи з дитинства, потребує догляду.

Довідкою МСЕК від 12 серпня 2011 року підтверджена група інвалідності та потреба в сторонньому догляді.

Рішенням Артемівської міської ради від 07 серпня 2002 року №631 ОСОБА_2 , 1959 року народження, була призначена опікуном над недієздатним сином ОСОБА_3 ..

В цьому рішенні міської ради зазначено, що ОСОБА_2 згідно рішення Артемівського міського суду від 26 червня 2002 року (справа №2-1994-2002р) хворіє на розумову відсталість з вираженим тетрапарезом, визнаний недієздатним.

Матеріали справи також містять копію такого судового рішення, хоча і досить нерозбірливу, однак з чіткою печаткою суду та підписом уповноваженої особи для завірення такої копії.

Колегія суддів, приймаючи доводи скаржника, вважає доведеним визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним по суду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 опікун недієздатного ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 24 липня 2025 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно подання Виконавчого комітету Павлоградської міської ради №3845/0/2-25 від 05 грудня 2025 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікуном над дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданні також зазначено, що з метою встановлення факту здійснення догляду ОСОБА_1 за дядьком ОСОБА_2 представниками опікунської ради здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом з племінником ОСОБА_1 у модульному містечку, кімната з усіма комунальними зручностями, забезпечений доглядом, є усі засоби для повноцінного проживання.

Також спільне проживання доведено заявником довідками ВПО на ім`я ОСОБА_1 за №1216-5003050134 від 27 листопада 2023 року та на ім`я ОСОБА_2 за №1216-5002533513 від 25 січня 2023 року, якого на той час супроводжувала його мати ОСОБА_3 , де також зазначена спільна їх адреса проживання у м. Павлограді, як переселенців з м. Бахмута Донецької області.

Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Положеннями ст. 63 ЦК України закріплено, зокрема, що опікун або піклувальник призначаються з урахуванням можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке має відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, бути подане в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування повинен якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016 наведено, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або повністю не можуть самостійно на власний розсуд реалізувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння: недієздатним особам мають надаватись правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод.

У ч.2-5 ст. 63 ЦК України визначено, до опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах із підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Колегія суддів вважає доведеним заявником той факт, що у нього з підопічним склались спільні сімейні стосунки на тлі спільного проживання за однією адресою у м. Павлограді, ведення спільного побуту, створення усіх умов для спільного проживання, наявного догляду заявником недієздатного ОСОБА_2 , що встановлено і опікунською радою виконкому.

За таких обставин, приймаючи повністю доводи апеляційної скарги до уваги, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду від 19 грудня 2025 року постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення вимог заявника.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2025 року — скасувати та ухвалити нове рішення.

Вимоги заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи — ОСОБА_2 , Органі опіки та піклування при виконавчому комітеті Павлоградської міської ради, про зміну опікуна — задовольнити.

Замінити опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 його опікуна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначивши опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “17” березня 2026 року.

Повний текст постанови складено “25” березня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.О.Макаров

О.В.Свистунова