Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №335/9480/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 335/9480/25 2/335/863/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 поданою через представника - адвоката Сердюченка Володимира Володимировича до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом поданим через представника - адвоката Сердюченка В.В. до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 455 537,20 грн., витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 25.05.2025 о 20 год. 25 хв. в м.Запоріжжя, просп. Маяковського 24 А, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Audi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці маневру виконуючи маневр розвороту не переконався в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем ВМW540, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 23.06.2025 у справі №335/5461/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень.

Далі зазначили, що згідно звіту про оцінку колісного транспортного засобу BMW540, державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 20.06.2025 ТОВ «Автогазпромсервіс», вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 615 376,20 грн.

Розмір матеріального збитку в результаті його пошкодження в сумі 381 180,32 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, - розраховано виключно для здійснення розрахунку страхової виплати.

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Audi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу №224602854 від 07.11.2024.

Страховиком 09.07.2025 було виплачено потерпілому ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. (в межах повного ліміту відповідальності страховика).

Таким чином, розмір невідшкодованої суми шкоди становить 455 376, 20 грн. (розрахунок: 615 376,20 грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля до стану, який існував до ДТП - 160 000,00 грн. страхового відшкодування = 455 376,20 грн.).

04.09.2025 з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову претензію з вимогою про добровільне відшкодування завданої шкоди у розмірі різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту та отриманою страховою виплатою. Претензія містила усі необхідні обґрунтування і підтверджуючі документи. Проте, станом на час звернення з цим позовом, відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на відновлення порушених прав позивача. Така поведінка, на думку позивача, свідчить про відверте ігнорування законного права потерпілої сторони на компенсацію шкоди, що в свою чергу змусило позивача звернутися до суду за захистом свого права та відновленням справедливості у передбачений законом спосіб.

Позивач та його представник адвокат Сердюченко В.В. у судове засідання не з`явились, через канцелярію суду надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судове засідання двічі не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямст.280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.05.2025 о 20 год. 25 хв. в м. Запоріжжі, пр. Маяковського 24 А, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Audi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпеці маневру виконуючи маневр розвороту не переконався в безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем «ВМW540», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, чим порушив п.10.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в`їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно постанови Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 25 червня 2025 по справі № 335/5461/25 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 , його дії кваліфіковані за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується дослідженими матеріалами справи, а саме зазначеною постановою суду.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої протиправними діями відповідача, транспортний засіб марки «ВМW540», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є позивач, отримав механічні пошкодження, через що йому завдано збитків у розмірі 615 376,20 грн.. Розмір збитків, яких завдано позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої протиправними діями відповідача, підтверджується звітом про оцінку колісного транспортного засобу «BMW540», державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 20.06.2025 ТОВ «Автогазпромсервіс».

Так, відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 20/25 від 20.06.2025, складеного оцінювачем Кудіним О.П. щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «BMW540», державний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, становить 615 376,20 грн..

Як вже зазначалося, то внаслідок ДТП автомобіль «BMW540», державний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, які призвели до матеріальних збитків власника.

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «Audi А6», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», згідно полісу №224602854 від 07.11.2024.

Страховиком 09.07.2025 було виплачено потерпілому ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 160 000,00 грн. (в межах повного ліміту відповідальності страховика).

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6- 691цс15 зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

Таким чином, розмір невідшкодованої суми шкоди становить 455 376, 20 грн. (розрахунок: 615 376,20 грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля до стану, який існував до ДТП - 160 000,00 грн. страхового відшкодування = 455 376,20 грн.).

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 3720-ІХ від 21.05.2024 (далі - Закон), який набрав чинності 20.06.2024 та введений в дію 01.01.2025, та підлягає застосуванню на час дорожньо-транспортної події, страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Частина 1 ст. 18 Закону визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 26 Закону розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.

Стаття 27 цього Закону регламентує положення щодо страхової (регламентної) виплати у разі пошкодження транспортного засобу. Так, згідно з ч. 1 цієї статті страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із: 1) відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті; 2) евакуацією (доставкою) транспортного засобу в межах 150 кілометрів (якщо інша відстань не погоджена між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою) від місця дорожньо-транспортної пригоди на території України до місця проживання потерпілої особи або до місця стоянки на території України, або до місця здійснення відновлювального ремонту на території України, а також від місця проживання потерпілої особи або місця стоянки на території України до місця здійснення відновлювального ремонту на території України; 3) оплатою послуг стоянки, якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно перемістити на стоянку, але не більше ніж до дати отримання страхової виплати.

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті. Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу (ч.ч.2,3 ст. 27 Закону).

04.09.2025 з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову претензію з вимогою про добровільне відшкодування завданої шкоди у розмірі різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту та отриманою страховою виплатою. Претензія містила усі необхідні обґрунтування і підтверджуючі документи. Проте, станом на час розгляду справи, відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на відновлення порушених прав позивача. Така поведінка, на переконання суду, свідчить про відверте ігнорування законного права потерпілої сторони на компенсацію шкоди, що в свою чергу змусило позивача звернутися до суду за захистом свого права та відновленням справедливості у передбачений законом спосіб.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

В силу ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.1194 Цивільного Кодексу України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням). Верховний Суд у постановах від 16.12.2020 року по справі № 462/1696/15-ц та по справі № 757/13525/18-ц з врахуванням позиції Верховної Палати Верховного Суду зазначив наступне: обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика. Якщо потерпілому недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі №522/15636/16-ц зазначив, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.

Подібні за змістом висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №344/3008/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19, від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18, від 16 лютого 2022 року у справі №709/370/20, від 21 вересня 2022 року у справі №486/716/20.

Тобто, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Системний аналіз статей 22, 1192, 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, тобто фактичною шкодою в розумінні ст. 1194 ЦК України, є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Так, вартість відновлювального ремонту автомобіля до стану, який існував до ДТП становить 615 376,20 грн. Сума страхового відшкодування складає 160 000,00 грн.

Отже, розмір невідшкодованої суми шкоди становить 455 376,20 грн. (розрахунок: 615 376,20-160 000,00=4555376,20 грн.).

Оскільки вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW540», державний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , підтверджена належним чином, вважаю, що саме з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню грошові кошти, необхідні для відновлення пошкодженого автомобілю.

Зі свого боку відповідач до суду відзиву на позовну заяву не надавав, доказів на спростування доводів позивача не подавав, про невірність розрахунку розміру вішкодування не повідомляв.

Таким чином, суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно позовної заяви представником позивача адвокатом Сердюченком В.В. вказано, що орієнтовна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язана з розглядом справи у суді, які останній поніс і які очікував понести у зв`язку із розглядом справи, дорівнює 25 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи в цій частині, суд приходить до наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В позовній заяві було зазначено про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який складав 25 000,00 грн., докази щодо яких зобов`язувалися надати в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України, зокрема акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги.

Так, до позовної заяви представником позивача було надано копію договору про надання правової допомоги від 01.09.2025 укладеного між адвокатом Сердюченком В.В. та Гусаком Д.А., ордер серії АР № 1262685 від 04.09.2025 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001404 від 02.10.2017.

Заяву в порядку визначеному ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача сформульовано у позові. При цьому в позові зазначено, що докази наявності витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану з розглядом справи у суді, у зазначеному розмірі буде надано та зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги. Тому, питання щодо стягнення таких витрат з відповідача судом не вирішувалося.

З огляду на викладене, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв`язку їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3643,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81-82, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Сердюченка Володимира Володимировича до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою реєстрації мімця перебування як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 455 376 (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч триста сімдесят шість) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою реєстрації мімця перебування як внутрішньо переміщена особа: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , суму судового збору в розмірі 3 643 (три тисячі шістсот сорок три) гривні 00 копійок.

Копію заочного рішення надіслати сторонам в порядку, передбаченому ст.272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо після набрання заочним рішенням суду законної сили зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2026.

Суддя: О.О. Романько