Рішення від 24 березня 2026 р. у справі №619/962/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/962/26

провадження № 2/619/972/26

Рішення

іменем України

25 березня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 619/962/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представниця позивача: Донцова Є.О.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

АТ «ПУМБ» у системі «Електронний суд» 12.02.2026 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 30840,21 грн. У обґрунтування позову зазначено, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори, а саме: 04.05.2018 кредитний договір №2001029883901, за яким позичальнику видано кредит у сумі 17365.56 грн., 16.09.2019 кредитний договір №1001405801601, за яким позичальнику видано кредит у сумі 3000,00 грн.; 26.06.2020 кредитний договір №1001619180901, за яким позичальнику видано кредит у сумі 1094,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 24.11.2025 склала: по кредитному договору від 04.05.2018 № 2001029883901 – 26596,85 грн, з яких: 17365.56 грн – заборгованість за кредитом; 9231.29 грн – заборгованість за процентами; по кредитному договору від 16.09.2019 № 1001405801601- 2791,96 грн, з яких: 1625,05 грн – заборгованість за кредитом; 0,72 грн – заборгованість за процентами; 1166,19 грн – заборгованість за комісією; по кредитному договору від 26.06.2020 № 1001619180901- 1451,40 грн, з яких: 957,23 грн – заборгованість за кредитом; 0,37 грн – заборгованість за процентами; 493,80 грн – заборгованість за комісією. Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 24.11.2025 склала 30840.21 грн.

Відповідачем до суду надано відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що банк зобов`язаний забезпечити наявність кредитної справи за кожним кредитним активом, яка має містити повний перелік документів, що підтверджують кредитну операцію. Цей склад документів є обов`язковим для забезпечення прозорості, дотримання вимог банківської таємниці та належного нагляду. Однак, матеріали кредитної справи не містять «ПУБЛІЧНУ ПРОПОЗИЦІЮ АТ «ПУМБ» НА УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ КОМПЛЕКСНОГО БАНКІВСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ», актуальну на момент укладання Кредитного договору №2001029883901 від 04.05.2018, а містять тільки Заяву № 2001029883901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04.05.2018 і паспорт споживчого кредиту від 04.05.2018. Таким чином, неможливо переконатися у правильності нарахування відсотків на тіло кредиту. Перелік діючих тарифів мають таку ж юридичну силу, як і сама Заява на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Вважаю безпідставними заявлені в позові відсотки за Заявою № 2001029883901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04.05.2018, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи на які посилається Позивач у позовній заяві, Відповідачем ознайомлені та узгоджені з ними, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Позивач не надав до суду первинних документів які б підтвердили факт видачі кредиту, суму виданого кредиту та дату видачі кредиту, відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №2001029883901 від 04.05.2018. Також, не може бути належними та достовірними доказами Заяви № 1001619180901, №1001405801601, №2001029883901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та Паспорта споживчих кредитів від 26.06.2020, 16.09.2019, 04.05.2018, так як вони подані до суду з порушенням ч.2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до положень якої, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Також, не може бути визнаний в якості належного та достовірного доказу розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 2001029883901 від 04.05.2018, Кредитним договором № 1001405801601 від 16.09.2019, Кредитним договором № 1001619180901 від 26.06.2020, так як вони подані до суду з порушенням ч. 2 ст. 95 ЦПК України, а саме розрахунки заборгованості сформовані представником Позивача і не є первинним документом бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним повідомленням стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (фінансової установи), оскільки не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також вважає безпідставними вимоги в частині комісії, оскільки несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо питання за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення. Встановивши в Умовах обов`язок щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту Банк не зазначив про те, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. За змістом підписаних сторонами Заяв приєднання до Кредитних договорів: № 2001029883901 від 04.05.2018р, № 1001405801601 від 16.09.2019, №1001619180901 від 26.06.2020, розмір щомісячної комісії не пов`язується із реальним обсягом (кількістю) наданих банком послуг, при цьому у заяві відсутні домовленості щодо переліку, якості, кількості, обсягу, частоти надання послуг із обслуговування кредитної заборгованості, за яку передбачено комісію.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, 16.02.2026 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 2341437 щодо місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою суду від 17.02.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 25.03.2026.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, матеріали справи містять заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, зазначивши у відзиві, що розгляд справи просить здійснити за його відсутності, врахувавши заперечення, викладені у відзиві.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_1 04.05.2018 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №2001029883901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій підтвердив, що він приймає публічну пропозицію банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі- ДКБО), яка розміщена на сайті банку в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що він може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, у тому числі через Дистанційні канали обслуговування. Кредитний ліміт в сумі 3000,00 грн; реальна річна процентна ставка складає 59,58%; орієнтована загальна вартість кредиту для споживача з весь строк кредитування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) – 3768,85 грн (а.с. 7).

ОСОБА_1 було підписано наданий 04.05.2018 АТ «ПУМБ» паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого, сума/ліміт кредиту становить 3000,00 грн; кредит надано строком на 12 місяців, зі спливом якого продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін на загальні споживчі цілі, у тому числі для плати за договором страхування; процента ставка (відсотків річних) 59,58% тип процентної ставки – фіксована; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживачів за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії) 3768,85 грн (а.с. 8).

Крім того, ОСОБА_1 16.09.2019 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №1001405801601 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій підтвердив, що він приймає публічну пропозицію банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі- ДКБО), яка розміщена на сайті банку в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що він може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, у тому числі через Дистанційні канали обслуговування. Сума кредиту – 3000,00 грн, розмір комісії за обслуговування–2,99%. Розмір процентної ставки 0,01%. Розмір початкового платежу за товар – 0,00 грн. Строк – 24 місяці (а.с. 8).

ОСОБА_1 було підписано наданий 16.09.2019 АТ «ПУМБ» паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого, сума/ліміт кредиту становить 3000,00 грн; кредит надано строком на 24 місяці; тип процентної ставки – фіксована; реальна річна процента ставка, відсотків річних – 76,8838%, розмір комісії за обслуговування–2,99% (зворот а.с. 8).

Крім того, ОСОБА_1 26.06.2020 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №1001619180901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, у якій підтвердив, що він приймає публічну пропозицію банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі- ДКБО), яка розміщена на сайті банку в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що він може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, у тому числі через Дистанційні канали обслуговування. Сума кредиту – 1094,00 грн, розмір комісії за обслуговування–2,99%. Розмір процентної ставки 0,01%. Розмір початкового платежу за товар – 0,00 грн. Строк – 24 місяці (а.с. 7).

ОСОБА_1 було підписано наданий 26.06.2020 АТ «ПУМБ» паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого, сума/ліміт кредиту становить 1094,00 грн; кредит надано строком на 24 місяці; тип процентної ставки – фіксована; реальна річна процента ставка, відсотків річних – 76,8838%, розмір комісії за обслуговування–2,99% (зворот а.с. 7).

Свої зобов`язання за кредитними договорами №1001405801601 від 16.09.2019, №1001619180901 від 26.06.2020 АТ «ПУМБ» виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договорами, що підтверджується платіжними інструкціями N TR.37656269.110395.8810 від "16" вересня 2019 на суму 3000,00 грн. (Призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1001405801601 від 16/09/2019 за позикою ОСОБА_1 ), та «ПЛАТІЖНА ІНСТРУКЦІЯ N TR.42684888.34169.8810 від "26" червня 2020 р на суму 1094,00 грн. (Призначення платежу: надання кредитних коштів за договором № 1001619180901 від 26/06/2020 (а.с. 11).

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 04.05.2018 №2001029883901 вбачається, що заборгованість становить - 26596.85 грн, з яких: 17365.56 грн – заборгованість за кредитом; 9231.29 грн – заборгованість процентами (зворот а.с. 12).

Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором від 16.09.2019 №1001405801601 становить 2791,96 грн., з яких: 1625,05 грн – заборгованість за кредитом; 0,72 грн – заборгованість за процентами; 1166,19 грн – заборгованість за комісією (зворот а.с. 11).

Крім того, із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 26.06.2020 №1001619180901 встановлено, що заборгованість становить 1451,40 грн, з яких: 957,23 грн – заборгованість за кредитом; 0,37 грн. – заборгованість за процентами; 493,80 грн. – заборгованість за комісією (а.с. 12).

Доказів на спростування вказаних розрахунків, відповідачем не надано.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по комісії в сумі 1659,99 грн за кредитними договорами №1001405801601 від 16.09.2019 та №1001619180901 від 26.06.2020, з огляду на те, що умова заяви №1001405801601 від 16.09.2019 та заяви №1001619180901 від 26.06.2020 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб про покладання на відповідача обов`язку зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною.

Як передбачено п. 4 Заяви, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості (далі – комісія) - 2,99 %.

Так, відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Установлено, що умовами кредитних договорів № 1001405801601 від 16.09.2019 та № 1001619180901 від 26.06.2020, зокрема заявами про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, передбачена необхідність сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Як передбачено ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 постанови у справі №496/3134/19).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі №363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 450/126/20 сформулював правовий висновок про те, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Розрахунково-касове обслуговування є однією з базових операцій банків. Будь яка операція - і пасивна, і активна, і надання послуг - неминуче супроводжується здійсненням платежу, отже - розрахунковим чи касовим обслуговуванням відповідного клієнта. Причому виконання таких операцій виконуються за дорученням клієнтів, яких банки здійснюють платежі, чи касові операції.

Банки на договірній основі здійснюють розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконують їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків, за що стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди.

Отже, касове обслуговування - це сукупність банківських операцій з прийняття готівкових коштів від клієнтів і зарахування їх на відповідні банківські рахунки та видачі з клієнтських рахунків через касу банку готівкових коштів згідно з розпорядженням клієнтів на цілі, передбачені чинним законодавством. Касові операції виконуються відповідно до інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку позикодавець може отримувати будь-яку плату чи винагороду.

Позикодавець не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договорів щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються банком за таку плату.

Суд зазначає, що суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку позичальника їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Щодо доводів відповідача стосовно недоведеності розрахунків позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 12 та ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Надання розрахунку заборгованості саме по собі є належним способом обґрунтування вимог, якщо він містить інформацію про суму основного боргу, період користування кредитом, процентну ставку, порядок нарахування.

Відповідач, заперечуючи правильність розрахунку, не подав альтернативного розрахунку та не надав доказів неправомірності конкретних нарахувань.

Посилання на відсутність первинних бухгалтерських документів є формальним, якщо такі документи не є обов`язковими для підтвердження саме цивільно-правових відносин між сторонами, що виникли з кредитного договору. Предметом доказування у даній справі є наявність зобов`язання, факт його невиконання та розмір заборгованості.

З позовом про визнання недійсним Договорів комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001029883901 від 04.05.2018, №1001405801601 від 16.09.2019, №1001619180901 від 26.06.2020 ОСОБА_1 до суду не звертався, розмір заборгованості, визначений Банком, відповідач, у встановленому законом порядку, не спростував.

Виписка/особовий рахунок свідчить про те, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (а.с. 13-14).

АТ «ПУМБ» направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була (а.с. 10).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 29180,22 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «ПУМБ» підлягають задоволенню частково (94,61%), то розмір сплаченого судового збору при зверненні до суду (2662,40 грн) з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 2518,89 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитними договорами №2001029883901 від 04.05.2018, №1001405801601 від 16.09.2019, №1001619180901 від 26.06.2020 у розмірі 29180,22 грн (двадцять дев`ять тисяч сто вісімдесят гривень 22 копійки).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2518,89 грн (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 89 копійок).

Надіслати учасникам справи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4,

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко