Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №401/1284/25 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

16.03.2026

Справа № 401/1284/25

Провадження № 2/401/124/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючий суддя - Андріянова С.М.

за участю секретаря судового засідання – Філоненко Д.О.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – Денисенко В.В.

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2025 року представник позивача, адвокат Денисенко В.В. звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 , стягнення з позивача на користь відповідача грошової компенсації вартості її частини квартири в розмірі 139 885 грн. 84 коп. та визнати за позивачем право власності на частину вказаної квартири. Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору у розмірі 1394 грн. 00 коп.

Обгрунтовано позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі вона зареєстрована та постійно проживає. Власником іншої частини вказаної квартири є ОСОБА_2 , яка набула право власності на підставі договору дарування від 27.11.2023 року. Вказаним договором дарування визначено, що вартість дарованої частки квартири становить 139 885 грн. 84 коп. 28 листопада 2023 року ОСОБА_2 зареєструвала у даній квартирі своє місце проживання та її малолітньої доньки. Позивач вважає, що спільне володіння та користування квартирою є неможливим, оскільки квартира є неподільною річчю, виділити частки в натурі неможливо, відповідач та її дитина мають інше житло, де вони фактично проживають на даний час. А тому припинення права власності її частки не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки відповідач витрат на утримання квартири не несла. Спільне володіння і користування майном є неможливим, оскільки з самого початку набуття відповідачем права власності на спірну квартиру, між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виникли спірні та неприязні відносини щодо права та порядку користування спірною квартирою, про що свідчить рішення Світловодського міськрайонного суду від 04 квітня 2023 року у справі про вселення та встановлення порядку користування спільним житлом, стягнення моральної шкоди, примусове виконання рішення суду державним виконавцем та наявний спір, який розглядається судом про стягнення витрат на оплату комунальних послуг. Відповідач жодного дня у спірній квартирі не жила, оскільки разом із сім`єю живе у квартирі свого чоловіка ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . 27 квітня 2025 року ОСОБА_2 було надано ОСОБА_1 нотаріальну заяву в якій відповідач пропонує позивачу придбати її частку квартири за 400 000 грн. Вказаний факт підтверджує те, що ОСОБА_2 з самого моменту набуття права власності не мала та не має бажання проживати разом з ОСОБА_1 у спірній квартирі.

Разом з позовом до суду, представник позивача подав також заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження на спірне майно.

Ухвалою суду від 30 квітня 2025 року вищевказану заяву задоволено та накладено заборону вчиняти будь-які дії щодо відчуження частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Ухвалою від 01 травня 2025 року відкрито провадження у справі.

06 червня 2025 року представник відповідача, адвокат Міщенко А.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Відзив обгрунтовує тим, що сторони у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , де кожному належить по частині квартири. Тобто, частка ОСОБА_2 не є незначною, і відповідно не може бути підставою припинення її права власності на квартиру. Дійсно квартира не може бути поділена шляхом відокремлення кожному із співвласників по частці, проте рішенням суду встановлено порядок користування приміщенням спірної квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 виділено в користування житлову кімнату площею 12,1 кв.м. з лоджією площею 2,9 кв.м., а також вбудовану шафу площею 0,8 кв.м., а ОСОБА_1 виділено у користування житлову кімнату площею 15,8 кв.м.; кухню, вбиральню, ванну кімнату та коридор залишили у спільному користуванні співвласників. Права ОСОБА_1 у даному випадку ніяким чином не порушуються, оскільки на даний час вона проживає у вказаній квартирі одноособово. ОСОБА_2 вона навіть не бачить. Навіть при фактичному проживанні відповідача в цій квартирі перешкоди для спільного користування нею відсутні. Посилання на неприязні відносини між сторонами не можуть бути підставою для припинення права власності. До того ж, з боку ОСОБА_2 до ОСОБА_1 жодної неприязні немає. У разі припинення права власності ОСОБА_2 на частку спірної квартири, остання зазнає істотної шкоди, оскільки іншого житла на праві власності вона не має. Щодо визначеної позивачкою суми компенсації за частку спірної квартири, то відповідач повністю заперечує. Оскільки, вважає за можливе припинення її права власності в розрахунку із дійсної ринкової вартості квартири на день звернення з позовом до суду, а не суми вказаної в договорі дарування, яку вони з дарувальником визначали самостійно. Також звертає увагу суду на те, що позивач свої інтереси ставить значно вище відповідача. Оскільки, коли ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_1 викупити у позивача її частку квартири за суму 139 885 грн. 84 коп., то вона відмовилася.

23 вересня 2025 року представник позивача ОСОБА_5 подав до суду заяву про відвід головуючого судді Волошиної Н.Л.

Ухвалою від 23 вересня 2025 року вищевказану заяву задоволено та передано справу до канцелярії суду, для визначення складу суду у порядку встановленому ст.33 ЦПК України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2025 року, головуючим суддею у справі визначено суддю Андріянову С.М.

Ухвалою від 29 вересня 2025 року прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 25 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

09 січня 2026 року представник відповідача подав до суду клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Відділ у справах дітей Світловодської міської ради.

Постановленою на місці ухвалою суду в судовому засіданні 14 січня 2026 року, в задоволенні вказаного клопотання відмовлено повністю.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що у вказаній квартирі вона проживає вже 20 років. В 2008 році вона уклала шлюб з ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 подарував їй частину вказаної квартири. Інша частина квартири по заповіту, після смерті дружини ОСОБА_6 , перейшла доньці чоловіка – ОСОБА_7 , яка фактично живе в Києві. В листопаді 2023 році чоловік помер. Вона говорила ОСОБА_7 , що готова віддати гроші за її частку квартири в розмірі 5 тисяч доларів США, проте через 9 днів після смерті чоловіка, ОСОБА_8 привела невістку своєї подруги, у якої на руках вже був договір дарування частки квартири. Більше ОСОБА_8 вона не бачила. Суму 139 885 грн. 84 коп. вказувала у позові і вносила на депозит суду виходячи з вартості квартири вказаної у договорі дарування від 27 листопада 2023 року. Проте, ОСОБА_2 бажає отримати компенсацію таку, щоб вона купила 1-кімнатну квартиру в м.Світловодську. Кожного разу сума піднімалася, а перед подачею позову їй озвучили суму 400 000 грн. Відповідач в квартирі не жила, оскільки живе з донькою і чоловіком в іншій квартирі, але має доступ до спірної квартири, має екземпляр ключів, і її кімната виділена за рішенням суду знаходиться під замком. На її думку, оскільки відповідач не понесла витрат на придбання частини квартири, поліпшення умов житла, то квартира не підлягає ринковій оцінці і достатньо взяти вартість квартири вказану в договорі дарування від 27 листопада 2023 року.

Представник позивача, адвокат Денисенко В.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю виходячи з підстав та обставин вказаних у позові.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог повністю та пояснила, що 27 листопада 2023 року її знайома ОСОБА_9 подарувала їй частину спірної квартири. В той же день вона прийшла з чоловіком та ОСОБА_8 , оглянули квартиру. ОСОБА_1 їй родичкою чи знайомою не являється, проте вона є співвласником іншої частини квартири. Наступного дня вона зареєструвала своє місце проживання у вказаній квартирі, разом зі своєю малолітньою донькою. Наразі вона у квартирі не проживає та ніколи там не проживала, оскільки живе у квартирі свого чоловіка. Іншого житла на праві власності, окрім цієї частини спірної квартири, вона не має. Якщо виникне необхідність, то вона готова перейти жити до спірної квартири. Неприязних відносин до позивача вона не має. Вона пропонувала ОСОБА_1 викупити її частку за 400 000 грн., щоб мати можливість купити 1-кімнатну квартиру в м.Світловодськ для дитини, проте остання не погодилася та звернулася з даним позовом до суду. За рішенням суду визначено порядок користування квартирою для неї та ОСОБА_1 , проте свою кімнату вона закрила, інколи навідується туди, має доступ до житла та сплачує за сміття, домофон та внески до ОСББ.

Представник відповідача, адвокат Міщенко А.М. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог повністю та надав пояснення, які є аналогічними тим, що вказані у відзиві.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою позивача. ОСОБА_2 перший раз вона побачила в червні 2024 року, коли зламували двері в спірній квартирі, разом з державним виконавцем, поліцією і т.д. ОСОБА_2 в квартиру не заселялася. Вони в січні 2024 року говорили з нею по телефону, що заяву забере вона, якщо їй виплатять суму таку, щоб вона купила квартиру своїй доньці. Її кімната зачинена на замок. Вони пропонували їй 140 000 грн., це частина вартості, яка вказана в договорі дарування, проте вона відмовилася. Сама ОСОБА_2 з дитиною ніколи до квартири не приходила.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивачки, їх квартири знаходяться в одному під`їзді. В 2024 році донька померлого чоловіка позивачки їй особисто в розмові говорила, що вона спеціально подарувала свою частку квартири іншій людині, щоб ОСОБА_1 тепер дізналася, як це. Коли було заселення в квартиру, вона якраз була на дачі, тому не бачила нічого. Польова ОСОБА_8 приїздила з Києва в Світловодськ дуже рідко. ОСОБА_1 дуже переживала щодо заселення нової співвласниці.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою по під`їзду з позивачкою. Якось на початку 2024 року вони сиділи в ОСОБА_1 вдома, пили чай, хтось подзвонив в двері пізно увечері. За дверима була куча людей. Вони не відчинили двері, так як побоялися, бо ніхто не представився, і ті люди пішли. Якось влітку 2024 року вона приїхала додому з дачі, і побачила біля під`їзду кучу людей, які між собою сперечалися. Прийшла туди і ОСОБА_1 , на неї кричали люди, ображали, що вона ледь не впала. Тоді виклики швидку медичну допомогу, поліцію. Пізніше їй ОСОБА_1 повідомила, що то були люди, які прийшли вселятися до квартири. Їй відомо, що відповідач в квартирі з ОСОБА_1 не живе.

Від допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 позивач та її представник відмовилися, і вказана відмова, з урахуванням думки сторони відповідача, прийнята судом.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно копії паспорту позивача, витягу з Реєстру територіальної громади встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно договору дарування частини квартири від 11 липня 2018 року, який зареєстрований в реєстрі за №1-849 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 частину квартири АДРЕСА_1 . Квартира є двокімнатною, загальною площею 48,9 кв.м., розташована на шостому поверсі дев`ятиповерхового будинку.

Згідно договору дарування частини квартири від 27 листопада 2023 року, який зареєстрований в реєстрі за №1923 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Згідно заочного рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2024 року у справі №401/4644/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, встановлення порядку користування житлом та стягнення моральної шкоди ухвалено вселити ОСОБА_2 та її малолітню доньку ОСОБА_15 в квартиру АДРЕСА_1 , встановлено порядок користування приміщенням квартири, а саме ОСОБА_2 виділено в користування житлову кімнату площею 12,1 кв.м. з лоджією площею 2,9 кв.м., а також вбудовану шафу площею 0,8 кв.м., а ОСОБА_1 виділено у користування житлову кімнату площею 15,8 кв.м.; кухню, вбиральню, ванну кімнату та коридор залишили у спільному користуванні співвласників. Та вирішено стягнути моральну шкоду у сумі 2000 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року вищевказане рішення суду залишено без змін.

Ухвалою слідчого судді Світловодського міськрайонного суду від 01 жовтня 2024 року задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано ВП №1 м.Світловодськ Олександрійського РВП внести до ЄРДР повідомлення ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення за її заявою від 13 червня 2024 року по факту протиправного проникнення до житла заявника, шляхом пошкодження дверних замків.

Вказану ухвалу виконано повністю, що підтверджується витягом з ЄРДР від 11 жовтня 2024 року.

Як вбачається із наданої до суду ухвали про відкриття провадження у справі від 21 лютого 2025 року у справі №401/318/25, у суді на розгляді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату комунальних послуг.

Згідно висновку судового експерта Шлапак С.Л. №1/2-25 від 20 січня 2025 року встановлено, що з технічної точки зору виділити в натурі частину квартири АДРЕСА_1 , з виділенням кожному із співвласників належної йому частки не представляється можливим, оскільки об`ємно – планувальне та конструктивне рішення квартири та житлового будинку в цілому не дозволяє розробити варіанти розподілу квартири в співвідношенні з частками співвласників з улаштуванням двох окремих ізольованих квартир зі складом приміщень, регламентованих діючими будівельними нормами, з достатнім рівнем тривалості інсоляції житлових кімнат та переобладнанням приміщень у відповідності до діючих будівельних норм.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27 листопада 2023 року, а саме квартири АДРЕСА_1 встановлено, що вартість вказаного об`єкта оцінки складає 279 771 грн. 68 коп.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 05 червня 2025 року, а саме квартири АДРЕСА_1 встановлено, що вартість вказаного об`єкта оцінки складає 600 017 грн. 68 коп.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 17 лютого 2026 року, а саме квартири АДРЕСА_1 встановлено, що вартість вказаного об`єкта оцінки складає 683 653 грн. 43 коп.

28 березня 2025 року ОСОБА_2 подала ОСОБА_1 нотаріально посвідчену заяву, в порядку ст.362 ЦК України, щодо наміру продати належну їй частку квартири за 400 000 грн., як співвласнику квартири, який має переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності.

Згідно квитанції від 22 квітня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 140 000 грн. 00 коп.

Вирішуючи спір суд враховує наступне.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до положень ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1 ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст.ст. 364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов`язковою.

Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14 Верховний Суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Поняття «припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членами його сім`ї», трактується як забезпеченість співвласника іншим житлом.

У висновках щодо застосування норм права, викладених у п.п.43, 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) роз`яснено, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

Судом встановлено, що ринкова вартість спірної квартири позивачем на час звернення з позовом до суду не визначалася. Оскільки, на думку позивача та її представника достатнім для виплати грошової компенсації за частку квартири є вартість, яка вказана в договорі дарування від 27 листопада 2023 року.

Таке твердження, на думку суду, є хибним. Оскільки, визначення ринкової вартості частки квартири є обов`язковим при подачі до суду позову про припинення права власності на неї, згідно ст.365 ЦК України. Так як, компенсація іншій стороні базується на реальній, а не інвентаризаційній вартості, або вартості яка була на час набуття права власності на частку житла. Зазвичай вартість квартири визначається проведенням експертної оцінки житла (звіт про оцінку майна) або призначення судом судової оціночно-будівельної експертизи для встановлення ринкової ціни саме тієї частки, що припиняється.

В ході судового розгляду даної цивільної справи сторони не заявляє до суду клопотання про призначення судової оціночно-будівельної експертизи та не надали як доказ звіт про оцінку майна.

Тому вимога про стягнення компенсації вартості частини спірної квартири саме у розмірі 139 885 грн. 84 коп. є безпідставною та необгрунтованою.

Сторони у справі є співвласниками вказаної квартири, з однаковою часткою - частини, на підставі договорів дарування.

Тому твердження позивача та його представника, що частка відповідача ОСОБА_2 є незначною, є хибним. Так як, кожен з них є співвласником квартири та має рівні права на спірну квартиру, виходячи з однакового розміру їх часток.

З наданого суду висновку експерта №1/2--25, вбачається, що виділити в натурі 1/2 частку двохкімнатної квартири, не можливо.

Право користування спірною квартирою визначено заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду від 04 квітня 2024 року, яке набрало законної сили 02 жовтня 2024 року.

Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.

Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідач категорично відмовляється відчужувати свою частку квартири позивачу ОСОБА_1 та на одержання матеріальної компенсації вартості його частки у визначеному розмірі позивачем на власний розсуд, без визначення ринкової вартості частки квартири, оскільки іншого альтернативного житла та доходів на сьогоднішній день вона не має.

Судом встановлено, що сторони по справі між собою є абсолютно чужими людьми. Єдине, що їх об`єднує це право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач у вказаній квартирі постійно проживає та є зареєстрованою, а відповідач наразі там не проживає, проте є зареєстрованою разом зі своєю малолітньою донькою. Участь в утриманні квартири сторони приймають, а саме відповідач сплачує внески за ОСББ, домофон та сміття, а всі інші послуги, які фактично використовує ОСОБА_1 – сплачує позивач.

Суд враховує той факт, що єдине що відповідач має у власності – це частка спірної квартири, де вона зареєстрована, проте наразі не проживає. Наміру відчужувати свою частку за суму визначену на власний розсуд позивачем, відповідач категорично заперечує. І припинення права на частку у спільному майні, в даному випадку, завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, оскільки порушить її конституційне право на власність та житло.

Таким чином, суд констатує, що у випадку задоволення вказаних позовних вимог особі відповідачу буде завдана істотна шкода, оскільки жодних доказів наявності у неї іншого житла матеріали справи не містять, а тому остання може бути позбавлена єдиного належного їй житла, що є недопустимим, в розумінні гарантованого Конституцією України права особи на житло.

Таким чином, підстави для припинення права відповідача ОСОБА_2 на частку у спільному майні, визначені ст. 365 ЦК України, в сукупності відсутні.

Відповідно підстави про визнання за позивачем права власності на частку квартири – відсутні.

Як вбачається судом із матеріалів справи, позивач, на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, вніс на депозитний рахунок суду кошти в розмірі 140 000 грн. 00 коп. Оскільки, в задоволенні позову повністю відмовлено, то вказана сума підлягає поверненню позивачу.

У відповідності до вимог ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, забезпечені ухвалою суду від 30 квітня 2025 року мають діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають та відносяться за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 158, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на визнання права власності, відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Повернути ОСОБА_1 внесену нею грошову суму в розмірі 140 000 грн. 00 коп. (сто сорок тисяч гривен 00 копійок) 22 квітня 2025 року на депозитний рахунок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (отримувач: ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача : 26241445, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, рахунок отримувача: UA458201720355279001000002505).

У відповідності до вимог ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , забезпечені ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 квітня 2025 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не були вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 березня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_1 виданий 20 серпня 2021 року органом 3531, ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 .

Головуючий суддя С.М. Андріянова