Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №606/1004/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/1004/25 року

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Малярчук В.В.,

при секретарі Зіньковській Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовля цивільну справу за позовом позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та майно колишнього колгоспного двору, в якій просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 , посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак звернулася до суду з заявою, в якій просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позов визнав частково та не заперечив проти задоволення позову у частині визнання за позивачкою ОСОБА_1 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що у АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки виданої виконкомом Золотниківської сільської ради № 117 від 07 квітня 2025 року згідно по господарської книги особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , станом на 15.04.1991 року двір був колгоспним, в ньому проживали та були зареєстровані – голова двору - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності вказаного Закону (до 1 січня 2004 року), застосовуються норми, що діяли раніше.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про власність", майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Відповідно до підпункту “а” та “б” пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 “ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності ”, положення статей 17, 18 Закону України "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).

До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відповідно до частини 1 статті 120 Цивільного кодексу України (редакція 1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Таким чином, із вищевказаного вбачається, що власницею житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 були ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 після заміжжя змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 22 квітня 2020 року ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 47.

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

На день смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 разом з нею за адресою АДРЕСА_1 проживали її чоловік ОСОБА_4 та син – відповідач по справі ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином чоловік ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 – ОСОБА_4 та син – відповідач по справі ОСОБА_3 вступили в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_9 , і стали власниками по 1/10 житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 за законом.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08 лютого 2024 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис № 8.

Після його смерті відкрилася спадщина на його майно, яке складалося з 3/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , з яких 2/10 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами як члена колишнього колгоспного двору і 1/10 частки – як спадкоємця після смерті дружини - ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 своїй дочці ОСОБА_1 – позивачці по справі.

Відповідно до статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 08 квітня 2025 року № 87/02-31 приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу Гордєєвою Л.І. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належний померлому ОСОБА_10 житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вище наведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 3/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , як за спадкоємцем за заповітом, та на 2/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 – як за членом колишнього колгоспного двору. У решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 527, 529 ЦК Української РСР, п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року, ст.ст. 392, 1261, 1268 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на (або 5/10) частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , з яких 3/10 частки вказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 , як за спадкоємцем за заповітом, та на 2/10 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами – як за членом колишнього колгоспного двору.

У решті позову відмовити, у зв`язку із його безпідставністю.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Роз`яснити учасникам справи, що інформацію щодо справи що розглядалася вони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://tr.te.court.gov.ua.

Головуючий Малярчук В.В.