Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №453/2243/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/2243/25

№ провадження 2/453/324/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2025 року представник Хлопкова М. в інтересах ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 28112 грн. 48 коп. боргу за кредитним договором №162535 від 02 грудня 2025 року.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 08 січня 2026 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Розгляд справи відбувся 10 березня 2026 року без учасників справи.

Свої позовні вимоги мотивують тим, що 02 грудня 2024 року між ТзОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №162535 у формі електронного документа із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. 02 грудня 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

16 квітня 2025 року ТзОВ «ФК «Кредіплюс» та ТзОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №16042025 відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Таким чином, ТзОВ «Юніт Капітал» наділено право вимоги до Відповідача за кредитним договором № №162535 від 02 грудня 2025 року. Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № №162535 від 02 грудня 2025 року в розмірі 28112,48 грн., яка складається з: 16557,28 грн - заборгованість по тілу кредиту; 10755,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 800 грн. - заборгованість по комісії; а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у їх відсутності, не заперечує щодо винесення заочного рішення. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

23 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надіслала (Електронний суд) відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позовні вимоги ТзОВ «Юніт Капітал» є необґрунтованими, спірними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим не можуть бути задоволені в заявленому розмірі. Розрахунок заборгованості, покладений Позивачем в основу позову, не відповідає фактичному руху коштів, не враховує часткове погашення та не містить прозорої методики нарахування, що унеможливлює його перевірку судом. 02 грудня 2024 року на картковий рахунок Відповідача було зараховано 14 000 грн. 38 коп. Інших сум вона не отримувала, що підтверджується банківськими даними, витребуваними судом. Таким чином, будь-які вимоги про стягнення “тіла кредиту” у більшому розмірі є юридично та арифметично неможливими. 17.12.2024 Відповідачем було здійснено часткове погашення кредиту у сумі 3 415 грн 06 коп. Позивачем не доведено, яким саме чином цей платіж був зарахований, та не наведено перерахунку залишку боргу після його здійснення, що є істотним порушенням вимог до обґрунтованості позовних вимог. Наданий Позивачем розрахунок є неналежним доказом. Заявлені суми до стягнення є надмірними, неспівмірними та такими, що фактично мають каральний характер, особливо з урахуванням короткого строку користування кредитом та здійсненого погашення.

Одночасне стягнення відсотків і штрафів призводить до подвійної цивільно-правової відповідальності, що суперечить принципам справедливості та співмірності.

Вимога про стягнення 7 000 грн. витрат на правничу допомогу є необґрунтованою, оскільки: справа є типовою та нескладною; розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін; позов має шаблонний характер заявлена сума є непропорційною ціні позову та майновому стану Відповідача. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки розрахунок Позивача є неправомірним, недоведеним та не може бути перевірений. У разі якщо суд дійде висновку про наявність заборгованості, задовольнити позов частково, виключно в межах суми 10 585, 32 грн, як максимально можливої суми з урахуванням: фактично отриманих коштів; здійсненого погашення; принципів розумності та справедливості, відмовивши у решті позовних вимог повністю.

26 січня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася таким своїм правом. Загальна сума заборгованості складає 29 112,48 грн, що включає: Тіло кредиту (основна сума): 16 557,28 грн.; Проценти за користування кредитом: 10 755,20 грн.; Комісія за управління та обслуговування кредиту: 800,00 грн. Відповідно до умов кредитного договору: 2.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі – кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі – плата) в рекомендовану дату платежу,але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. 2.2. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. 2.2.1 Сума (загальний розмір) кредиту становить 17722.00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 14000.38 грн. на № рахунку/ картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі – рахунок Позичальника); у розмірі 3721.62 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. 2.4. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 721,62 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 21,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. 2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 02.12.2024 р. (дата надання кредиту) по 07.04.2025 р. 2.6.1. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів. 2.7. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 16735.16 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. шістнадцять коп.). 2.7.1. Денна процентна ставка складає: 16735.16 грн. (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. шістнадцять коп.) / 17722.00 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 00 коп.) / 126 днів * 100% = 0,7495%/день 2.8. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 10 244,42% річних. 2.10. Якщо Позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 200,00 грн. (двісті грн. 00 коп.), а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 20,00 грн. (двадцять грн. 00 коп.) за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що наданий кредит має ознаки ануїтетного кредиту, тобто кредиту, який погашається рівними періодичними платежами, що включають в себе як частину основної суми кредиту (тіло), так і проценти за користування ним. Зокрема: У пункті 2.6.1 Договору чітко зазначено, що періодичність виплат становить один раз на два тижні, з конкретними датами, визначеними графіком платежів, що є типовою ознакою ануїтетного погашення. Плата за кредит (проценти, комісії) нараховується фіксованою ставкою, яка не змінюється протягом усього періоду кредитування (п.2.3, 2.4, 2.5), що дозволяє встановити фіксований розмір регулярних платежів. Загальні витрати за кредитом (п.2.7) визначено наперед, що узгоджується з методологією розрахунку ануїтетних платежів, коли вся сума витрат є передбачуваною та поділена рівномірно на кількість періодів. Кредит погашається впродовж фіксованого строку (126 днів) з регулярними платежами, які враховують і тіло кредиту, і відсотки (п.2.6, 2.6.1). Отже, на підставі зазначених умов та структури погашення, кредит за цим договором можна охарактеризувати як ануїтетний споживчий кредит, з рівномірним навантаженням на позичальника протягом усього строку дії договору. Зважаючи на вищевикладене, у випадку кредитування на умовах ануїтетного погашення, загальна сума заборгованості та розмір щомісячного ануїтетного платежу визначаються на момент укладення кредитного договору та є фіксованими протягом усього строку дії зобов`язання, за винятком випадків, прямо передбачених договором. У зв`язку з цим, незначні коливання у щоденному нарахуванні відсотків, зумовлені технічними чи календарними особливостями (наприклад, різною кількістю днів у місяцях), не впливають на загальний обсяг зобов`язань позичальника, за умови, що кредитор дотримується встановленого розміру щомісячного ануїтетного платежу та не виходить за межі загальної суми заборгованості, визначеної договором. Таким чином, допущене кредитором зміщення у щоденних нарахуваннях не може вважатися порушенням умов договору, якщо воно не призводить до збільшення загального фінансового навантаження на позичальника порівняно з узгодженими умовами. Вказує, що сума нарахованих процентів, комісій та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором.Крім того, відповідно до п. 2.9.1, орієнтовна загальна вартість кредиту, що включає тіло кредиту та витрати Позичальника, становить 34457.16 грн. Фактична загальна сума заборгованості на дату складає 28 112,48 грн., що не перевищує погоджену загальну вартість кредиту, а отже — відповідає умовам договору та не свідчить про порушення прав Позичальника.

11 лютого 2026 року відповідач подала додаткові пояснення по справі в яких зазначила, доводи, викладені у відповіді на відзив, не спростовують позицію Відповідача та зводяться до повторення умов кредитного договору й формального викладення розрахунку заборгованості. Незважаючи на значний обсяг наведених Позивачем розрахунків, вони не усувають основних недоліків, на які було вказано у відзиві, а саме: Позивач не надав зрозумілої та прозорої методики формування кінцевої суми боргу, яка б дозволяла суду перевірити правильність нарахувань. Часткове погашення кредиту у сумі 3 415,06 грн. від 17.12.2024 року не було належним чином враховане при визначенні залишку заборгованості. Сукупність процентів та комісій є неспівмірною фактично отриманій сумі кредиту (14 000,38 грн) та створює надмірне фінансове навантаження. Сам факт передбачення процентів і комісій договором не позбавляє суд права оцінити їх співмірність, обґрунтованість і відповідність принципам розумності та справедливості. Також вимога про стягнення 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу є непропорційною ціні позову, з огляду на типовий характер спору та розгляд справи у спрощеному провадженні. Відповідь Позивача не містить нових доказів, які б спростовували доводи Відповідача, викладені у відзиві. Відповідач підтримує відзив у повному обсязі та наполягає на: відмові у задоволенні позову повністю; або, як альтернативі, у разі встановлення заборгованості — на її стягненні виключно в межах 10 755 грн, із відмовою у решті позовних вимог.

13 лютого 2026 року представник позивача подала додаткові пояснення по справів яких зазначила, що усі нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалися позивачем виключно відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема з урахуванням визначеної договором процентної ставки, порядку та періодичності їх нарахування. Водночас усі проведені нарахування, а також здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості, у повному обсязі відображені в розрахунку заборгованості, що додається до матеріалів справи та підтверджує правильність і обґрунтованість заявлених позовних вимог. Таким чином, загальний розмір заборгованості становить 29 112,48 грн., з яких 16 557,28 грн. за тілом, 10755,20 грн. за відсотками та 800,00 грн. за комісією.

Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 грудня 2024 року між ТзОВ «ФК «Кредіплюс»» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №162535 (індивідуальна частина) відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит. (п.2.2. договору).

Відповідно до п.2.2.1 договору Сума (загальний розмір) кредиту становить 17722 (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві) грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 14000,38 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3721,62 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Згідно з п.2.3. договору Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

За умовами п.2.4. договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

В п.2.5. договору зазначено, що Комісія за надання кредиту складає 3 721,62 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 21% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 126 днів з 02.12.2024 (дата надання кредиту) по 07.04.2025 (п.2.6. договору).

Згідно з п.2.6.1. договору, строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Відповідно до п.2.7.1. договору, денна процентна ставка складає: 16735 грн.(шістнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять грн. шістнадцять коп.) / 17722 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн.) / 126 днів * 100%= 0,7495%/день.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає – 34457,16 грн (п.2.9.1. договору).

На виконання ухвали суду АТ «Універсал банк» у листі №1059-В від 20 січня 2026 року повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 .

16 квітня 2025 року ТзОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги №3 до договору факторингу №16042025 підписаний клієнтом та фактором 04 червня 2025 року.

Згідно з витягом з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16 квітня 2025 року реєстр прав вимог №3, до ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №162535 від 02 грудня 2024 року в сумі 29112,48 грн, яка складається з: 16557,28 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10755,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 800 грн. - заборгованість по комісії; 1 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 162535 від 02 грудня 2024 року, складеного ТзОВ «Юніт Капітал», заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 29112,48 грн., яка складається з: 16557,28 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 10755,20 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 800 грн - заборгованість по комісії; 1 000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Кредитний договір №162535 від 02.12.2024 укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України, на виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України сторони у досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, у зв`язку з чим він відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.1 ст.516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищевказаний договір про відступлення прав вимоги не був визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а тому відповідно до положень ст.ст. 6, 204, 627, 629, 1083 ЦК України є правомірним, чинним та обов`язковим для виконання.

У визначений договором строк 07.04.2024 відповідач свої зобов`язання перед первісним кредитором ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», ні перед позивачем щодо повернення кредиту, нарахованих процентів не виконала.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за управління та обслуговування кредиту в сумі 800 грн.

Відповідно до положень ч.1ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч.5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Кредитним договором не визначено, що саме включає комісія за обслуговування кредиту та які послуги мають надаватися позичальнику і періодичність їх надання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу надавалися будь які послуги, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та, що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в сумі 800 грн. відсутні. У зв`язку з цим, грошові кошти позивача у сумі 1,00 грн, які були спрямовані первісним кредитором на погашення заборгованості за комісією, слід зарахувати на погашення заборгованості за відсотками.

Щодо правомірності включення комісії за надання кредиту до тіла кредиту та нарахування відсотків на вказану суму.

Відповідно до п. 2.2.1. Кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 17722 грн. (сімнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 14000,38 грн. на № рахунку/картки Позичальника; у розмірі 3721,62 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пункт 2.5 Договору передбачає, що комісія за надання кредиту складає 3721,62 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 21% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Аналіз вказаних положень договору, свідчить про те, що під час його укладення відповідач погодилася з його умовою, що сума (загальний розмір) кредиту становить 17722 грн. Частина цієї суми 14000,38 грн. надається на його картковий рахунок, а 3721,62грн. спрямовується на погашення заборгованості за комісією згідно п. 2.5. договору.

Тобто сторони обумовили у договорі погашення комісії за надання кредиту за рахунок кредитних коштів.

З огляду на викладене, суд вважає, що нарахування відсотків на суму заборгованості 10755,20 грн. є правомірним та відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Ураховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 27312,48 грн., яка включає 16557,28 грн. заборгованість за кредитом, 10755,20 грн. заборгованість за відсотками.

З приводу стягнення судових витрат судом встановлено наступне.

Щодо сплати витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 141 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження факту понесених судових витрат та підтвердження повноважень адвоката, стороною позивача були надані для суду такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від № 10/09/25-02 від 10.09.2025; Додаткової угоди №25770875913 від 11.09.2025; Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої № 10/09/25-02 від 10.09.2025.

Так, в Акті прийому - передачі наданих послуг вказано, що адвокатом надано позивачу правову допомогу (послуги), які складаються з: 5000 гривень - складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду ( за дві години); 1000 грн - вивчення матеріалів справи (дві години); 500 грн. - підготовка адвокатського запиту; 500 грн. - складання клопотання про витребування доказів. Загальна сума, яку позивач мав сплатити за надані адвокатом послуги становить - 7000 гривень.

Згідно із ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» 21 грудня 2001 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст. 137 ЦПК України.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Між тим, надані позивачем до суду докази не були безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт.

Справа, незважаючи на ціну позову, є нескладною, обрання способу захисту порушеного права, аналіз адвокатом законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вимагало лише незначного обсягу юридичної й технічної роботи.

Також суд зважає на те, що такі послуги, зазначені в Акті прийому-передачі наданих послуг: складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду; вивчення матеріалів справи , підготовка адвокатського запиту та підготовка та подача клопотання - це сукупність адвокатської роботи, вчиненої на досягнення лише однієї процесуальної дії, тобто подання позовної заяви. Натомість адвокат для безпідставного збільшення вартості послуг зайво деталізував кожну дію, яка пов`язана виключно з пред`явленням позову.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Беручи до уваги вищевикладене, а також подані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи проводився у відсутності сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Щодо сплаченого судового збору.

Згідно з п.3) ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2349 грн.

Керуючись 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 207, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 614, 626, 628, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" заборгованість за Кредитним договором №162535 від 02 грудня 2024 року в сумі 27312 (двадцять сім тисяч триста дванадцять) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" сплачений судовий збір в розмірі 2349 (дві тисячі триста сорок дев`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: вул. Рогнідинська, б. 4-А, оф. 10, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ