Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №453/2231/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/2231/25

№ провадження 2/453/307/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

11 березня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмежиною відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

26 грудня 2025 року представник позивача Шох І.В. звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 65935,12 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що 18 лютого 2025 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №939390319, у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 26600 грн.

Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалося надати відповідачці кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 4731-18XX-XXXX-2891, яка була вказана відповідачем при укладанні Договору. Відповідно до умов Договору позичальник несе відповідальність за правильність наданих кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.

22 квітня 2025 року, у відповідно до ст. 1077 ЦК України, Товариство відступило право вимоги до ТзОВ «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/32.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення позивачем становить 65935,12 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту 26600 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 39039,92 грн.

У зв`язку з вищенаведеним представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 65935,12 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 08 січня 2026 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк», виписку про рух коштів за 18.02.2025 р., по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідач відзиву на позов не надав, хоча належно повідомлявся судом про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Статтями12,81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ак, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК).

Встановлено, що 18 лютого 2025 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №939390319 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 26600 грн.

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим договором. Інших витрат позичальника договором не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, до укладення кредитного договору ОСОБА_1 ознайомилася з Паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №939390319 від 18 лютого 2025 року, що підтверджується її електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТзОВ «ПрофітГід» 18 лютого 2025 року було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів №43989-58439-02563 на рахунок отримувача ОСОБА_1 №4731-18ХХ-ХХХХ-2891 у сумі 26600 грн., призначення платежу credit transaction НОМЕР_2 ОСОБА_1 Договір (оферта) 939390319 від 18 лютого 2025 року.

У матеріалах справи міститься Договір факторингу №МВ-ТП/32 від 22 квітня 2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТзОВ «Таліон Плюс» права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а ТзОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1446 від 30 квітня 2025 року ТзОВ «Таліон Плюс» сплатило ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму у розмірі 3474941,01 грн за відступлення права вимоги, згідно договору факторингу №МВ-ТП/32 від 22 квітня 2025 року.

ТзОВ «Таліон Плюс» надіслано повідомлення відповідачу, у якому зазначено, що у зв`язку з невиконанням умов договору №939390319 від 18 лютого 2025 року, право вимоги погашення заборгованості за договором з 22 квітня 2025 року перейшло та належить ТзОВ «Таліон Плюс».

Крім цього, відповідачу надсилався лист-повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору №939390319 від 18 лютого 2025 року та необхідність сплати заборгованості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

На виконання вимог ч.1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідач свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконав, у визначений цим договором строк, тіло кредиту і проценти за строк користування кредитними коштами не повернув ані кредитодавцю, ані фактору.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування даних обставин як на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитних договорів, у добровільному порядку ухилявся від сплати заборгованості за такими, відповідач не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунки заборгованості, як і не надала доказів належного виконання нею умов кредитного договору, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правничої допомоги слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Відповідно до договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, додаткової угоди №2184 від 06.11.2025, акту прийому-передачі наданих послуг, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», згідно якого, ТзОВ «Таліон Плюс» зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 5000 грн.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №203 від 06.11.2025 ТзОВ «Таліон Плюс» сплатило АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» суму у розмірі 5000 грн, за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024 та додаткової угоди №2184 від 06.11.2025 у праві про стягнення заборгованості.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7422,40 грн. понесених судових витрат, виходячи з наступного розрахунку : 2422,40 грн. (ставка судового збору)+5000 грн. (витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката) = 7422,40 грн. понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №939390319 від 18 лютого 2025 року в розмірі 65935 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 12 коп. та 7422,40 гривень (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні, 40 коп.) понесених судових витрат.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, адреса: 14017, вул. Жабинського, 13 м. Чернігів.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ