Рішення від 25 березня 2026 р. у справі №450/5498/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5498/24 Провадження № 2/450/1094/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, –

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до відповідача, в якому просила визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя майно та здійснити його поділ, зокрема, земельної ділянки площею 0,076 га, кадастровий номер 4623688200:01:004:0312, та незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,0342 га кадастровий номер 4623688600:02:001:0123, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,1358 га, кадастровий номер 4623688600:02:001:0122, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; житлового будинку АДРЕСА_2 ; транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER», 2009 року випуску, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 4647/2019/1297516 від 02.02.2019 року; транспортного засобу марки «DAEWOO» моделі «TICO», 1997 року випуску, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 4641/2022/3401913 від 16.09.2022 року; транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, визнавши за нею право власності на 1/2 частину вказаного вище майна.

Мотивувала позовні вимоги тим, що 08.06.1996 року між нею та ОСОБА_3 укладено шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28.02.2024 року у справі № 463/9687/23. За час перебування сторін у шлюбі, вони набули у власність вказане вище майно, яке відповідно до презумпції спільності майна подружжя є спільною сумісною власністю сторін. Враховуючи викладене вище, просила позовні вимоги задовольнити. Крім цього, до матеріалів позовної заяви долучила заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 27.11.2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків, описаних у такій.

Ухвалою від 27.11.2024 року заяву позивача ОСОБА_2 задоволено частково та вжито заходи забезпечення позову.

09.12.2024 року позивачем ОСОБА_2 подано заяву, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 15.01.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

12.05.2025 року представник позивача ОСОБА_1 подав клопотання про витребування письмових доказів, яке частково задоволено ухвалою від 12.05.2025 року.

10.07.2025 року від РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях надійшли витребувані судом письмові докази.

17.07.2025 року та 22.07.2025 року від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшли відповіді на ухвалу від 12.05.2025 року.

04.09.2025 року від приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. надійшли витребувані судом письмові докази.

Протокольною ухвалою від 26.11.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 16.03.2026 року представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним письмово, заявлені позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив такі задовольнити.

Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16.03.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 26.03.2026 року.

Заслухавши пояснення та думку присутніх сторін, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 08.06.1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, вбачається, що 08.06.1996 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28.02.2024 року у справі № 463/9687/23.

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 388635515 від 29.07.2024 року вбачається, що 30.11.2020 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,076 га, кадастровий номер 4623688200:01:004:0312, та незакінчений будівництвом житловий будинок, які придбані за договором купівлі-продажу серії і номер 5863, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 04.12.2003 року; 21.12.2015 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0342 га кадастровий номер 4623688600:02:001:0123, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; 21.12.2015 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1358 га, кадастровий номер 4623688600:02:001:0122, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; 12.11.2014 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , придбаного за договором купівлі-продажу серії та номер 991, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 12.11.2014 року.

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 05.10.2013 року, транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, зареєстровано за позивачем ОСОБА_2 .

Як вбачається з відповіді РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 31.07.2024 року, відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER», 2009 року випуску, набутий на підставі договору купівлі-продажу № 4647/2019/1297516 від 02.02.2019 року, і автомобіль марки «DAEWOO» моделі «TICO», 1997 року випуску, набутий на підставі договору купівлі-продажу № 4641/2022/3401913 від 16.09.2022 року.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує, поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними (Постанова Верховного Суду від 12 травня 2022 року у справі № 727/11406/17).

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.ст. 60, 61 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить чоловікові та дружині на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Об`єктом спільної сумісної власності подружжя є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Так, вказаними правовими нормами встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, набуте під час шлюбу, яка може бути спростована. Так, один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Згідно висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

Стороною відповідача не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно, а навпаки підтверджено її існування, шляхом визнання позову.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

В силу вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного, позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження в матеріалах цивільної справи, а тому вказане майно слід визнати спільною сумісною власністю подружжя та здійснити його поділ, шляхом визнання за позивачем права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,076 га, кадастровий номер 4623688200:01:004:0312, та 1/2 частку незакінченого будівництвом житлового будинку, які придбані за договором купівлі-продажу серії і номер 5863, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 04.12.2003 року; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0342 га кадастровий номер 4623688600:02:001:0123, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1358 га, кадастровий номер 4623688600:02:001:0122, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , придбаного за договором купівлі-продажу серії та номер 991, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 12.11.2014 року; 1/2 частку транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER», 2009 року випуску, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 4647/2019/1297516 від 02.02.2019 року; 1/2 частку транспортного засобу марки «DAEWOO» моделі «TICO», 1997 року випуску, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 4641/2022/3401913 від 16.09.2022 року, залишивши при цьому іншу частину вказаного вище майна у власності відповідача, а також визнати за відповідачем право власності на 1/2 частку транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, залишивши при цьому іншу частину вказаного вище майна у власності позивача.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів.

Враховуючи те, що право власності на згаданий вище автомобіль зареєстровано за позивачем, щодо поділу якого або визнання права власності на яке відсутній спір, таке право не підлягає повторному визнанню, з огляду на що в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, слід відмовити.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України повернути позивачу з державного бюджету 50 % сплаченого судового збору, що становить 7872 грн. 80 коп.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7872 грн. 80 коп., що становить 50 % судового збору.

В силу вимог ч. 1 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2024 року, слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 42, 48, 81, 82, 89, 106, 133, 137, 139, 141, 142, 158, 259, 263-265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, ст.ст. 11, 325, 365, 368, 392 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати земельну ділянку площею 0,076 га, кадастровий номер 4623688200:01:004:0312, та незакінчений будівництвом житловий будинок, які придбані за договором купівлі-продажу серії і номер 5863, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 04.12.2003 року; земельну ділянку площею 0,0342 га кадастровий номер 4623688600:02:001:0123, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1358 га, кадастровий номер 4623688600:02:001:0122, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_2 , придбаний за договором купівлі-продажу серії та номер 991, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 12.11.2014 року; транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER», 2009 року випуску, набутий на підставі договору купівлі-продажу № 4647/2019/1297516 від 02.02.2019 року; транспортний засіб марки «DAEWOO» моделі «TICO», 1997 року випуску, набутий на підставі договору купівлі-продажу № 4641/2022/3401913 від 16.09.2022 року; транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,076 га, кадастровий номер 4623688200:01:004:0312, та 1/2 частку незакінченого будівництвом житлового будинку, які придбані за договором купівлі-продажу серії і номер 5863, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 04.12.2003 року; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0342 га кадастровий номер 4623688600:02:001:0123, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1358 га, кадастровий номер 4623688600:02:001:0122, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ; 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , придбаного за договором купівлі-продажу серії та номер 991, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леон М.В. 12.11.2014 року; 1/2 частку транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER», 2009 року випуску, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 4647/2019/1297516 від 02.02.2019 року; 1/2 частку транспортного засобу марки «DAEWOO» моделі «TICO», 1997 року випуску, набутого на підставі договору купівлі-продажу № 4641/2022/3401913 від 16.09.2022 року, залишивши у власності відповідача ОСОБА_3 іншу частину вказаного майна.

Визнати за відповідачем ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN» моделі «CRAFTER» номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, залишити у власності позивача ОСОБА_2 іншу частину вказаного майна.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету судовий збір у сумі 7872 грн. 80 коп., що становить 50 % судового збору, який сплачено відповідно до квитанцій № 2778-4421-7167-4652 від 17.10.2024 року, № 7775-6121-3424-5257 від 25.10.2024 року, № 0.0.4043672364.1 від 03.12.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 7872 грн. 80 коп.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.11.2024 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.