Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №447/2926/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/168/26

Справа №447/2926/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

24.03.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю: секретаря судового засідання Стемпель А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідачки: ОСОБА_2 ,

про визначення недійсними договорів дарування,

за участю :

позивача: ОСОБА_3 ;

представника позивача: ОСОБА_4 ;

відповідачка: не з?явилася;

представника відповідачки: ОСОБА_5 ;

Обставини справи.

ОСОБА_3 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,1120 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки - 4623055400:01:008:0126, та розміщеного на ній житлового будинку АДРЕСА_1 , разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами посвідчений приватним нотаріусом – Суряк А.А. та зареєстрований в реєстрі №1043. Бланк НТН 086037, HTH 086038 від 30 серпня 2024 року, та про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0.0209 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 4623055400:01:008:0129 посвідченого приватним нотаріусом - Суряк А.А. та зареєстрованого в реєстрі №1043. Бланк HTH 086037, HTH 086038 від 30 серпня 2024 року.

Ухвалою від 23.09.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 10 (десять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків зазначених в ухвалі.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем 08.10.2025 подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви, а саме подано позовну заяву в новій редакції, яка підписана позивачем, та долучено докази сплати судового збору в повному обсязі.

Ухвалою від 13.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 11.11.2025 зі стадії підготовчого засідання.

В подальшому підготовче засідання неодноразово відкладалось, зокрема для надання представнику відповідача можливості підтвердити свої повноваження на представництво інтересів відповідачки належними доказами, у зв`язку із неявкою позивача та його представника, та для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Також ухвалою суду від 10.12.2026 було продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою від 17.02.2026, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.03.2026.

В судовому засіданні 16.03.2026 суд заслухав вступне слово учасників справи, дослідив долучені сторонами докази.

У відповідності до положень ч.2 ст.244 ЦПК України, після судових дебатів, ухвалення та проголошення судового рішення у справі було відкладено на 24.03.2026 о 11год. 45хв.

В судове засідання 24.03.2026 з`явився представник відповідачки. Позивач та представник позивача, в судове засідання не з`явилися.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ???в липні місяці 2024 року погіршився стан його здоров?я, а тому він вирішив скласти заповіт на своїх дітей. Однак коли він звернувся до нотаріуса, то виявилось, що не все його майно зареєстроване, та необхідно було навести порядок із документами, щодо належного йому майна, а саме будинку його діда та земельних ділянок. Оскільки його дружина знаходилась постійно біля нього, та немала змоги цим займатися, його невістка, відповідачка по справі, викликалась допомогти у виготовлені документів, та приїхала для цього з-за кордону. 07 серпня 2024 року вони звернулись в нотаріальну контору, та ним було надано відповідачці доручення, на оформлення та реєстрацію належного йому майна, в якому було чітко зазначено «без права розпорядження належним йому нерухомим майном, в тому числі без права продажу належного йому нерухомо майна».

Після цього відповідачка почала виготовляти документи, а кошти на оплату всіх послуг здійснював його син. Однак, одного дня, відповідачка повідомила йому, що необхідно ще раз піти до нотаріуса, оскільки попередня нотаріус не врахувала та не зазначила щось там, а оскільки їй самостійно потрібно те все робити та ще допомагати йому із дружиною у подальшому, то потрібно укласти договір який вступить в силу після їх смерті. Сказала, що вона домовилась з нотаріусом в якої не багато часу, а тому там документи всі готові, потрібно лиш підписати. На той час в нього не було підстав не довіряти відповідачці, так як до виїзду за кордон вона проживала в тій хаті, а стан його здоров?я не дозволяв йому вдаватись в деталі, тому він із дружиною прийшли до нотаріуса, та не ставлячи зайвих питань підписали документи практично не вдаючись в їх зміст. При цьому нотаріус запитувала відповідачку, чи не планує вона продавати вказане майно, оскільки він категорично переживав за те, щоб не продали батьківську хату та земельні ділянки, на що відповідачка відповідала, що не планує продавати, а у подальшому перепише майно на свого чоловіка, його сина. ????Через декілька днів після цього, відповідачка почала збиратись, сказала, що їй необхідно поїхати за кордон до чоловіка (його сина). Однак із-за кордону вона так і не повернулась, а у подальшому він дізнався, що відповідачка вирішила подати на розлучення із його сином та повертатись не збирається. Після цього він звернувся до нотаріуса та отримавши копії договорів, зрозумів, що відповідачка фактично його ошукала, вона не збиралась доглядати його із дружиною. Також відповідачка повідомила його, що майно виставлятиме на продаж.

Позивач вважає, що оспорювані договори були укладені ним внаслідок зловживання відповідачкою його довірою та під впливом обману зі сторони відповідачки, оскільки він підписав договори дарування, хоча зі слів відповідачки вважав, що це договір утримання.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги. Представник додатково зазначив, що відповідачка ввела його довірителя в оману, оскільки він вважав, що укладає договір довічного утримання. Відповідачка обіцяла що буде доглядати його, однак не доглядала ні тоді ні зараз. Зауважив, що у відповідача поганий зір, він частково бачить тільки на одне око, та не розумів, які саме договори він підписує.

Правова позиція відповідачки.

Відповідачка письмового відзиву на позов не подала. В судовому засіданні, представник відповідача зазначив, що його довірителька позов не визнає. Свою позицію представник мотивує тим, що позовні вимоги базуються на доводах про те, що позивач, як людина старшого віку, з проблемами здоров?я, будучи нібито обманутим відповідачкою, не розумів, що укладає договори дарування, а вважав, що укладає договори довічного утримання, і що після укладення таких договорів їх предмети- житловий будинок і земельні ділянки залишились у власності родини. Тобто, внаслідок нібито обману, позивач помилявся у природі договорів, які уклав (договори дарування замість довічного утримання).

В той же час, представник вважає, що позивачем не надано жодних доказів, що відповідачка обманула його в тому, що буде укладено договір довічного утримання, а фактично було укладено договір дарування. Також немає доказів, що позивач уклав ці договори під впливом обставин, які не відповідали дійсності, та немає доказів щодо умислу відповідачки на укладення цих договорів в обставинах, які не відповідали дійсності чи були невідомі позивачу.

Також представник звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів, що вік позивача, стан його здоров?я будь яким чином вплинув на правильне розуміння ним обставин, які існували на час укладення ним оспорюваних договорів, та привели до укладення ним договорів дарування замість довічного утримання, і немає доказів, що позивач потребував чи потребує його догляду чи утримання відповідачкою.

Вважає, що зміна позивачем свого ставлення до відповідачки через розірвання шлюбу між нею і сином позивача, що відбулось після укладення оспорюваних договорів, та у зв' язку з цим зміна позивачем свого ставлення до наслідків оспорюваних правочинів, а саме- що предмети цих правочинів позивач передав у власність відповідачки, яка уже не є дружиною сина позивача, не має правового значення, не вливає на дійсність оспорюваних договорів дарування.

Звернув увагу на те, що кожен із оспорюваних договорів був укладений за письмовою згодою дружини позивача, про що зазначено в самих договорах. Також в договорах зазначено, що дарування майна здійснюється без будь яких погроз, примусу та насильства, і укладення договорів не пов`язане із виконанням обдарованою будь яких дій майнового чи немайнового характеру на користь дарувальника. В договорах також міститься запис про те, що зміст договорів сторонам зрозумілий. Нотаріусом було встановлено особи сторін договору та їх дієздатність.

Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно довіреності від 07.08.2024 (а.с. 14), ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 вести від свого імені справи та представляти його інтереси з усіма необхідними повноваженнями в усіх установах, підприємствах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, та вирішенні будь яких питань що стосуються його (без права розпорядження належним йому нерухомим майном, в тому числі без права продажу належного йому нерухомо майна).

Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 29.08.2025 №56151045, дія даної довіреності була припинена 29.08.2025 за заявою довірителя ОСОБА_3 (а.с.15).

30.08.2024 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована) було укладено договір дарування земельної ділянки та житлового будинку (а.с. 12-13), за умовами якого дарувальник передав обдарованій безоплатно у власність, а обдарована прийняла у власність (прийняла в дар) земельну ділянку площею 0,1120 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки - 4623055400:01:008:0126, та розміщений на ній житловий будинок АДРЕСА_1 , разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.

Згідно п.2 договору, відчужувана земельна ділянка та будинок належать дарувальнику на праві власності.

Відповідно до п. 4 договору, цей дар сторони оцінили у 462 364,00грн.

Згідно п.5 договору дарувальник засвідчив, що дарування за цим договором здійснюється без будь-яких погроз, примусу та насильства, як фізичного так і морального, а укладення договору не пов`язане із виконанням обдарованою будь яких дій майнового чи немайнового характеру на користь дарувальника, оскільки договір за своєю природою є безоплатним.

Відповідно до п.7 договору, відчужуваний житловий будинок є особистою приватною власністю дарувальника, а дарування земельної ділянки здійснюється за письмовою згодою дружини дарувальника ОСОБА_6 .

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом – Суряк А.А. та зареєстрований в реєстрі №1043. Бланк НТН 086037, HTH 086038 від 30 серпня 2024 року. Нотаріусом встановлено особи сторін та їх дієздатність. Договір підписано сторонами у присутності нотаріуса.

Окрім того, 30.08.2024 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована) було укладено договір дарування земельної ділянки (а.с. 10-11), за умовами якого дарувальник передав обдарованій безоплатно у власність земельну ділянку площею 0.0209 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки - 4623055400:01:008:0129, а обдарована прийняла її у власність (прийнала в дар).

Згідно п.2 договору, відчужувана земельна ділянка належить дарувальнику на праві приватної власності.

Відповідно до п. 4 договору, цей дар сторони оцінили у 224 140,00грн.

Згідно п.5 договору дарувальник засвідчив, що дарування за цим договором здійснюється без будь-яких погроз , примусу та насильства, як фізичного так і морального, та йому роз`яснено, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої вчинення на свою користь будь яких дій майнового або немайнового характеру.

Відповідно до п.9 договору, дарування земельної ділянки здійснюється за письмовою згодою дружини дарувальника ОСОБА_6 .

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Суряк А.А. та зареєстрованого в реєстрі №1044. Бланк HTH 086039, HTH 086040 від 30 серпня 2024 року.

Відповідно виписки консультації офтальмолога від 05.08.2025 (а.с. 16), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: праве око-сліпота, абсолютна глаукома, перезріла катаракта; ліве око-термінальна компенсована в/кутова глаукома, псевдофакія, захворювання сухого ока. Зафіксовано, що у 2023 році проведено СЛТ лівого ока.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого 1622 (а.с. 18), ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в період із 12.07.2021 по 19.07.2021 з приводу захворювання серця.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу визнання правочинів недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання правочину недійсним, є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги докази на підтвердження фактів, що мають значення для вирішення справи, суд враховує наступне.

Так, позивач ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом про визнання договорів дарування недійсними, посилається на те, що оспорювані договори були укладені ним внаслідок зловживання відповідачкою його довірою та під впливом обману зі сторони відповідачки, оскільки він підписав договори дарування, хоча зі слів відповідачки вважав, що це договір утримання. Також позивач звертає увагу на те, що у нього поганий зір, він частково бачить тільки на одне око, та не розумів, які саме договори він підписує.

Згідно положень ст.717, 719, 722 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Згідно з частинами першою - третьої, п`ятою ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.229 ЦК України).

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним, як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, Цивільний кодекс України розуміє в тому числі і помилку в характері (природі) правочину, прав та обов`язків сторін.

З роз`яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9, вбачається, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Також, відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №9).

Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №165/1368/17, від 05.09.2021 у справі №161/17523/16-ц, вирішуючи справи такої категорій, суди мають виходити з того, що наступна зміна свого рішення або ставлення до його наслідків в результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали у майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки станом на момент укладення оспорюваного правочину. Підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність, а можуть слугувати виключно підставами для його розірвання, якщо це передбачено законом для такої правової ситуації.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року в справі № 445/1011/17 зазначено, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229, статті 230 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 643/6032/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19 зауважив, що лише з`ясування таких обставин, як вік позивача, його стан здоров`я, наявність у позивача спірного житла як єдиного, продовження дарувальником проживання у подарованому житлі після укладення договору дарування самі по собі - без доведення наявності такої вади волі у дарувальника як помилки під час укладення оспорюваного договору - не можуть бути самодостатніми підставами для визнання такого договору дарування недійсним. Наведені обставини можуть бути лише опосередкованими доказами наявності такої помилки. В іншому випадку усі правочини, укладені особами відповідного віку, стан здоров`я яких є поганим та які продовжили проживати у подарованому житлі, підлягали б визнанню недійсними, що призвело б до обмеження правочиноздатності такої категорії осіб, що, у свою чергу, порушувало б гарантії, проголошені в ст. 21 Конституції України щодо рівності осіб у їх правах.

Зміна свого рішення дарувальником або зміна ставлення до його наслідків після укладення правочину, не свідчать про наявність такої помилки у позивача станом на момент укладення оспорюваного правочину. Підстави недійсності правочину повинні існувати саме на момент його укладення, усі сумніви та зміна намірів і ставлення до укладеного правочину, що виникли після моменту укладення, не впливають на його дійсність. Зокрема, зміна рішення чи стосунків після укладення договору, подальша зміна життєвих обставин або невиконання усних домовленостей між родичами чи сторонами договору не впливає на його дійсність (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19, від 15 березня 2023 року у справі № 288/1366/21, від 15 травня 2023 року у справі № 522/9246/19,від 02 серпня 2023 року у справі № 138/246/22, від 25 квітня 2024 року у справі № 336/6427/20, від 29 березня 2024 року у справі № 523/13811/21, від 05 листопада 2025 року у справі № 638/9300/19).

Як вбачається із оскаржуваних договорів, такі підписані сторонами, а саме позивачем та відповідачем в присутності нотаріуса, який встановив особи сторін договору та їх дієздатність.

Згідно п.5 договору дарування, який зареєстрований за №1043, позивач, як дарувальник засвідчив, що дарування за цим договором здійснюється без будь-яких погроз, примусу та насильства, як фізичного так і морального, а також те, що укладення договору не пов`язане із виконанням обдарованою будь яких дій майнового чи немайнового характеру на користь дарувальника, оскільки договір за своєю природою є безоплатним.

Згідно п.5 договору дарування, який зареєстровано за №1044, дарувальник засвідчив, що дарування за цим договором здійснюється без будь-яких погроз, примусу та насильства, як фізичного так і морального, та йому роз`яснено, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, тому дарувальник не має права вимагати від обдарованої вчинення на свою користь будь яких дій майнового або немайнового характеру.

В п.5 договору дарування №1043, сторони стверджують та гарантують що в тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються дарування. Будь які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення.

В п. 7, п.17 договору дарування №1044, сторони підтверджують, що умови договору є зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін. Будь які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення.

Вказані положення договорів свідчать, що у позивача була воля на укладення саме договорів дарування, а не будь яких інших, та спростовують твердження позивача про те, що в нього існували інші домовленості з відповідачкою, зокрема те, що відповідачка повинна була утримувати відповідача.

Наведеними положеннями договорів також спростовуються твердження позивача, що відповідачка при укладенні вказаних договорів навмисно ввела позивача в оману, зокрема щодо змісту та правової природи договорів.

Належних та допустимих доказів протилежного, позивачем суду не надано.

Суд також критично оцінює посилання позивача на свій стан здоров`я при укладенні договорів. Із долучених до справи медичних документів позивача не вбачається, що на момент укладення договорів, позивач в силу свого стану здоров`я, не міг в повній мірі ознайомитись із змістом укладених договорів дарування, чи розуміти їх правову природу.

Позивачем не надано доказів, що він потребував чи потребує догляду чи утримання відповідачкою.

Суд також звертає увагу на те, що згідно оспорюваних договорів дарування, дарування земельних ділянок здійснювалося за письмовою згодою дружини дарувальника ОСОБА_6 .

Окрім того, оспорювані договори дарування за формою і змістом, відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, договори укладено у письмовій формі та нотаріально посвідчено.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено тієї обставини, що на момент укладення ним договору дарування земельної ділянки площею 0,1120 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та розміщеного на ній житлового будинку АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом – Суряк А.А. та зареєстрований в реєстрі №1043. Бланк НТН 086037, HTH 086038 від 30 серпня 2024 року, та договору дарування земельної ділянки площею 0.0209 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), який посвідчений приватним нотаріусом - Суряк А.А. та зареєстрованого в реєстрі №1043. Бланк HTH 086037, HTH 086038 від 30 серпня 2024 року, він помилився стосовно правової природи правочину, та не доведено, що відповідачка, як сторона договору умисно ввела його в оману, зокрема щодо правової природи правочинів, суд дійшов висновку що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, судові витрати у справі у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10-13, 49, 76-81, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,1120 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки - 4623055400:01:008:0126, та розміщеного на ній житлового будинку АДРЕСА_1 , разом з належними до нього господарськими будівлями та спорудами посвідчений приватним нотаріусом – Суряк А.А. та зареєстрований в реєстрі №1043. Бланк НТН 086037, НТН 086038 від 30 серпня 2024 року, та про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0.0209 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки – 4623055400:01:008:0129 посвідченого приватним нотаріусом – Суряк А.А. та зареєстрованого в реєстрі №1043. Бланк НТН 086037, НТН 086038 від 30 серпня 2024 року – відмовити.

Понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи :

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 24.03.2026.

Суддя Роман ДЖУС