Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №126/1547/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/1547/24

Провадження № 22-ц/801/820/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Хмеля Р.В.,

у справі №126/1547/24

за скаргою ОСОБА_1 (скаржник)

на дії Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України (суб`єкт оскарження), -

встановив:

Короткий зміст вимог

ОСОБА_1 звернулася в районний суд із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просила: визнати протиправними дії державного виконавця Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романа Кончаківського, щодо накладення арешту на кошти пенсійного забезпечення на банківському рахунку № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» у виконавчому провадженні № 79836911 від 18.12.2025 р; визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романа Кончаківського, у виконавчому провадженні № 79836911 про арешт коштів боржника від 18.12.2025 р. в частині накладення арешту на грошові кошти, на банківському рахунку № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , який має спеціальне цільове призначення (спеціальним режимом використання), та на який зараховується пенсія.

В обґрунтування поданої скарги, ОСОБА_1 посилалася на те, що на виконанні у державного виконавця Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на підставі виконавчого листа № 126/1547/24 виданого 05.11.2025 р. перебуває ВП № 79836911 від 18.12.2025 про стягнення 17 016,82 грн з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального унітарного підприємства Бершадської міської раді «Берлан» (код ЄДРПОУ 44156248).

18.12.2025 року державним виконавцем Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романом Кончаківським, було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти /електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, в результаті чого було накладено арешт на банківський рахунок № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_2 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк», який має спеціальне цільове призначення (спеціальним режимом використання) та на який зараховується пенсія (докази додаються).

Починаючи з 18 грудня 2025 року у зв`язку з накладенням арешту на пенсійний рахунок їй було повністю обмежено доступ та розпорядження коштами пенсійного забезпечення, виконавець своїми діями позбавив її права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішення, передбачений статтею 2 Закону № 1404-VIII.

Навіть після подання нею заяв про скасування арешту з доданням необхідних доказів того, що відповідний рахунок є пенсійним, арешт не було знято, що унеможливило отримання нею будь-яких коштів нарахованої пенсії як єдиного джерела доходів, призводить до блокування соціальних виплат, які гарантовані державою та порушує її конституційне право на соціальні гарантії.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Бершадського районного суду від 02 лютого 2026 року у задоволенні скарги відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із ухвалою суду, скаржник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Бершадського райсуду від 02 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог її скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Вважає, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права. Невідповідність висновків суду обставинам справи призвела до неправильного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, судом першої інстанції не враховано, що державний виконавець проігнорував пряму заборону законодавства на арешт (стягнення) коштів з пенсійного рахунку під час воєнного стану та застосування неспівмірних заходів примусу, що є свідченням неправомірності дій та бездіяльності щодо незняття арешту на грошові кошти органом примусового виконання.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Від суб`єкта оскарження відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі, а ухвалою від 13 березня 2026 року – закінчено підготовчі дії в ній, та призначено справу до судового розгляду.

Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засіданні, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

ОСОБА_1 засобами Електронного суду подала заяву про розгляд справи в її відсутність.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кончаківського Р.С. від 19 січня 2026 року було закінчене виконавче провадження № 79836911 з примусового виконання виконавчого листа №126/1547/24 від 05.11.2025.

Згідно постанови головного державного виконавця Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кончаківського Р.С. від 14.01.2026 було постановлено про зняття арештів з усіх рахунків ОСОБА_1 , у зв`язку з повною сплатою заборгованості.

Позиція апеляційного суду

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив із того, що станом на дату розгляду скарги відсутній предмет оскарження, чинність арешту майна боржника ОСОБА_1 припинено та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з статтею 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справа здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Сторони виконавчого провадження відповідно до статті 447-1 ЦПК України мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу держаної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення а визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже суд першої інстанції не встановив обґрунтованості скарги, не дослідив правомірності дій державного виконавця, та чи було порушено ними права заявника, й фактично ухилився від розгляду скарги по суті, пославшись на те, що виконавче провадження вже закінчено й заборгованість повністю сплачена.

Натомість апеляційним судом встановлено, що 18 грудня 2025 року головним державним виконавцем Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кончаківським Р.М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 126/1547/24, виданого 05.11.2025 Бершадським районним судом Вінницької області про стягнення 17 061,82 грн з ОСОБА_1 на користь Комунального унітарного підприємства Бершадської міської ради «Берлан».

Того ж дня в межах виконавчого провадження № 79836911 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, винагороди виконавця та інших витрат виконавчого провадження, штрафів тощо, що становить 19 023,50 грн.

Копію постанови надіслано банкам, небанківських надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам на виконання та сторонам виконавчого провадження до відома.

25 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Начальника Бершадського відділу ДВС у Гайсинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства Юстиції України із заявою про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що на нього було накладено арешт в межах виконавчого провадження, тоді як він має спеціальна цільове призначення (спеціальний режим використання).

До заяви ОСОБА_1 додана довідка АТ КБ «Приватбанк» про те, що на відповідний рахунок вона отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка інша виплата (переказ), а також копія заяви, поданої нею Управлінню ПФУ про виплату пенсії на зазначений рахунок.

29 грудня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася із відповідно заявою.

Постановою державного виконавця від 14 січня 2026 року у зв`язку з повною сплатою заборгованості знято арешт з коштів, а постановою від 19 січня 2026 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 126/1547/24, виданого 05.11.2025 Бершадським районним судом Вінницької області., припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Разом з тим, під час виконавчого провадження виконавець, зокрема, має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Частиною 2 цієї статті установлено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, а також визначено види коштів на рахунках, на які не може бути звернуто стягнення.

Згідно з частинами 2, 6 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

За правилами частин 3, 4 статті 56 Закону №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені статтею 68 Закону №1404-VIII, за змістом якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Відповідно до положень статті 70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (частина перша).

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Водночас, зазначені вище приписи абзацу 4 та 5 частини 2 статті 70 Закону №1404-VIII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023.

26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №2129-IX), яким Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону доповнено пунктом 10-2, який містить, зокрема положення про те, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації) та визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Абзацом вісімнадцятим пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (який доповнено згідно із Законом України від 27.07.2022 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2455-IX) встановлено, що у період дії воєнного стану приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об`єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні.

Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника.

Проте статтею 48 Закону №1404-VIII встановлено заборону для виконавця для звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, на спеціальних рахунках та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Крім того, із набранням чинності Законом №2129-IX тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова державного виконавця містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, зокрема, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які не заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зазначила: "…виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження")…".

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"). У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Верховний Суд в постанові від 10 січня 2025 року по справі № 755/9274/23 (провадження № 61-4284св24) висловив правову позицію, відповідно до якої саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас у разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

Крім того, з метою недопущення безповоротного втручання у право боржника на володіння, користування та розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках зі спеціальним режимом, які в силу вимог закону підпадають під обмеження щодо можливості накладення арешту на них, законодавець не обмежив боржника у праві надати державному виконавця докази на підтвердження спеціального режиму банківського рахунку, на який накладено арешт.

До заяв про зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 додавала довідки з банку про те, що на цей рахунок вона отримує пенсійні виплати, а також копію заява до Управління ПФУ про зарахування пенсійних коштів на нього. Разом з тим, згідно з довідкою банку, на відповідний рахунок можуть також зараховуватися будь-які інші виплати.

В зв`язку з цим, крім відповідної довідки з банку, начальник відділу ДВС в електронному листі від 25.12.2025 (а.с. 12), а також в листі від 13.01.2026 року (а.с. 31) просив ОСОБА_1 надати виписку по рахунку з тим, щоб переконатися, що кошти на відповідному рахунку є винятково сумами отриманої нею пенсії, чого заявником зроблено не було.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тобто накладення заборони на право розпоряджатися грошовими коштами спрямоване на належне та ефективне здійснення державним виконавцем посадових повноважень з виконання судового рішення, спрямоване на запобігання уникнення боржником виконання судового рішення та на ефективне першочергове забезпечення інтересів кредитора за рахунок цих коштів.

Як встановлено апеляційним судом, державний виконавець діяв на підставі і в межах повноважень, встановлених Законом, й по справі відсутні підстави для визнання протиправними його дій, а також скасування постанови про накладення арешту на грошові кошти, належні боржнику.

Саме це, а не закінчення виконавчого провадження у зв`язку з його повним виконанням, є підставою для залишення скарги без задоволення.

В зв`язку з тим, що суд першої інстанції не встановив обставин, що мають значення для справи, й неправильно застосував процесуальний закон, ухвала підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд прийшов до висновку про залишення скарги без задоволення.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 02 лютого 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин