Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №127/6998/14-ц — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/6998/14-ц

Провадження № 22-ц/801/647/2026

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокуСправа № 127/6998/14-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з

розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Шемети Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Кулішко Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою її представником – адвокатом Ткачук Вікторією Вікторівною, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, постановлену у цій справі 13 січня 2026 року у м. Вінниці суддею цього суду Ан О.В., дата складення повного тексту судового рішення не відома,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у даній цивільній справі.

Заява мотивована тим, що 29.06.2006 року між Приватним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 31/156/05-Zkln, на умовах якого останній було надано кредитні кошти в розмірі 69 000 дол. США зі сплатою 13,75 % річних на строк з 29.06.2006 року до повного погашення кредиту.

Відповідно до договору застави № 31/154-3154/06Zkln від 29.06.2006 року та договору іпотеки № 31/153-І153/06-Zkln від 29.06.2006 року ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору № 31/156/05Zkln від 29.06.2006 року передала в заставу ПАТ «Кредитпромбанк» сідловий тягач «DAF 95.430ХР», 1998 року випуску, напівпричіп- рефрижератор-Е марки «CHEREAU CD38», 1995 року випуску та квартиру АДРЕСА_1 .

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та Приватним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого перший передав за плату (уступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 31/156/05Zkln від 29.06.2006 року, внаслідок чого останній замінив ПАТ «Кредитпромбанк», як кредитора, в зазначених зобов`язаннях та до нього перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

12.05.2014 року заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/6998/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 31/156/05-Zkln від 29.06.2006 року в розмірі 359 768, 57 грн, з яких: 326 024, 73 грн - сума заборгованості за кредитом, 33 743, 84 грн - заборгованість за відсотками, а також 3 597,69 грн судового збору.

03.06.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист у справі № 127/6998/14-ц.

04.05.2016 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50966942 від 04.05.2016 року. Станом на 23.12.2025 року виконавче провадження № 50966942 перебуває на примусовому виконанні в Першому ВДВС у м. Вінниці ХМУЮ МЮУ.

В подальшому право вимоги за кредитним договором № 31/156/05-Zkln від 29.06.2006 року набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший інвестиційний клуб» (далі - ТОВ «Перший інвестиційний клуб») на підставі договору купівлі продажу майнових прав № 1050/к від 04.12.2018 року, договору відступлення права вимоги від 04.12.2018 року та договору відступлення прав вимоги за договором застави від 04.12.2018 року.

В свою чергу ТОВ «Перший інвестиційний клуб» відступив ОСОБА_2 право вимоги за кредитним договором № 31/156/05-Zkln від 29.06.2006 року, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Кредитпромбанк», на підставі договору комісії № 175- 29-11/18 від 30.10.2018 року, договору про відступлення прав вимоги № 176-07-12/18 від 07.12.2018 року, додаткової угоди № 1 до договору комісії № 175-29-11/18 від 30.10.2018 року від 29.08.2020 року та Договору відступлення прав вимоги № 343-09- 08/23 від 09.08.2023 року.

Пославшись на викладені обставини, заявник просив замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 50966942 від 04.05.2016 року.

13.01.2026 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у даній цивільній справі відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Ткачук В.В., посилаючись на необґрунтованість, невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її заяву задовольнити.

Зокрема скаржник посилається на те, що внаслідок укладення договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором, за договором застави та за договором іпотеки відбулась заміна кредитора, а саме ОСОБА_2 набула статусу нового кредитора/стягувача з примусового виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.05.2014 року у цій справі.

Скаржник вказує, що суд не мав підстав виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договорів відступлення прав вимоги.

Адвокат Ткачук В.В. вважає, що у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2014 року заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у даній справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 31/156/05-Zkln від 29.06.2006 року в розмірі 359 768, 57 грн, з яких: 326 024, 73 грн - сума заборгованості за кредитом, 33 743, 84 грн - заборгованість за відсотками, а також 3 597,69 грн судового збору (а.с. 66-67).

03.06.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано виконавчий лист у цій справі.

04.05.2016 року державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50966942, яке не закінчене та перебуває на виконані (а.с. 75-76).

04.12.2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Перший інвестиційний клуб» було укладено договір купівлі продажу майнових прав № 1050/к, згідно з умовами якого ПАТ «Дельта Банк» передало ТОВ «Перший інвестиційний клуб» право грошової вимоги за кредитним договором № 31/156/05-Zkln від 29.06.2006 року, договором застави № 31/154-3154/06Zkln від 29.06.2006 року та договором іпотеки № 31/153-І153/06-Zkln від 29.06.2006 року, позичальником за якими є ОСОБА_1 (зворот а.с. 76-82).

07.12.2018 року між ТОВ «Перший інвестиційний клуб» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав вимоги № 176-07-12/18, згідно з умовами якого ТОВ «Перший інвестиційний клуб» передало ОСОБА_2 права вимоги за кредитним договором № 31/156/05-Zkln від 29.06.2006 року та договором застави № 31/154-3154/06Zkln від 29.06.2006 року (зворот а.с. 83-84).

09.08.2023 року між ТОВ «Перший інвестиційний клуб» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, відповідно до умов якого ТОВ «Перший інвестиційний клуб» передало ОСОБА_2 право вимоги за договором іпотеки № 31/153-І153/06-Zkln від 29.06.2006 року (а.с. 88-89).

Відмовляючи у задоволенні згаданої вище заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Однак із такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитись з огляду на таке.

Згідно із ст. 129 Конституції України та ст. 2 ЦПК України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з ч. 5 ст. 15 Закону у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, п. п. 1 і 2 частини ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах

Отже, під час вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні потрібно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків сторони, яка вибула.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або безпосередня вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд перевіряє наявність правонаступництва у цивільних відносинах.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, через що припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 442 ЦПК України саме за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, який набув від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, зокрема й право бути стороною виконавчого провадження.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 803/1273/16 та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.

За таких обставин та неведеного правового регулювання, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ОСОБА_2 , оскільки хоч і фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, однак предметом судового розгляду у даному випадку є заява про заміну сторони виконавчого провадження, а не оспорювання договору про відступлення прав вимоги.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що укладені між ТОВ «Перший інвестиційний клуб» та ОСОБА_2 договори відступлення прав вимоги, які ТОВ «Перший інвестиційний клуб» отримав від ПАТ «Дельта Банк» на підставі відповідних договорів, за кредитним договором № 31/156/05Zkln від 29.06.2006 року,договором застави № 31/154-3154/06Zkln від 29.06.2006 року та договором іпотеки № 31/153-І153/06-Zkln від 29.06.2006 року, у визначеному законом порядку недійсними визнаними не були, а учасники справи не заявляли вимог про недійсність (нікчемність) даних договорів.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення, або в силу прямої вказівки закону.

З наведеного виходить, що в матеріальних правовідносинах ОСОБА_2 є правонаступником ТОВ «Перший інвестиційний клуб».

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (п. 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19).

Таким чином, суд першої інстанції вдався до оцінки договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором, договором застави та за договором іпотеки, не врахувавши, що відповідно до вимог ст. 204 ЦК України дійсність договору презюмується.

Крім того, місцевий суд ототожнив суть договору факторингу та договору відступлення права вимоги (цесії), що випливає з його помилкових висновків про неможливість заміни кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги, у контексті правовідносин, що склалися.

Верховний Суд у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 дійшов висновку, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному ст. 204 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що за обставинами справи, що переглядається, звернення правонаступника від дійсного кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Отже, враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником – адвокатом Ткачук Вікторією Вікторівною,задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача – Приватне акціонерне товариство «Дельта Банк» у виконавчому провадженні № 50966942, відкритому 04 травня 2016 року, з примусового виконання виконавчого листа № 127/6998/14-ц, виданого 03 червня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2014 року у справі № 127/6998/14-цза позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, на його правонаступника – ОСОБА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: Т. Б. Сало

Т. М. Шемета