Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №127/40331/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40331/25

Провадження 2/127/9699/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (Далі – Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 451130-КС-005 про надання кредиту (Далі – Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» 17.02.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 451130-КС-005 про надання кредиту. 17.02.2024 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 451130-КС-005 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Таким чином, 17.02.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 451130-КС-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 - 3755(котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 01.12.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 451130-КС-005 про надання кредиту, в розмірі16 120,72 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту – 5 000,00 грн; Суми прострочених платежів по процентах – 10 370,72 грн; Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; Суми прострочених платежів за комісією – 750,00 грн.

Ухвалою суду від 01.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом (повідомленням) сторін, постановлено розмістити оголошення про повідомлення відповідача на офіційному веб-порталі судової влади України. Також, цією ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав клопотання, у якому просив розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив не надав.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд ухвалив без винесення окремого процесуального документа провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що 17.02.2024 між ТОВ «Бізнес позика» та відповідачем укладено Договір № 451130-КС-005 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором UA-4275.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з п. п. 2.3, 2.13 Договору строк кредитування становить 16 тижнів, кінцевий строк повернення кредиту - 08.06.2024 року.

Відповідно до п. 2.4 Договору процентна ставка за користування кредитом встановлена як фіксована та становить 2,00000000 % на день (стандартна), при цьому передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,15514127 % на день у разі належного виконання позичальником умов договору.

Відповідно до п. 2.5 Договору позичальник зобов`язаний сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 750,00 грн, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту.

Згідно з п. 3.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом за кожен день фактичного користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору у разі дотримання позичальником погодженого графіку платежів проценти за користування кредитом нараховуються за зниженою процентною ставкою.

Разом з тим, згідно з п. 3.2.2 Договору у разі порушення позичальником строків виконання зобов`язань за договором та наявності прострочення більше семи календарних днів, умови щодо застосування зниженої процентної ставки втрачають чинність, а проценти підлягають нарахуванню за стандартною процентною ставкою, починаючи з восьмого дня прострочення.

Згідно з п. 3.2.3 Договору сторони погодили графік погашення заборгованості, який передбачає поетапне повернення частини тіла кредиту, сплату процентів та комісії із визначенням строків та розміру кожного платежу.

Відповідно до п. 3.3 Договору повернення кредиту, сплата процентів та інших платежів здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок кредитодавця, при цьому датою виконання зобов`язання вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

Згідно з п. 3.5 Договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язань у повному обсязі, отримані кошти зараховуються у визначеній договором черговості, зокрема у першу чергу – в рахунок погашення простроченої заборгованості за кредитом та процентами.

Розділ 8 містить реквізити та підписи Сторін, зокрема номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Згідно з анкетою клієнта від 02.12.2025: позичальник – ОСОБА_1 зазначив у графі «номер банківського рахунку/номер карти» - НОМЕР_3 .

Також суд враховує, що відповідно до п. 2.14 Договору кредит надано для задоволення особистих потреб позичальника, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, у зв`язку з чим цей договір є договором про споживчий кредит.

За таких обставин, умовами укладеного між сторонами договору визначено розмір кредиту, строк його повернення, порядок та розмір нарахування процентів, а також обов`язок позичальника сплатити комісію та здійснювати погашення заборгованості відповідно до погодженого графіку платежів.

Відповідно до листа ТОВ «ПрофітГід» надав позивачу підтвердження що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» здійснено успішний переказ грошових коштів у розмірі 5000 грн. на рахунок отримувача № НОМЕР_2 із призначенням платежу: Перерах. коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 зг. до кредитного дог. №451130- КС-005 від 17.02.2024 Без ПДВ.

Відповідно до інформації АТ «Райффайзен банк» №81-15-9/712-БТ від 15.01.2026, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, Банківська карта №НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Також додано виписку про рух коштів по картці №НОМЕР_2 за період з 17.02.2024 по 08.06.2024, відповідно до якої 17.02.2024 на вказану картку зараховано кошти в розмірі 5000 грн.

Суд звертає увагу, що Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Тобто, ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 5000 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , вказану відповідачем при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, відповідач не надав суду докази на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів. Тому пред`явлену до стягнення суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000 грн потрібно задовольнити.

Відповідно до довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за Договором № 451130-КС-005 про надання кредиту від 17.02.2024 станом на 01.12.2025 складає 16120,72 грн, з яких: за кредитом: 5000 грн, по відсотках: 10370,72 грн, по комісії: 750 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 451130-КС-005 станом на

01.12.2025 залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 16120,72 грн, з яких: за кредитом: 5000 грн, по відсотках: 10370,72 грн, по комісії: 750 грн.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості суд установив, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалось за період з 17.02.2024 по 09.06.2024.

Водночас суд звертає увагу, що у період з 17.02.2024 по 09.03.2024 нарахування процентів здійснювалось за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,15514127 % за кожен день користування кредитом, тоді як у період з 10.03.2024 по 08.06.2024 позивачем застосовано стандартну процентну ставку у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом.

Такий підхід до нарахування процентів узгоджується з умовами Договору, зокрема положеннями п. 3.2.1, 3.2.2 Договору, відповідно до яких у разі порушення позичальником строків виконання грошових зобов`язань та наявності прострочення понад сім календарних днів застосовується стандартна процентна ставка.

Однак суд не погоджується із такими нарахуванням з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнено п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Згідно з нормою ч. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що договір № 451130-КС-005 від 17.02.2024 укладено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", не може перевищувати 1 %.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (ч. 4 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування").

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, положення договору № 451130-КС-005 від 17.02.2024, якими визначено процентні ставки у розмірі, що перевищує 1% за день користування кредитом є нікчемними, оскільки суперечать Закону.

З огляду на встановлені Законом України «Про споживче кредитування» обмеження щодо максимального розміру денної процентної ставки у 1 %, суд здійснює власний розрахунок заборгованості за процентами, виходячи із максимально допустимого розміру процентів.

Суд установив, що згідно з п. 2.3 Договору строк кредитування становить 16 тижнів, що відповідає 113 календарним дням.

Отже, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір процентів, який може бути нарахований за користування кредитом, становить: 5 000 грн ? 1 % ? 113 днів = 5650,00 грн.

Водночас із наданого позивачем розрахунку встановлено, що проценти за користування кредитом нараховані у сумі 10370,72 грн, що перевищує встановлений законом максимальний розмір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення проценти підлягають задоволенню частково у межах, визначених законом, а саме у розмірі 5650,00 грн, тоді як у решті вимог про стягнення процентів у сумі 4720,72 грн потрібно відмовити.

Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2.5 Договору позичальник зобов`язаний сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 750,00 грн, яка нараховується одноразово в дату видачі кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Таким чином, закон прямо передбачає можливість встановлення кредитодавцем комісій, пов`язаних із наданням кредиту, за умови їх визначення у договорі.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір комісії був погоджений сторонами при укладенні Договору, визначений у фіксованому розмірі та не змінювався, а тому є складовою загальних витрат за кредитом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 750,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 11400,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5650,00 грн – проценти за користування кредитом, 750,00 грн - комісія за надання кредиту.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь позивача.

Надавши оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 1713 грн. 12 коп. пропорційно задоволених вимог (позов задоволено на 70,72%).

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за Договором №451130-КС-005 про надання кредиту від 17.02.2024 року, що становить 11400,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5650,00 грн - проценти за користування кредитом, 750,00 грн - комісія за надання кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір в розмірі 1713 гривні 12 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Горбатюк