Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №128/10/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/10/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Відділу поліції № 5 Вінницького районного управління поліції ГУНП України у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

25.12.2025 інспектором СРПП ВП № 5 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Якименком О. складено протокол про порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме, що вона 25.12.2025 близько 13:30 год неналежно виконувала обов`язки виховання за онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який кинув питарду неподалік малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До суду для розгляду наданих суду матеріалів ОСОБА_1 не з`ялася, хоча про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлена належним чином та завчасно, шляхом направлення повістки з рекомендованим повідомленням поштовим відправленням за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Документів на підтвердження поважних причин неявки до суду не надано.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За вказаних обставин, на підставі ст. 268 КУпАП, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 з наявністю даного судового провадження щодо неї, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що провадження по справі слід закрити з наступних підстав.

Так, судом було досліджено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 668156 від 25.12.2025 та його копію; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.12.2025; письмові пояснення по даному факту ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 25.12.2025; відеозаписи обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, на яких зафіксовано пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про обставини вчинення адміністративного правопорушення, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , під час якого вони зазначили, що батько ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, а мати знаходиться в лікарні; рапорт реєстрації повідомлення в журналі єдиного обліку № 10654 від 25.12.2025.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ст. 251 КУпАП визначено перелік можливих доказів в справі про адміністративне правопорушення. При цьому, згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх та малолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав, обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, дії особи можуть бути кваліфіковані за цією статтею у випадку ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Так, до поданих суду матеріалів не долучено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 дійсно є онуком ОСОБА_1 , також неможливо встановити, чи вони проживають за однією адресою, а також, що саме бабуся ОСОБА_2 заміняє його батьків та відповідальна за його виховання, у зв`язку з чим не вдається можливим встановити підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

За вищевказаних обставин, суд не може прийняти як належний та допустимий доказ вчинення адміністративного правопорушення наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення, оскільки до нього не долучено жодних належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 є суб`єктом вчинення даного правопорушення, за відсутності чого неможливо встановити наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Та суд зауважує, що долучений до матеріалів справи диск з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора не може бути доказом родинних відносин ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також того, що обов`язок з його виховання не лежить на батьках неповнолітнього, і що саме ОСОБА_1 їх заміняє, що може бути встановлено лише з відповідних документів, передбачених законом, а не з пояснень осіб на нагрудний відеореєстратор.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено належними і допустимими доказами, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому провадження в справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 184, п. 1 ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, закрити в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: