Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №128/11/26 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/11/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.03.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28.10.2021 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2954117071/746110. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

12.08.2022 між ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 12082022, у відповідності до умов якого ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» Права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 12.08.2022 до Договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14 800, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 800, 00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме, з 12.08.2022 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану суму заборгованості за кредитним договором № 2954117071/746110 та судові витрати по справі (а.с. 1 – 4).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 46).

Відповідач ОСОБА_1 на підставі ст. 178 ЦПК України подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між кредитором та позивачем у повному обсязі, у тому числі доказів оплати договору факторингу та додатків до нього, що б підтверджувало належність позивача як нового кредитора у цій справі. Окрім цього, договір факторингу було укладено ще до виникнення первинних кредитних правовідносин між відповідачем та первинним кредитором. Та позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором, тоді як кредитний договір із Відповідачем та Первинним кредитором було укладено пізніше, ніж Договір факторингу, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача, оскільки не може відступатися вимога, яка на час укладання договору факторингу ще не існувала. Також відповідач зазначає, що він був військовослужбовцем у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з 26.02.2022 по 16.04.2024, тобто він має право на додаткові пільги (захист), що встановлюються державою. Зазначає, що позивачем не доведено правильність нарахування первісним кредитором суми заборгованості, оскільки згідно договору, строк позики складає 30 календарних днів, тому відповідач вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він звільняється від сплати штрафу та пені.

Окрім цього, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %, тому законність здійснення нарахування відсотків не доведено.

Також зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази видачі відповідачу кредитних коштів, хоча згідно ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Та жодних доказів видачі йому кредитних коштів позивачем не надано, тоді як наданий розрахунок боргу не є первинним банківським документом та не може підтверджувати факт видачі коштів відповідачу, виписка по картковому рахунку відповідача також не надавалась.

За вказаних обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 48 – 70).

В судове засідання 19.03.2026 учасники справи не з`явились.

Представник позивача в позовній заяві заявив клопотання, згідно якого просив розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача. У разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, хоча повідомлений судом належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання за адресою місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Доказів поважності причин неявки до суду від відповідача не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Згідно копії індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 2954117071/746110, відповідач ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» з метою отримання коштів, у зв`язку з чим підписав цю індивідуальну частину договору про надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Згідно зазначеної індивідкальної частини договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в межах суми 4 000, 00 грн, зазначеної Клієнтом в заявці, на умовах зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 26.11.2021. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 547,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1, 5 % на добу. Тип процентної ставки фіксована. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. З метою поглиблення довіри до Товариства Клієнту може бути запропонований індивідуальний промокод для зниження процентної ставки. Крім цього, при пролонгації договору Клієнту можуть нараховуватись проценти за зниженою процентною ставкою з першого дня активації пролонгації. Стандартна процентна ставка для продукту «Миттєва позика» становить 2, 5 % на добу. Товариство надає кредит шляхом його переказу на рахунок клієнта протягом 3-х календарних днів з дня укладення (п. 1.7.). Сума коштів вважається наданою в день здійснення банківського переказу товариством, від цього дня починається відлік для сплати. Відповідно до п. 2.3 договору, якщо відповідно до пункту 1.5. цього Договору, скориставшись промокодом, Клієнт прострочить виконання зобов`язання, нараховані згідно умов Договору проценти підлягають перерахуванню за стандартною процентною ставкою за прострочення, при цьому Клієнт погоджується, що такий перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору. Згідно п. 3.3.3 договору, клієнт має право продовжити (пролонгувати) строк надання кредиту, оплативши в повному обсязі нараховані проценти по кредиту. Продовження строку надання кредиту доступне всім клієнтам до 15 (п`ятнадцятого) дня прострочення зобов`язання включно. Продовжити (пролонгувати) строк надання кредиту можна необмежену кількість разів. Оплата в повному обсязі процентів по кредиту є вільним, самодостатнім та усвідомленим волевиявленням та підтвердженням згоди Клієнта на продовження строку надання кредиту і не потребує підписання додаткових угод до цього Договору. Додатком № 1 до даного договору є графік платежів (а.с. 6 – 8).

Відповідно до копії реєстру боржників від 12.08.2022, ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 2954117071/746110 на загальну суму 14 800, 00 грн. з яких: 4 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 800, 00 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с. 12).

Згідно копії розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2954117071/746110 від 28.10.2021 за період з 12.08.2022 по 31.12.2025, залишок заборгованості за вказаним договором станом на 31.12.2025 складає 14 800, 00 грн, з яких: 4 000, 00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 800, 00 грн – сума заборгованості за відсотками. Дана заборгованості була нарахована первісним кредитором ТОВ «КУ «ЄКГ», обгрунтований розрахунок суми складових боргу відсутній, зазначено лише кінцеві суми тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, та після відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» новий кредитор не нараховував процентів за користування кредитом (а.с. 13).

12.08.2022 між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» (клієнт) було укладено договір факторингу № 12082022, відповідно до умов якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору (п. 1.1). Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2). Зміни та доповнення до Договору можуть бути внесені виключно шляхом укладення в письмовій формі між Сторонами відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Стороні, а їх підписи скріплюються печатками Сторін (п. 9.3) (а.с. 14 – 18).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 до ТОВ «ЄАПБ» перейшли всі права вимоги за договором факторингу (а.с. 19).

Згідно копії платіжного доручення № 18618 від 15.08.2022, ТОВ «ЄАПБ» переказало на рахунок ТОВ «КУ «ЄКГ» кошти в розмірі 2 282 279, 72 грн, призначення платежу: плата за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022 (а.с. 20)

Відповідно до копії військового квитка ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 , останній з 26.02.2022 по 16.04.2024 проходив військову службу у Збройних Силах України та згідно копії посвідчень серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , має право на пільги , встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій та для ветеранів військової служби (а.с. 71 – 72, 73, 74).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто за встановленими правовідносинами в межах даної справи доведенню підлягає не лише підписання позивачальником кредитного договору, а й надання вказаних в кредитному договорі коштів позичальнику, а також правильність та обгрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, відповідно погодженим сторонами умовам договору.

Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 41, ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги», ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 2954117071/746110 від 28.10.2021 не надано доказів, передбачених ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок саме відповідача, а також те, що такий переказ взагалі здійснювався.

Позивачем на підтвердження виконання обов`язку первісного кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу наданий лише розрахунок заборгованості за кредитним договором № 2954117071/746110 від 28.10.2021 за період з 12.08.2022 по 31.12.2025, складений позивачем, а не первісним кредитором, що не є первинним бухгалтерським документом, інших доказів (квитанції, виписки про рух коштів тощо), з яких можливо б було встановити перерахування вказаних грошових коштів саме ОСОБА_1 , а також порядок нарахування зазначеної кінцевої суми відсотків, суду не надано.

Суд зауважує, що надані позивачем докази не належать до категорії первинних документів, передбачених як ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію», так і ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів, неможливо встановити перерахування коштів первісним кредитором на картковий рахунок саме відповідача, та як наслідок підтвердити виконання первісним кредитором умов договору № 2954117071/746110 від 28.10.2021 та надання відповідачу коштів у позику.

Таким чином, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісним кредитором умов Кредитного договору № 2954117071/746110 від 28.10.2021 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Суд звертає увагу, що згідно п. 4.3. Договору факторингу № 12082022 від 12.08.2022, позивач, як фактор, має право отримання від первісного кредитора, як клієнта, документального підтвердження перерахування коштів на рахунок боржника та/або детального розрахунку простроченої заборгованості та всіх інших платежів по кожному пдатіжному періоду та підстави їх нарахування. При цьому Клієнт (первісний кредитор) зобов`язаний надати фактору такі докази протягом трьох робочих днів з моменту отримання відповідного запиту Фактора (а.с. 16).

Так, Верховний Суд у справі 334/3056/15 (постанова від 30.11.2022) виснував, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20, засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення як основного боргу за кредитним договором, так і похідних від нього відсотків, враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем грошових коштів в позику, що ним не визнається у відзиві, а також відсутність обгрунтування розміру нарахованих відсотків, за відсутності перешкод в позивача для надання таких доказів, оскільки позивачем не доводилося та не надавалося доказів щодо невиконання первісним кредитором обов`язку за укладеним договором факторингу про надання таких доказів фактору (позивачу) на його звернення протягом трьох робочих днів (п. 4.3. Договору факторингу).

Тобто позивач мав об`єктивну можливість надати докази, якими можуть підтверджуватися вказані ним вимоги, але таким правом не скористався, відповідних клопотань з обгрунтуванням перешкод в їх наданні, в порядку та в строки, визначені ЦПК України, в ході судового розгляду також не надавав.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки суд вважає не доведеним виконання первісним кредитором своїх зобов`язань згідно кредитного договору, а саме переказу кредитних коштів на рахунок відповідача, тому в задоволенні позову слід відмовити в зв`язку з недоведеністю заявлених позовних вимог.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 207, 526, 598, 610-612, 615, 626-629, 638-639, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію»,, ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81,83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, поштовий індекс: 01032, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 24.03.2026.

Суддя: