Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №208/5960/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/5960/25

№ провадження 1-кп/208/780/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суду міста Кам`янського в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарі: ОСОБА_4 ,

прокурора: ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

захисника: ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м.Кам`янське в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №22025050000000584 від 22.04.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Братолюбівка Долинського району Кіровоградської області, освіта повна середня, одружений, має на утриманні: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України – Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005,

№ 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

У березні - квітні 2014 в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 07.04.2014 у м. Донецьку видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».

За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено незаконний «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.

Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські («органи державної влади ДНР») та силові органи.

В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.

Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації Російської Федерації.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як громадянин України, у лютому 2025 діючи в період збройного конфлікту, умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, перебуваючи на території одного з військового комісаріату у АДРЕСА_1 -на-Дону РФ (більш точне місце під час досудового розслідування не встановлено) уклав контракт та вступив до 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ), де зайняв посаду стрільця групи логістики, був забезпечений військовою формою одягу, особистим військовим спорядженням та засобами індивідуального захисту та пізніше отримав зброю автомат АК 12 та боєприпаси до нього, у кількості 120 одиниць. Під час несення служби ОСОБА_6 отримував грошове забезпечення в розмірі 40 000 рублів, а також 400 000 рублів за підписання контракту.

Крім того, починаючи з 07.02.2025 до кінця березня 2025 ОСОБА_6 , займаючи посаду стрільця групи логістики 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ), перебуваючи на території Донецької області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), отримав вогнепальну зброю, а саме АК 74 та боєприпаси до нього у кількості 150 одиниць, де приступив до виконання покладених на нього обов`язків та почав забезпечувати військовослужбовців ВС РФ продовольчими товарами та боєприпасами, тим самим забезпечував їх життєдіяльність та бойову готовність для подальшого ведення активних бойових дій проти ЗСУ з метою захоплення населених пунктів Донецької області.

В кінці лютого 2025, ОСОБА_6 був передислокований на територію смт. Нью-Йорк Торецької міської територіальної громади Бахмутського районну Донецької області, де він продовжив подальше проходження військової служби.

В подальшому на при кінці березня 2025 ОСОБА_6 , у складі 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ) був направлений до Покровського району Донецької області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), де дислокувались окремі підрозділи 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ) для участі у бойових діях проти ЗС України на вказаному напрямку.

31.03.2025 ОСОБА_6 , отримав бойовий наказ на забезпечення військовослужбовців ВС РФ продовольчими товарами та боєприпасами поблизу АДРЕСА_2 для підтримки їх боєздатності та подальшого ведення активних бойових дій проти ЗСУ.

Під час переміщення на вказану позицію, ОСОБА_6 разом з іншими військовослужбовцями 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ) вступив в стрілецький бій з військовослужбовцями Збройних Сил України, від чого був дезорієнтований та потрапив на позиції, які обороняли підрозділи Збройних Сил України. Близько 15.00 год. 31.03.2025 ОСОБА_6 потрапив в оточення та був взятий у полон.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Крім того, починаючи з 07.02.2025 громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, брав участь в збройних формуваннях держави-агресора, з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в збройних формуваннях держави-агресора рф.

Так, з 07.02.2025 до кінця березня 2025 ОСОБА_6 , займаючи посаду стрільця групи логістики 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ), перебуваючи у Донецькій області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), де отримав зброю АК 74 та боєприпаси до нього у кількості 150 одиниць, виконував господарську діяльність, а саме, забезпечував військовослужбовців ВС РФ продовольчими товарами та боєприпасами, ти самим забезпечував їх життєдіяльність та бойову готовність для подальшого ведення активних бойових дій проти ЗСУ з метою захоплення населених пунктів Донецької області.

В кінці лютого 2025, ОСОБА_6 було передислоковано на територію м. Нью-Йорк Торецької міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, де він продовжив подальше проходження військової служби.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, в кінці березня 2025 ОСОБА_6 , у складі 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ) був направлений до Покровського району Донецької області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), де дислокувались окремі підрозділи 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ) для участі у бойових діях проти ЗС України на вказаному напрямку.

31.03.2025, ОСОБА_6 , отримав бойовий наказ на забезпечення військовослужбовців ВС РФ продовольчими товарами та боєприпасами поблизу АДРЕСА_2 для підтримки їх боєздатності та подальшого ведення активних бойових дій проти ЗСУ.

Під час переміщення на вказану позицію, ОСОБА_6 разом з іншими військовослужбовцями 3 роти мотострілецького батальйону НОМЕР_1 танкового полку НОМЕР_2 мотострілецької дивізії (в/ч НОМЕР_3 ) вступив в стрілецький бій з військовослужбовцями Збройних Сил України, від чого був дезорієнтований та потрапив на позиції, які обороняли підрозділи Збройних Сил України. Близько 15.00 год. 31.03.2025 ОСОБА_6 потрапив в оточення та був взятий у полон.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється в колабораційній діяльності, а саме у добровільній участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_6 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав у повному обсязі та надав показання, які відповідають фактичним обставинам викладеним в обвинувальному акті. Зокрема, повідомив, що в 2023 в м. Анапа він отримав паспорт громадянина РФ. В подальшому, а саме 07.02.2025 перебуваючи у військоматі у м. Ростов-на-Дону він заключив контракт щодо проходження служби у Збройних силах РФ. Зазначений контракт ним було укладено добровільно, після чого йому видали зброю, а саме АК 12, та військову піксельну форму. За службу йому повинні були платити грошові кошти у сумі приблизно 800 000 руб., однак вказані кошти перераховані так і не були. В подальшому він виконував бойові завдання в с.Нью-Йорк, потім переміщений до н.п. Пантелейонівки, де 31.03.2025 в бою зі Збройними силами України отримав поранення та потрапив у полон 31.03.2025.

Враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди учасників судового розгляду, прийняв рішення не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння вказаного вище кримінального правопорушення та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. При цьому з`ясовано, чи правильно розуміють зазначенні особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Під час судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що пред`явлені ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України знайшли своє підтвердження, а події кримінальних правопорушень мали місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинені обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальні правопорушення кваліфіковані правильно, а саме:

- за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану;

- за ч. 7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме, добровільна участі громадянина України в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, дані, що характеризують його особу, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено, враховуючи їх не зазначення в обвинувальному акті та позицію прокурора в дебатах.

Суд також враховує відомості про особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , який на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває та є особою, яка раніше не судима.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 неможливе без його ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, а також те, що вчинені обвинуваченим злочини, згідно зі статтею 12 КК України, віднесено до категорії особливо тяжких, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Крім того, наявні підстави для призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна, яка передбачена санкцією статті, враховуючи, що злочин вчинено з корисливим мотивом, оскільки обвинуваченим було укладено контракт та такий отримав забезпечення на свої дії (за обома кримінальними правопорушеннями), а також з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади (за ч. 7 ст. 111-1 КК України), визначивши остаточне покарання за правилами ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, приєднавши до основаного покарання додаткові покарання.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні, в тому числі у виді запобіжного заходу та арешту майна, не застосовувалися.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України , суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111 та ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;

за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 13 (тринадцять) років та з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 13 (тринадцять) років, та з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.

Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3