Рішення від 19 березня 2026 р. у справі №201/1517/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/1517/26

Провадження № 2/201/2512/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра в особі головуючого судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Соборного районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно з протоколом засідання кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій №10 від 20.06.2024 Позивача було затверджено на посаду викладача (дисципліни: Організація військового зв`язку, статути Збройних Сил України та їх практичне застосування (у тому числі стройова підготовка) та основи військового законодавства та міжнародне гуманітарне право). Встановлено посадовий оклад Позивачу на рівні 16 тарифного розряду та зазначено, що оплата праці за посадою входить до посад, які дають право на перерахунок вислуги років.

Після чого, між сторонами було укладено контакт №3 від 28.06.2024. Згідно з контрактом №3 від 28.06.2024, зокрема, п. 1.5 передбачено, що контракт є підставою для прийняття науково-педагогічного працівника на роботу (продовження роботи за посадою). Також, пунктом 4.1 контракту передбачено, що робочий час науково педагогічного працівника становить не більше 36 годин на тиждень відповідно до обсягу ставки.

Позивачу стало відомо, що йому з незрозумілих підстав було зменшено педагогічне навантаження на навчальний рік і воно становило 0,8 ставки.

Листом Відповідача від 21.08.2025 №35/339 у відповідь на адвокатський запит представника Позивача було повідомлено, що згідно з наказом начальника Відповідача від 01.07.2024 №214 було встановлено ставку Позивачу 0,7, згідно з наказом від 24.08.2024 №269 «Про визначення та розподіл навчального навантаження у 2024-2025 році» Позивачу встановлено ставку 0,9, також надано інформацію, що наказом начальника Відповідача від 27.08.2024 №193 Позивачу було встановлено ставку 0,8, наказом від 28.02.2025 №37 «Про перерозподіл навантаження науково-педагогічних працівників» Позивачу було встановлено 0,8 ставки. Жодних стягнень або службових розслідувань не проводилось відносно Позивача.

Вважає вказані дії відповідача неправомірними, у зв`язку з чим просив визнати недійсними накази Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій від 01.07.2024 №214, від 24.08.2024 №269, від 27.08.2024 №193 в частині зменшення ОСОБА_1 навчального навантаження. Зобов`язати Кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій встановити педагогічне навантаження ОСОБА_1 на 2024-2025 навчальний рік у розмірі ставки 1. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді Батманової В.В. від 06 лютого 2026 року було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача скористався правом подачі відзиву в якому позовні вимоги не визнав, зазначив, що накази було винесено у відповідності до норм діючого законодавства без порушень прав позивача, а відтак вказані накази не підлягає скасуванню, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Як встановлено судом, згідно з протоколом засідання кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій №10 від 20.06.2024 Позивача було затверджено на посаду викладача (дисципліни: Організація військового зв`язку, статути Збройних Сил України та їх практичне застосування (у тому числі стройова підготовка) та основи військового законодавства та міжнародне гуманітарне право). Встановлено посадовий оклад Позивачу на рівні 16 тарифного розряду та зазначено, що оплата праці за посадою входить до посад, які дають право на перерахунок вислуги років. Після чого, між сторонами було укладено контакт №3 від 28.06.2024.

Листом Відповідача від 21.08.2025 №35/339 у відповідь на адвокатський запит представника Позивача було повідомлено, що згідно з наказом начальника Відповідача від 01.07.2024 №214 було встановлено ставку Позивачу 0,7, згідно з наказом від 24.08.2024 №269 «Про визначення та розподіл навчального навантаження у 2024-2025 році» Позивачу встановлено ставку 0,9, також надано інформацію, що наказом начальника Відповідача від 27.08.2024 №193 Позивачу було встановлено ставку 0,8, наказом від 28.02.2025 №37 «Про перерозподіл навантаження науково-педагогічних працівників» позивачу було встановлено 0,8 ставки. Жодних стягнень або службових розслідувань не проводилось відносно позивача.

Разом з цим, розподіл навчальних годин здійснюється на основі загальної кількості навчальних годин з того чи іншого предмету, Позивач був викладачем з двох дисциплін а саме : “Статути Збройних Сил України та їх практичне застосування (у тому числі стройова підготовка)” та “Організація військового зв`язку”. Тобто розподіл здійснюється відповідно до специфіки організації освітнього процесу, обсяг ставки науково-педагогічного працівника безпосередньо залежить від фактичного обсягу навчального навантаження, визначеного на відповідний навчальний рік, та встановлюється пропорційно кількості годин навчальної роботи.

Таким чином, встановлення Позивачу відповідної частки ставки було похідним від кількості навчальних годин та не є зміною істотних умов праці у розумінні статті 32 КЗпП України, а є реалізацією обов`язку роботодавця щодо організації освітнього процесу та розподілу педагогічного навантаження.

Згідно з встановленими нормами, 1,0 штатна ставка відповідає 600 годинам навчального навантаження на навчальний рік, а тому встановлення Позивачу ставки у розмірі 0,7; 0,8; 0,9 здійснювалось виключно на підставі об`єктивно визначеного обсягу навчальних годин, передбачених навчальними планами та фактично наявних у розпорядженні кафедри.

Також, накази начальника відповідача від 24.08.2024 №269 та від 28.02.2025 №37 є організаційно-розпорядчими документами, які регулюють внутрішній розподіл навчального навантаження між науково-педагогічними працівниками залежно від: 1. Затверджених навчальних планів; 2. Фактичної кількості навчальних дисциплін; 3. Обсягу годин, передбачених освітнім процесом; 4. Штатної чисельності науково-педагогічних працівників.

При цьому, зазначені накази не змінювали посаду Позивача, його трудову функцію, кваліфікацію чи інші істотні умови праці, а визначали лише конкретний обсяг педагогічного навантаження на відповідний період.

До того ж, відповідно до умов контракту від 28.06.2024, передбачено, що науково-педагогічний працівник приймається на посаду викладача вищого навчального закладу в обсязі ставки, визначеної щороку згідно з навчальним навантаженням у відповідному навчальному році за результатами конкурсного відбору експертно-кваліфікаційної (конкурсної) комісії кафедри (а.с. № 22).

Таким чином, позивач, укладаючи зазначений контракт, був належним чином ознайомлений та погодився з тим, що розмір його ставки не є фіксованим, а визначається щорічно залежно від фактичного обсягу навчального навантаження. Отже, визначення Позивачу ставки у розмірі 0,7, 0,8 або 0,9 у відповідні періоди повністю відповідає умовам укладеного контракту та не є зміною істотних умов праці, а є реалізацією погодженого сторонами порядку визначення обсягу педагогічного навантаження.

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).

Відтак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та нічим об`єктивно не підтверджуються, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та порушення його права.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинення дій та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова