Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №380/1182/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 (місце праці Львівський окружний адміністративний суд, 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2, посада - суддя), які полягають у ненаданні відповіді на запит щодо сплати обов`язкових платежів і зборів в бюджет Держави з отриманого нею блага у сумі 636754,00 грн;

- зобов`язати ОСОБА_2 (місце праці Львівський окружний адміністративний суд 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) надати відповідь на інформаційний запит по суті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 09.01.2026 звернувся до відповідачки (особисто) з інформаційним запитом, в якому просив суддю Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 надати документ (платіжне доручення), який підтверджує сплату нею податку за отримане благо подарунок у негрошовій формі у сумі 636754 грн або документ на підставі якого суддя ОСОБА_2 звільнена від сплати податку.

15.01.2026 позивачем отримано лист №03.1-04/1151/26 від 15.01.2026 за підписом керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду О. Томашівського, у якому зазначено, що Львівський окружний адміністративний суд не володіє запитуваною інформацією, а саме в суді відсутні документ (платіжне доручення), який підтверджує сплату ОСОБА_2 податку за отримане благо подарунок у негрошовій формі у сумі 636754 грн, або документ на підставі якого суддя ОСОБА_2 звільнена від сплати податку.

Позивач наголошує, що не звертався із запитом до юридичної особи Львівського окружного адміністративного суду, а направляв запит особисто судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, як особі уповноваженій на виконання функцій Держави та яка отримує заробітну плату за рахунок платників податків (бюджету).

Втім станом на 22.01.2026 суддею Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 не надано жодної відповіді на інформаційний запит, що стало підставою для звернення до суду.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2026 цим позовним матеріалам присвоєно №380/1182/26 та головуючою суддею визначено суддю Сидор Н.Т.

Службовою запискою судді Сидор Н.Т. від 23.01.2026 матеріали означеної справи передано голові Львівського окружного адміністративного суду для прийняття розпорядження про передачу справи до суду вищої інстанції для визначення підсудності, зважаючи на те, що відповідачем у справі є суддя Львівського окружного адміністративного суду.

Згідно з розпорядженням голови суду О. Коморного від 23.01.2026 передано адміністративну справу №380/1182/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 суд ухвалив відмовити у визначенні підсудності адміністративної справи №380/1182/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Справу №380/1182/26 повернути до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно відбитку штампу на супровідному листі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 №380/1182/26/01-17/12198/26 адміністративна справа №380/1182/26 повернулася до Львівського окружного адміністративного суду 17.02.2026 вхідний №12628.

Ухвалою судді від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено, що справа розглядатиметься судом у складі судді Сидор Наталії Теодозіївни одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за участі позивача в режимі відеоконференції відмовлено.

Відповідачка правом на подання відзиву не скористалася.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09.01.2026 член територіальної громади м. Львів ОСОБА_1 звернувся до судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 особисто із запитом на отримання публічної інформації, який направив до Львівського окружного адміністративного суду, та в якому зазначив наступне:

«Відповідно до ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Гарантія права на інформацію забезпечується обов`язком органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як розпорядників інформації, оприлюднювати інформацію, яка була створена в процесі їхньої діяльності згідно з ст. 3, 4, 14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації».

Згідно зі ст.5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 19 цього закону зазначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

У Декларації https://public.nazk.gov.ua/documents/87274452-46d7-4671-b129-6e01f50b91c1 судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 (дата подання 03.03.2021 р.) зазначено, що ОСОБА_2 отримала подарунок у негрошовій формі від громадянки України ОСОБА_4 у сумі 636754 грн та зобов`язана самостійно сплатити 23% податку в державний бюджет з отриманого блага, що становить 636754х0,23=146453,42 грн.

Якщо вартість подарунків перевищує 2000 грн, то вони є додатковим благом, та оподатковуються за ставкою 18% ПДФО + 5% військовий збір.

Відповідно до ч.1 ст.212 КК України умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, -

карається штрафом від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певн

На підставі наведеного вище ПРОШУ СУДДЮ Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 надіслати на мою електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1

1. документ, (платіжне доручення), який підтверджує сплату податку за отримане благо подарунок у негрошовій формі у сумі 636754 грн або документ на підставі якого суддя ОСОБА_2 звільнена від сплати податку.

У зв`язку з тим, що інформація стосується сплати коштів у бюджет країни така інформація не може бути прихована від суспільства.

У разі не надання обґрунтованої відповіді, відписки, така інформація буде отримана у судовому порядку.

Якщо такі документи містять конфіденційну інформацію надати документи без неї.

Звертаю Вашу увагу на те, що вказаний лист є запитом на інформацію відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не зверненням громадянина;

- згідно п.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідь на запит на інформацію, надається не пізніше п`ять робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідь на цей Запит на інформацію, прошу надати мені електронною поштою на адресу вказану у запиті.».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується із діями судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2., які полягають у не наданні відповіді на запит та просить зобов`язати ОСОБА_2 надати відповідь на інформаційний запит по суті.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Стаття 34 Конституції України встановлює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Метою зазначеного Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч. 1 ст. 2 Закону №2939-VI).

Так, відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно з ст. 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Положенням п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Частина 5 ст. 19 Закону №2939-VI передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 тієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, усі мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації у свою чергу зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

При прийнятті рішення суд керується наступними мотивами.

З матеріалів справи судом встановлено, що 09.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 особисто із запитом на отримання публічної інформації, який направив до Львівського окружного адміністративного суду та в якому просив суддю Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 надати «документ, (платіжне доручення), який підтверджує сплату нею податку за отримане благо подарунок у негрошовій формі у сумі 636754 грн, або документ на підставі якого суддя ОСОБА_2 звільнена від сплати податку.»

Так, ОСОБА_2 Указом Президента України від 19 вересня 2008 року № 843/2008 призначена на посаду судді Тернопільського окружного адміністративного суду. Указом Президента України від 8 липня 2009 року № 519/2009 ОСОБА_2 переведена на роботу на посаді судді Херсонського окружного адміністративного суду у межах п`ятирічного строку. Рішенням Голови Верховного Суду від 22 серпня 2022 року № 390/0/149-22 ОСОБА_2 відряджено до Львівського окружного адміністративного суду для здійснення правосуддя.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 22.01.2026 №100/0/15-26 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Отже на час звернення позивача із запитом на отримання публічної інформації ОСОБА_2 була суддею Львівського окружного адміністративного суду.

Із змісту запиту судом висновується, що запитувана позивачем інформація є публічною інформацією в силу припису ч. 1 ст. 1 Закону №2939-VI.

Втім у контексті спірних правовідносин слід з`ясувати чи відповідач є розпорядником запитуваної позивачем інформації.

Як зазначено судом вище, статтею 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Суд звертає увагу, що визначене поняття «суб`єкт владних повноважень» не охоплює посадових осіб і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, оскільки за своїм статусом та колом повноважень вони не підпадають під розуміння органу державної влади та інших суб`єктів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI.

Верховний Суд у постанові від 30.12.2020 у справі №240/1422/19 зазначив, що «Поняття «суб`єкти владних повноважень», викладене у статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відрізняється від інших законодавчих актів. Так, відповідно до статті 3 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У КАС України до суб`єктів владних повноважень віднесено посадових чи службових осіб. Проте такі особи не є суб`єктами владних повноважень та розпорядниками інформації згідно з нормами Закону України «Про доступ до публічної інформації». Це пов`язано з тим, що окремі посадові чи службові особи не повинні володіти інформацією або бути її розпорядниками. До посадових чи службових обов`язків таких осіб може входити зберігання або обробка публічної інформації, вони також можуть використовувати інформацію у своїй роботі, але вони не є суб`єктами, які зобов`язані надавати публічну інформацію - таким суб`єктом є орган влади, в якому вони працюють. Тому, запитувачу при поданні запиту не важливо знати, хто саме з посадових чи службових осіб володіє інформацією - запит подається до органу влади, як до розпорядника такою інформацією. Враховуючи зазначене, не є також розпорядниками інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» народні депутати України, депутати місцевих рад та Верховної Ради АРК, сільський, селищний, міський голова, судді, прокурори, державні виконавці тощо.».

Отже, позивач звернувся до відповідача, яка на час звернення позивача із запитом на отримання публічної інформації була суддею Львівського окружного адміністративного суду та відповідно не була розпорядником інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», відтак не мала обов`язку надавати запитувану позивачем публічну інформацію.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду, висвітленою у постанові від 30 грудня 2020 року у справі № 240/1422/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАС України).

Ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд констатує, що запит на публічну інформацію позивачу слід було подавати до Львівського окружного адміністративного суду, суддею якого на час звернення, була відповідач у справі ОСОБА_2 .

У контексті зазначеного суд наголошує, що позивач 15.01.2026 отримав лист Львівського окружного адміністративного суду №03.1-04/1151/26 від 15.01.2026, про що зазначає у позовній заяві.

Листом від 15.01.2026 № 03.1-04 /1151/26 Львівський окружний адміністративний суд надав позивачу відповідь на запит на інформацію від 09.01.2026, в якій зокрема зазначив, що суддя Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 не є суб`єктом відносин у сфері доступу до публічної інформації та не є розпорядником публічної інформації в розумінні частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а здійснює правосуддя незалежно та підкоряється лише закону. Організаційне та документальне забезпечення діяльності Львівського окружного адміністративного суду здійснює апарат суду в межах наданих законом повноважень.

Розглянувши запит по суті, Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що оскільки не володіє запитуваною інформацією, а саме в суді відсутні документи / платіжне доручення або інший фінансовий документ, що підтверджує сплату суддею ОСОБА_2 податку за отримане благо подарунок у негрошовій формі у сумі 636754 грн, або документ на підставі якого суддя ОСОБА_2 звільнена від сплати податку, а тому на підставі пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивачу повідомлено про відмову у задоволенні вказаного запиту.

При цьому, судом враховується, що позивач у позовній заяві наголошує, що « ОСОБА_1 не звертався із запитом до юридичної особи Львівського окружного адміністративного суду, а направляв запит особисто судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, як особі уповноваженій на виконання функцій Держави та яка отримує заробітну плату за рахунок платників податків (бюджету). Станом на 22 січня 2026 року суддею Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 не надано жодної відповіді на інформаційний запит, що стало підставою для звернення до суду.».

Звідси суд висновує, що позивач, звернувшись до суду із цим позовом, окреслив чіткі межі заявлених позовних вимог, їх підстави, предмет та сторони.

Так статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, суд, дотримуючись принципу диспозитивності в адміністративному судочинстві, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на наведене, судом висновується про відсутність протиправної бездіяльності (а не дій як зазначає позивач у позовних вимогах) відповідача у не наданні відповіді на запит позивача від 09.01.2026 щодо сплати обов`язкових платежів і зборів в бюджет Держави з отриманого блага у сумі 636754 грн, тому у задоволенні цієї позовної вимоги суд відмовляє.

Зважаючи на те, що позовна вимога про зобов`язання відповідача надати відповідь на інформаційний запит по суті є похідною позовною вимогою, у задоволенні такої суд також відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.