Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №650/4309/25 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/4309/25

провадження № 2/650/946/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого – Сікора О.О.,

за участю секретаря – Завістовської Л.А.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого звернувся – представник ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності на житло,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: виділити у власність ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , у відповідності до фактичного порядку користування частину об`єкта нерухомого майна, а саме: приміщення житлового будинку літ. А-1 (3-1 – 3,8 кв.м, 3-2 – 11,2 кв.м, 3-3 – 20,9 кв.м, 3-4 – 18,2 кв.м, 3-5 – 15,4 кв.м, загальна площа 69,5 кв.м, житлова – 39,1 кв.м) та господарські будівлі (сараї літ. Б, В, Г, Ж, душ літ. Д, туалет літ. Е, погріб літ. З, колодязь 141, ворота 142) за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19 березня 2024 року, а право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначене домоволодіння складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 130,1 кв.м, житловою площею 71,0 кв.м, а також господарських будівель і споруд: сараїв літ. Б, В, Г, Ж, душу літ. Д, туалету літ. Е, погреба літ. З, колодязя № 141, воріт № 142.

Іншими співвласниками домоволодіння є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які займають приміщення, позначені у технічному паспорті як 1-1, 1-2. ОСОБА_5 проживає у приміщеннях, позначених у технічному паспорті як 2-2, 2-3.

Відповідно до висновку ТОВ «УКР ЮР ТЕХ» від 09 червня 2025 року у фактичному користуванні позивача, якому належить 1/2 частка у праві спільної часткової власності, перебувають приміщення житлового будинку літ. А-1: 3-1 площею 3,8 кв.м, 3-2 площею 11,2 кв.м, 3-3 площею 20,9 кв.м, житловою площею 20,9 кв.м, 3-4 площею 18,2 кв.м, житловою площею 18,2 кв.м, 3-5 площею 15,4 кв.м, загальною площею 69,5 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м, а також господарські будівлі і споруди: сараї літ. Б, В, Г, Ж, душ літ. Д, туалет літ. Е, погріб літ. З, колодязь № 141, ворота № 142.

Представник позивача вказав, що приміщення, якими користується позивач, є ізольованими, мають окремі входи та інженерне забезпечення, у зв`язку з чим можуть вважатися окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому документально визначеного порядку користування земельною ділянкою між співвласниками немає.

Також представник позивача зазначив, що у позивача виникла необхідність виділити в натурі належну йому частку із майна, яке перебуває у спільній частковій власності, однак оформити такий виділ у позасудовому порядку неможливо через відсутність згоди всіх співвласників. Без виділу частки в натурі позивач позбавлений можливості зареєструвати пошкодження належного йому майна у реєстрі пошкодженого чи зруйнованого майна, отримати компенсацію та кошти на відновлення житла, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф.

В обґрунтування правової позиції представник позивача послався на положення статей 356, 357, 358, 364, 367 ЦК України, відповідно до яких власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них є спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці, а також має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі такого виділу право спільної часткової власності для співвласника, який здійснив виділ, припиняється, а він набуває право власності на виділене майно, яке підлягає державній реєстрації у встановлених законом випадках.

Крім того, представник позивача послався на статтю 88 Земельного кодексу України та зазначив, що володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників, а у разі недосягнення такої згоди - у судовому порядку.

З огляду на відсутність угоди між співвласниками щодо виділення частки позивача у натурі, а також відсутність документально визначеного порядку користування спільною земельною ділянкою, представник позивача вважає, що спір підлягає вирішенню саме у судовому порядку, у зв`язку з чим просить виділити у власність ОСОБА_2 відповідно до фактичного порядку користування вказану частину об`єкта нерухомого майна.

Від представника ОСОБА_3 - адвоката Годнюка С.М. - надійшов відзив на позов, у якому він зазначив, що ОСОБА_3 безпідставно визначена відповідачем у справі, оскільки не є співвласником тієї частини житлового будинку та господарських будівель, виділення якої у натурі просить здійснити позивач. Представник вказав, що хоча ОСОБА_3 раніше була співвласником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ще 31 січня 1996 року Високопільська селищна рада видала їй свідоцтво про право власності на житло за цією адресою, а саме на квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 20,9 кв.м. Надалі право власності ОСОБА_3 на вказану квартиру було зареєстровано у встановленому законом порядку у відповідному реєстрі.

Крім того, представник зазначив, що 16 квітня 2008 року рішенням Високопільської селищної ради № 425 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,01 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності на цю земельну ділянку також зареєстроване у державному реєстрі.

Посилаючись на частину третю статті 364 ЦК України, представник ОСОБА_3 зазначив, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна право спільної часткової власності щодо такого майна припиняється, а особа набуває право власності на виділене майно як на самостійний об`єкт. Також він послався на статті 319, 321 ЦК України та вказав, що право власності є непорушним, а власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На цій підставі представник стверджує, що квартира АДРЕСА_4 є окремим самостійним об`єктом нерухомості, який уже виділений у натурі, має окремий вхід, окремий технічний паспорт та зареєстроване право власності. У зв`язку з цим, на його думку, правовий режим спільної часткової власності щодо цієї частини майна припинився, а тому ОСОБА_3 не є співвласником житлового будинку літ. А-1 у частині приміщень 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5 загальною площею 69,5 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м та господарських будівель: сараїв літ. Б, В, Г, Ж, душу літ. Д, туалету літ. Е, погреба літ. З, колодязя № 141, воріт № 142, щодо яких позивач просить здійснити виділ у натурі.

Разом з тим представник ОСОБА_3 зазначив, що відповідачка не заперечує проти того, що житловий будинок літ. А-1 у складі кімнат 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5 та зазначених господарських будівель належить позивачу. Одночасно він звернув увагу на те, що твердження позивача про неможливість позасудового врегулювання спору через відсутність згоди всіх співвласників не відповідає дійсності, оскільки жодної пропозиції щодо позасудового вирішення питання від позивача до ОСОБА_3 не надходило.

Окремо представник зазначив, що ОСОБА_5 , яку позивач визначив третьою особою, фактично, на думку відповідача, є співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме частини будинку літ. А-1, що включає кімнати 2-3 та 2-4, відображені на схемі технічного паспорта, доданого до позову. У зв`язку з цим представник вказав на неналежне визначення позивачем складу учасників справи, оскільки особу, яка, на його думку, має безпосередній зв`язок зі спірними правовідносинами, не залучено як відповідача.

Посилаючись на статті 42, 48, 51 ЦПК України, представник ОСОБА_3 виклав, що сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, а відповідачем є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права чи інтереси. Також він наголосив, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову належить до права позивача, однак встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду. У цьому зв`язку він навів правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, відповідно до якого саме суд під час розгляду справи перевіряє належність відповідача.

Представник ОСОБА_3 стверджує, що його довірителька не вчиняла жодних дій, які б порушували або обмежували права позивача щодо користування належною йому частиною житлового будинку та господарських будівель. Навпаки, ОСОБА_3 володіє окремим об`єктом нерухомості - квартирою АДРЕСА_2 , що на технічному плані позначена як приміщення 1-1 та 1-2, право власності на яку зареєстровано у встановленому законом порядку, а також приватизувала земельну ділянку для її обслуговування.

У зв`язку з цим представник зробив висновок, що між позивачем та ОСОБА_3 відсутні спірні правовідносини щодо спільної часткової власності, оскільки фактично існують два самостійні об`єкти нерухомості, кожен з яких має ізольований вхід, інженерне забезпечення та окрему площу. Саме тому, на його думку, ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у справі, а за відсутності клопотання позивача про заміну неналежного відповідача або залучення належних співвідповідачів позов не підлягає задоволенню.

Крім цього, представник ОСОБА_3 зазначив попередній розрахунок судових витрат та вказав, що станом на момент подання відзиву відповідачка понесла витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його інтереси у судовому засіданні представляв представник, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. У поданому її представником відзиві клопотання про відкладення розгляду справи заявлено не було.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань до суду не подав.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань не подала.

З огляду на належне повідомлення учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, а також враховуючи вимоги статті 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,9 кв.м, житловою площею 51,4 кв.м, до складу якого входять житловий будинок літ. А, сараї літ. Б, В, Г, Ж, душ літ. Д, туалет літ. Е, погріб літ. З, колодязь І. Зазначені обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 19 березня 2024 року, згідно з яким вид спільної власності визначений як спільна часткова, а розмір частки ОСОБА_2 становить 1/2.

Крім того, з висновку ТОВ «УКР ЮР ТЕХ» від 09 червня 2025 року та технічного паспорта від 09 червня 2025 року вбачається, що у фактичному користуванні ОСОБА_2 перебувають приміщення житлового будинку літ. А-1: 3-1 площею 3,8 кв.м, 3-2 площею 11,2 кв.м, 3-3 площею 20,9 кв.м, 3-4 площею 18,2 кв.м, 3-5 площею 15,4 кв.м, загальною площею 69,5 кв.м, житловою площею 39,1 кв.м, а також господарські будівлі: сараї літ. Б, В, Г, Ж, душ літ. Д, туалет літ. Е, погріб літ. З. Цим же висновком підтверджено технічну можливість виділу у натурі частки, якою користується позивач.

Також судом установлено, що ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_5 , загальною площею 20,9 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованим 13 червня 2023 року. У зазначеному витягу вказано, що право ОСОБА_3 зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності серії 15, виданого 31 січня 1996 року Високопільською селищною радою, а розмір частки становить 1/2 у праві спільної часткової власності.

Зі свідоцтва про право власності на житло від 31 січня 1996 року вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_6 первісно виникло у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на час розгляду справи право власності на вказану квартиру зареєстроване також за ОСОБА_4 або що йому належить будь-яка частка у спірному майні. Відповідного витягу з Державного реєстру речових прав, правовстановлюючих документів чи інших доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_4 речового права на квартиру АДРЕСА_2 або інше спірне майно суду не надано.

Суд бере до уваги, що у поданому відзиві представник ОСОБА_3 , посилаючись на свідоцтво від 31 січня 1996 року та витяг з Державного реєстру речових прав, навів доводи виключно щодо наявності права ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , однак жодних обставин щодо правового статусу ОСОБА_4 , підстав виникнення, переходу чи припинення його права на це майно не навів. Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується право ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 , проте не підтверджується належність будь-якої частки у спірному майні ОСОБА_4 .

Щодо ОСОБА_5 суд зазначає таке. З архівного витягу від 14 липня 2009 року з рішення Високопільської районної Ради депутатів трудящих Херсонської області від 24 квітня 1975 року № 194 «Про виділення квартир в смт Високопілля» вбачається лише те, що ОСОБА_6 було надано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , та доручено оформити вселення. Вказаний документ підтверджує факт надання житла у користування, проте сам по собі не підтверджує виникнення у ОСОБА_6 права приватної власності на спірне нерухоме майно. Матеріали справи також не містять належних доказів того, що ОСОБА_5 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 , що останній на момент смерті був власником спірного майна, а також що до ОСОБА_5 перейшло будь-яке речове право на це майно. Відтак суд не встановив наявності у ОСОБА_5 права власності чи іншого речового права на спірний об`єкт.

Відповідно до статей 355, 356, 358, 364, 367 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них, є об`єктом права спільної часткової власності. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці, а також має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна право спільної часткової власності для такого співвласника припиняється, а особа набуває право власності на виділене майно. Право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Отже, сам по собі факт існування у ОСОБА_2 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок свідчить про наявність у нього права вимагати виділу належної йому частки у натурі. Наявність державної реєстрації за ним саме 1/2 частки, а не окремого індивідуально визначеного об`єкта нерухомого майна, об`єктивно створює для нього перешкоди у повному та належному здійсненні правомочностей власника щодо цього майна, оскільки межі та склад належного йому в натурі майна документально не визначені.

Доводи представника ОСОБА_3 про те, що спірне майно фактично вже було виділено у натурі на підставі свідоцтва про право власності від 31 січня 1996 року, суд відхиляє. Зазначене свідоцтво є правовстановлюючим документом, який підтверджує підставу набуття права власності на квартиру, однак саме по собі не свідчить про виділ частки у натурі у розумінні статті 364 ЦК України, не підтверджує досягнення між усіма співвласниками домовленості про поділ або виділ спільного майна та не спростовує того, що за ОСОБА_2 станом на час звернення до суду зареєстровано саме 1/2 частку у праві спільної часткової власності на житловий будинок.

Оцінюючи питання належного суб`єктного складу у цій справі, суд виходить з того, що у спорах про виділ частки із майна, яке перебуває у спільній частковій власності, належними відповідачами є інші особи, чиї речові права на спірне майно підлягають оцінці судом та щодо яких судове рішення безпосередньо впливатиме на обсяг і характер таких прав. При цьому у таких правовідносинах відповідачі залучаються не обов`язково як особи, які порушили чи не визнали право позивача, а як учасники спільного речового правовідношення, за участю яких має бути вирішено питання про виділ частки у натурі.

За встановлених обставин належним відповідачем у справі є саме ОСОБА_3 , оскільки наявними у справі доказами підтверджується наявність у неї речового права на квартиру АДРЕСА_4 , а вирішення питання про виділ частки ОСОБА_2 у натурі безпосередньо стосується її прав та інтересів як співвласника. Щодо ОСОБА_4 , то матеріали справи не містять доказів належності йому на час розгляду справи будь-якого речового права на спірне майно, а тому підстав вважати його належним відповідачем суд не встановив.

Враховуючи, що право ОСОБА_2 на 1/2 частку у праві спільної часткової власності підтверджене належними доказами, технічна можливість виділу належної йому частки у натурі підтверджена висновком спеціалізованої організації, а доводи відповідача про нібито попередній виділ у натурі спростовуються дослідженими доказами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та виділення ОСОБА_2 у натурі належної йому частки із спільного майна.

Посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався до ОСОБА_3 з питання виділу частки у натурі та не вживав заходів для врегулювання спору у позасудовому порядку, суд відхиляє. Сам по собі факт незвернення позивача до відповідача із відповідною пропозицією не свідчить про відсутність у нього права на судовий захист та не позбавляє його можливості безпосередньо звернутися до суду за вирішенням спору. Відсутність попереднього позасудового врегулювання спору у даному випадку не є передбаченою законом перешкодою для реалізації позивачем права на звернення до суду із вимогою про виділ частки у натурі та не впливає на наявність підстав для судового розгляду заявлених вимог.

При вирішенні даної справи суд також виходить з необхідності забезпечення справедливого балансу між правами та інтересами співвласників спірного нерухомого майна. Задоволення позову надасть ОСОБА_2 можливість набути право власності на належну йому частку як на окремий об`єкт нерухомого майна та в подальшому реалізовувати правомочності власника у повному обсязі. Водночас задоволення позову не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_3 , оскільки не змінює обсягу належного їй права, не позбавляє її права власності на належне їй майно та не погіршує її правового становища, а лише усуває невизначеність щодо правового режиму майна позивача.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини другої та частини третьої статті 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого позивачем судового збору суд покладає на позивача, враховуючи при цьому, що право останнього не було порушене неправомірними діями або бездіяльністю відповідачів та їх участь обумовлена особливістю порядку вирішення спорів подібної категорії.

Керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 – 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

вирішив:

Позов ОСОБА_2 , в інтересах якого звернувся – представник ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності на житло – задовольнити в частині вимог до ОСОБА_3 .

Виділити у власність ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до фактичного порядку користування частину об`єкта нерухомого майна, а саме: приміщення житлового будинку літ. А-1 (3-1 – 3,8 кв.м, 3-2 – 11,2 кв.м, 3-3 – 20,9 кв.м, 3-4 – 18,2 кв.м, 3-5 – 15,4 кв.м, загальна площа 69,5 кв.м, житлова – 39,1 кв.м) та господарські будівлі (сараї літ. Б, В, Г, Ж, душ літ. Д, туалет літ. Е, погріб літ. З, колодязь 141, ворота 142) за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині позовних вимог до ОСОБА_4 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 березня 2026 року.

Суддя: _____________ О.О. Сікора