Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №132/717/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/717/26

Провадження №1-кп/132/310/26

Вирок

Іменем України

19 березня 2026 року

Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого – судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Калинівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020220000017 від 13.01.2026 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

по вчиненню кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

13.01.2026 близько 10:00 год. ОСОБА_3 , без спеціального дозволу на використання лісових ресурсів – лісорубного або лісового квитка, діючи всупереч пунктів 2, 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінему Міністрів України №761 від 23 березня 2007 року «Про врегулювання питань щодо спеціального використанні ллісових ресурсів», маючи на меті здійснити незаконну порубку лісових насаджень, заготівлі дров для власних потреб, приїхав навантажувачем «John Deere» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом д.н.з. НОМЕР_2 , які належать приватному підприємству «Агрофірма Постолова», до полезахисної лісової смуги, яка розташована за межами населених пунктів с. Глинськ та с. Уладівське, Хмільницького району Вінницької області, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0521680600:03:001:0202, взивши із собою з вищевказаного підприємства бензопили марки «STIHL» помаранчевого кольору.

Перебуваючи в даній полезахисній лісовій смузі, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, виконуючи свої злочинні дії направлені на незаконну порубку лісових насаджень, в порушення вимог ст.ст. 4, 69 Лісового кодексу України, умисно використовуючи заздалегідь заготовлене та прилаштоване майно, а саме, бензопилу марки «STIHL» помаранчевого кольору, здійснив незаконну порубку трьох сироростущих дерев породи «Ясен», відділивши стовбури дерев від коріння, діаметри пнів у корі шийки корення 1-38 см, 2-50 см, та одного сухостійного дерева породи «Ясен», відділивши стовбур дерева від коріння, діаметр пня у корі шийки корення 54 см.

В подальшому, ОСОБА_3 , за допомогою бензопили марки «STIHL» помаранчевого кольору, яка належить ПП «Агрофірма Постолова», зрізані стовбури дерев розкрижував та загрузив на причіп д.н.з. НОМЕР_2 . Після того, на місце події прибув ПОГ ВП №1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницьій області, який здійснював патрулювання та який здійснив повідомлення на лінію «102» для виклику слідчо-оперативної групи та зафіксувати факт незаконної порубки.

Відповідно до висновку експертизи загальний розмір шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки 3 сироростучих дерев породи «Ясен» діаметрами пнів у корі шийки корення 1-38 см, 2-50 см, у полезахисній лісовій смузі, яка розташована за межами населених пунктів с. Глинськ та с. Уладівське, Хмільницького району Вінницької області, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером 0521680600:03:001:0202 становить 61 726 (шістдесят одна тисяча сімсот двадцять шість) грн. 82 коп.

Отже, з урахуванням викладеного, ОСОБА_3 заподіяно в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області матеріальну шкоду на загальну суму 61 726,82 грн.

Так дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 246 КК України – тобто незаконна порубка дерев у захисних ліових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду.

03 березня 2026 року між прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026020220000017 від 13.01.2026 року та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до даної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав обвинувачення в обсязі підозри, а сторони угоди - обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник ОСОБА_5 та прокурор Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 246 КК України, та покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за ч. 1 ст.246 КК України у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

Обвинуваченому ОСОБА_3 при укладенні угоди роз`ясненні положення п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України щодо обмеження підстав оскарження вироку в апеляційному порядку та положення п. 1 ч. 1 ст. 424 КПК України щодо обмеження підстав оскарження вироку в касаційному порядку, а також ст. ст. 473, 474, 476 КПК України щодо наслідків укладення, затвердження та невиконання угоди, а також йому зрозуміло, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що при укладенні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання на умовах та обставинах, з приводу яких обвинуваченим та прокурором було досягнуто згоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.ст. 473, 474 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, які роз`яснені судом в ході судового засідання. Обвинувачений надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, зазначивши, що угоду про визнання винуватості було укладено добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або внаслідок обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти затвердження судом угоди про визнання винуватості, укладеної між його підзахисним ОСОБА_3 та прокурором в даному кримінальному провадженні.

Представник Державної екологічної інспекції у Вінницькій області – ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, згідно поданого клопотання просить розгляд коримінального провадження проводити у її відсутність. Претензій матеріального характеру Інспекція до ОСОБА_3 не має у зв`язку з добровільною сплатою шкоди у розмірі 61 726,82 грн. та не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_3 .

Суд не перевіряє фактичні обставини вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, так як не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, яке, згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину.

При цьому судом відповідно до вимог ч. 4 ст. 474 КПК України з`ясовано, що обвинувачений беззастережно визнає обвинувачення в обсязі підозри, а також цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди про визнання винуватості між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а тому у суду не виникає необхідності витребовувати документи, а також викликати в судове засідання інших осіб та опитувати їх для з`ясування добровільності укладеної угоди. Укладення угоди є правомірним, та таким, що відповідає інтересам суспільства, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема узгоджена сторонами міра покарання встановлена в межах санкцій ч. 1 ст. 246 КК України та відповідає загальній меті призначення кримінального покарання, встановленій в загальній частині КК України та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є достатньою для виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення суд відносить визнання вини та щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України.

За умовами ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, зважаючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав вину та усвідомив протиправність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, не є суспільно небезпечним, відсутні будь-які обставини, які вказували б на схильність чи можливість вчинення у майбутньому ним інших кримінальних правопорушень, повністю відшкодував завдану шкоду, перерахував 100 000,00 грн. на підтримку Збройних Сил України, а також враховуючи, що сторони обумовили призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн., суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 03 березня 2026 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472-473 КПК України, та призначення обвинуваченому ОСОБА_3 узгодженої сторонами міри покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

Як вбачається зі змісту угоди, узгоджені сторонами угоди вид та розмір покарання відповідають загальним засадам призначення покарання, встановленим частинами першою, другою ст. 65 КК України, а також санкції частини 1 ст. 246 КК України. Зокрема, враховано, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті злочину, що пом`якшує його покарання, відсутністю обставин, які обтяжують покарання.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого не обирався, а цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експертів по кримінальному провадженню становлять 14 480,72 грн., у зв`язку з чим, дані витрати відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області № 132/154/26 від 20.01.2026 року накладено арешт на майно, яке визнане речовим доказом у кримінальному провадженні.

З урахуванням, зазначеного вище, суд дійшов висновку про те, що потреба у подальшому застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження щодо арешту вищевказаного майна, відпала, а тому, арешт вказаного майна слід скасувати.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад тритисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів: 2 бензопили марки «STIHL», три сироростучих дерева та одне сухостійне дерево породи «Ясен» (у кількості близько 60 колод) на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати їх у власність держави.

Долю інших речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 03 березня 2026 року між прокурором Калинівського відділу Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 , про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винним по ч. 1 ст. 246 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 14 480,72 грн.

Скасувати арешт з майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області № 132/154/26 від 20.01.2026 року.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12026020220000017 від 13.01.2026 року, а саме: 2 бензопили марки «STIHL», які передано до камери зберігання речових доказів ВП № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області; три сироростучих дерева та одне сухостійне дерево породи «Ясен» (у кількості близько 60 колод), які поміщено на територію бувшого колгоспу АДРЕСА_2 , на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави;

навантажувач «John Deere» д.н.з. НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ПП « ОСОБА_7 »; причеп д.н.з. НОМЕР_2 , який поміщено на територію бувшого колгоспу АДРЕСА_2 та які належать приватному підприємсту «Агрофірма Постолова», на підставі п. 4 ч. 4 ст. 96-2 КК України, повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: