Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №380/18751/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18751/24 пров. № А/857/32649/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М.,

суддів: Глушка І.В., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 380/18751/24 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дії та бездіяльності протиправними,

суддя у І інстанції - Чаплик І.Д.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №ПШ056135 від 19.06.2024 у розмірі 17000 грн. та №ПШ056600 від 31.07.2024 у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем були винесені постанови №ПШ056135 від 19.06.2024 та №ПШ056600 від 31.07.2024 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог, передбачених ст. 39 і ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» в розмірі 17000 грн. Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав накладати на нього вказані адміністративно-господарські штрафи, оскільки у водія в наявності були усі документи, які вимагаються законом. Для відновлення свого порушеного права позивач звернувся до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що що 15.05.2024 водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 помилково надав посадовій особі відповідача паспорт маршруту, за яким, на момент проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевезення пасажирів не здійснювались. Водій транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , пояснив посадовій особі відповідача, що у нього немає обов`язку фіксувати свій режим праці та відпочинку за допомогою тахографа, оскільки протяжність його маршруту становила менше 50 км.

Крім цього зазначає, що відповідач не мав законних підстав розглядати таку справу, якщо автомобільний перевізник не з`явився на розгляд справи про порушення, а докази отримання ним повідомлення про час та місце розгляду справи відсутні. Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується її безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи та є підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що твердження позивача про те, що водієм було надано помилковий паспорт маршруту не заслуговує на увагу з огляду на наступне. З матеріалів відеофіксації 20240515132633MEDIA_IDCHERVINKA проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ вбачається, що на 01 хв. 06 сек. інспектор встановив, а водій не заперечив, що транспортний засіб обладнаний тахографом. На 02 хв. 57 сек. на питання інспектора: «У вас загальний маршрут скільки протяжності?», водій відповів: «100 з чимось кілометрів». При ознайомленні водія з актом перевірки жодних заперечень щодо маршруту чи його протяжності водієм не висловлювалось, що підтверджується матеріалами відеофіксації 20240515134555MEDIA_IDCHERVINKA. Також, у полі для пояснень водій не висловив жодних заперечень.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.05.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №015096. У акті вказано, що було проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 , тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 , водій ОСОБА_2 .

Під час перевірки виявлено порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010, при перевезенні пасажирів по спеціальних регулярних перевезень на маршруті «Миколаїв-Думичі ч/з Винники, Жовкву, Добросин», виявлено порушення відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до т/з, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст.39 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: не заповнено.

20.05.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого позивача запрошено прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 19.06.2024 о 09:00 год. за адресою: Львівська обл., с. Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8..

Повідомлення про розгляд адміністративної справи від 20.05.2024 було направлено на поштову адресу позивача та отримано позивачем 23.05.2024.

19.06.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056135 на суму 17 000 грн. Відповідно до вказаної постанови позивачем допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

27.06.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №015333. У акті вказано, що було проведено перевірку транспортного засобу марки БАЗ, номерний знак НОМЕР_4 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , водій ОСОБА_3 .

Під час перевірки виявлено порушення ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та Наказу МТЗУ №340 від 06.07.2010, при спеціальних регулярних перевезеннях пасажирів у водія ОСОБА_3 відсутня інформація по режиму праці та відпочинку водія, а саме відсутні тахокарти за поточний 27.06.2024 та попередні 28 днів, відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період. у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст.39 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: маршрут лише 50 кілометрів, тахокарта не потрібна».

10.07.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено повідомлення про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, відповідно до якого позивача запрошено прибути на розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 31.07.2024 о 09:00 год. за адресою: Львівська обл., с. Малехів, вул. Володимира Івасюка, 8.

Повідомлення про розгляд адміністративної справи від 10.07.2024 було направлено на електронну адресу позивача.

31.07.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056600 на суму 17 000 грн. Відповідно до вказаної постанови позивачем допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись із вказаним постановами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення транспортними засобами позивача пасажирських перевезень без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною дванадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ (Закон №2344-ІІІ) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу зазначених вище положень статті 48 Закону № 2344-III слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт визначена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 № 79) (Порядок № 1567).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 14 Порядку № 1567 визначено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно абзацу першого другого пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з абзацом першим пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено судом апеляційної інстанції з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №015096 від 15.05.2024 водієм під час здійснення рейдової перевірки було надано посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія серії НОМЕР_6 ; тимчасовий талон НОМЕР_7 ; узгодження схеми руху; паспорт маршруту на 5 арк. З вказаного паспорту маршруту вбачається, що довжина маршруту, за яким здійснювались перевезення («Миколаїв-Думичі ч/з Винники, Жовкву, Добросин») складає 147 км у прямому напрямку та 148 км у зворотному напрямку.

Крім цього, з акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №015333 від 27.06.2024 вбачається, що водієм під час здійснення рейдової перевірки було надано посадовим особам Укртрансбезпеки посвідчення водія серії НОМЕР_8 ; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 ; протокол перевірки технічного стану транспортного засобу; паспорт маршруту на 4 арк. З вказаного паспорту маршруту вбачається, що довжина маршруту, за яким здійснювались перевезення («Більче-Солонка (Біскотті)») складає 69 км у прямому напрямку та 69,8 км у зворотному напрямку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що як при перевірці 15.05.2024, так і при перевірці 27.06.2024 транспортний засіб, який належить позивачу, повинен бути обладнаний діючим або повіреним тахографом, а водій, який здійснює перевезення, повинен мати при собі документи, які підтверджують дотримання ним режиму праці та відпочинку. Проте, вказані документи водіями до перевірки не подавались.

Згідно з Конвенцією Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону № 2344-ІІІ та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 року за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (водії) та порядок його обліку (пункт 1.2) (Положення № 340).

Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (ТЗ).

Згідно з пунктом 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно з абзацом дванадцятим пункту 1.5 Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Отже, тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких ТЗ та про певні періоди роботи їх водіїв. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Своєю чергою Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначається Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до положень пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Як вбачається із матеріалів справи та апеляційної скарги, в якій він вказує, що у його водія немає обов`язку фіксувати свій режим праці та відпочинку за допомогою тахографа, оскільки протяжність його маршруту становила менше 50 км.

Крім цього, він зазначає, що водіями транспортних засобів помилково були надані посадовим особам Укртрансбезпеки паспорти маршрутів, за якими, на момент проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевезення пасажирів не здійснювались.

Колегія суддів зазначає, що в момент проведення перевірки автомобільного перевізника уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити всі обставини, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Апеляційний суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.11.2024 у справі № 420/24932/23, в якій зазначається наступне:

«40. Аналізуючи вказані правові норми, Верховний Суд зауважує, що формування та збір документів для перевезення завершується на початок руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події.

41. Верховний Суд неодноразово зазначав, що подання до суду документів, які не було пред`явлено під час перевірки, не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений Законом N 2344-III.

42. Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувані постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ056135 від 19.06.2024 у розмірі 17 000 грн та №ПШ056600 від 31.07.2024 у розмірі 17 000 грн є правомірними.

Щодо доводів скаржника про неналежне повідомлення його про розгляд справи за актом перевірки №015333 від 27.06.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок розгляду справ про адміністративно - господарські правопорушення здійснюється відповідно до положень Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі також Порядок № 1567).

За нормами пункту 25 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (пункт 26 Порядку № 1567).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).

З матеріалів справи судом встановлено, що повідомлення про розгляд справи згідно з актом перевірки №015333 від 27.06.2024 було надіслано на електронну адресу, яка за словами представника відповідача, наявна у системі «ШЛЯХ» серед реєстраційних даних позивача. Апелянт зазначає, що вказана електронна адреса не є офіційною адресою позивача, а відтак останній був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи.

Поряд із цим, згідно із Положенням про Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (далі - система «Шлях») - інформаційно-комунікаційна система, що становить сукупність автоматизованих систем, програмно-інформаційних комплексів, програмних, програмно-технічних та технічних засобів комунікації, що забезпечують логічне поєднання визначених інформаційних ресурсів, обробку та захист інформації, електронну інформаційну взаємодію з метою надання послуг та забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті; суб`єкти системи «Шлях» - апарат Укртрансбезпеки, її територіальні органи, інші державні органи, які використовують інформацію в системі «Шлях» для реалізації своїх повноважень

За пунктом 5 вказаного Положення, адміністратором системи «Шлях» є Укртрансбезпека. Укртрансбезпека як адміністратор системи «Шлях» здійснює: 1) адміністрування, технічну підтримку та безперебійне функціонування системи «Шлях»; 2) оновлення програмного забезпечення системи «Шлях»; 3) розроблення та здійснення заходів щодо захисту системи «Шлях» та інформації, що міститься в ній; 4) збереження інформації, що міститься в системі «Шлях»; 5) постійний моніторинг технічного стану системи «Шлях» та стану захищеності інформації, що міститься в ній; 6) супроводження механізмів електронної ідентифікації особи для доступу до інформаційних ресурсів системи «Шлях»; 7) надання користувачам доступу до системи «Шлях» та користування її інформаційними ресурсами; 8) ведення моніторингу дій користувачів у системі «Шлях» (зокрема, дані про відмітки часу входу, внесення ними відомостей до підсистем); 9) технічну та інформаційну підтримку користувачів системи «Шлях», зокрема за допомогою відкритих вебресурсів, телефонного інформаційного центру, тощо; 10) навчання та методичне забезпечення користувачів системи «Шлях»; 11) укладення договорів на технічне обслуговування та залучення, у разі потреби, фахівців для виконання робіт з технічного супроводження обладнання системи «Шлях»; 12) введення в експлуатацію апаратних, програмних, технічних засобів комунікації та захисту інформації; 13) забезпечення електронної взаємодії між системою «Шлях» та іншими електронними інформаційними ресурсами державних органів та органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів інформаційного обміну.

Апеляційний суд звертає увагу що система «Шлях» є Єдиним комплексом інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті інформаційно-комунікаційною системою Укртрансбезпеки, разом з цим до неї входять Ліцензійний реєстр перевізників, Електронний кабінет перевізника, Реєстром оформлених, підписаних, готових до видачі та виданих дозволів Європейської конференції міністрів транспорту, Реєстр міжнародних маршрутів та інші.

Розпорядником інформації в системі «Шлях» є Укртрансбезпека.

У заявах, здобувачі ліцензії, ліцензіати та інші, повинні вказати свою адресу електронної пошти (офіційну електронну адресу), зокрема для можливості ведення комунікацій з Укртрансбезпекою чи іншими органами чи особами, разом з цим Ліцензійні умови зобов`язують ліцензіата протягом одного місяця повідомляти в електронній формі через систему «Шлях» про всі зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, з моменту настання таких змін.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач до відзиву на позовну заяву долучив роздруківку інформації, з Ліцензійного реєстру перевізників, відповідно до якої позивач вказав своєю електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1.

З викладеного вище суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що направляючи повідомлення про розгляд матеріалів про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності відповідач діяв відповідно до вимог пункту 26 Порядку №1567, тому вказані доводи скаржника не є обґрунтованими і відхиляються судом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі № 380/18751/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді І. В. Глушко

Т. В. Онишкевич